РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2011 р. Справа № 5019/55/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В. ,
судді Олексюк Г.Є.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" від 23.03.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.11 р. (підписане 21.03.2011 р.)
у справі № 5019/55/11
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про розірвання договору іпотеки
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1-головний юрисконсульт, довіреність в справі
Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.03.2011 р. у справі № 5019/55/11 (суддя Марач В.В.) відмовлено в задоволені позову Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про розірвання договору іпотеки. При прийнятті рішення суд виходив з того, що безпідставними є припущення позивача про його правовий статус в якості майнового поручителя відносно самого себе за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, припущення про регулювання відносин іпотеки правовими нормами, які регулюють відносини поруки; обставини, на які посилається позивач в обгрунтування вимоги про розірвання договору, не є підставою для розірвання у судовому порядку договору іпотеки між сторонами.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач-Відкрите акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" звернувся з апеляційною скаргою від 23.03.2011 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.2011 р. по справі №5019/55/11 та прийняти нове, яким в повному обсязі задоволити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" посилаючись на те, що дане рішення прийняте за неповно з'ясованих обставин, що мають значення по справі, а висновки викладені у ньому не відповідають обставинам справи; оскільки Відкрите акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" виступає майновим поручителем то на правовідносини, що виникли між ним та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком поширюються також і норми цивільного законодавства щодо врегулювання такого способу забезпечення виконання основного зобов'язання як порука. Із розрахунку заборгованості, що наданий позивачу банком, випливає, що останнім 21 вересня 2009 року було збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитом із 15% до 20 % річних, внаслідок чого відповідно збільшився і обсяг подекадних платежів та обсяг відповідальності майнового поручителя по Кредитному договору № 235/08 від 22.02.2008 р.; відсотки за користування кредитом було збільшено не 30.09.2008 року, а 21.09.2009 року, тобто через рік після підписання договору, в зв'язку з чим ми можемо стверджувати, що на момент підняття розміру відсоткової ставки наша згода на такі дії ніким не отримувалася; оскільки ВАТ "СЗМТК" не надавалася згода на збільшення відсоткової ставки по кредитному договору № 235/08 від 22.02.2008 р. (вимога ч. 1 ст. 559 ЦК України), з якої випливають нові зобов'язання позичальника, не вносилися зміни у договір іпотеки № 236/08 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.02.2008 р. (вимога статті 19 ЗУ "Про іпотеку"), що є істотним порушенням основного зобов'язання; вважає, що договір іпотеки № 236/08 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.02.2008 р. підлягає до розірвання; за час користування кредитними коштами ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" жодного разу не здійснював оплати нарахованих відсотків (оплата повинна була проводитися щомісячно), тобто порушення зобов'язання та право вимоги у Відповідача виникло у липні 2008 року; АК Промінвестбанк весь цей час не був позбавлений права звернутися до ВАТ "СЗМТК" з письмовою вимогою про необхідність оплати коштів по кредитному договору; із першим листом про те. що перед банком у позичальника існує певна заборгованість останній звернувся до іпотекодавця лише 10 березня 2009 року, тобто через вісім місяців після моменту, коли виникло порушення зобов'язання та банк отримав право такої вимоги; дані обставини з незрозумілих для нас причин не знайшли свого відображення у рішенні суду та не були належним чином досліджені під час розгляду справи, що свідчить про неповноту судового розгляду справи.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.2011 р. у справі №5019/55/11 без змін, а скаргу позивача на вказане рішення-без задоволення, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими належними та допустимими доказами та спрямованими на уникнення відповідальності позивача перед відповідачем за зобов'язаннями (щодо повернення грошових коштів), передбаченими кредитним договором №235/08 від 22 лютого 2008року укладеним між відповідачем та позивачем, в забезпечення виконання якого між позивачем (Іпотекодавцем) та відповідачем (Іпотекодержателем) і укладався вищевказаний договір поруки; на сьогоднішній день зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором залишаються невиконаними (в зв'язку з чим було подано позов до Позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, який було задоволено рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.01.2011р. у справі №5/177), а отже правових підстав для припинення зобов'язань позивача перед відповідачем за договором іпотеки (який укладався в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором), в т.ч. шляхом його розірвання - немає. Позивач, відносно відповідача, виступає в якості іпотекодавця (за договором іпотеки) та боржника (за Кредитним договором), а отже самостійно несе відповідальність за власними зобов'язаннями. Таким чином, безпідставним та таким, яке не ґрунтується на правових нормах є припущення позивача про його статус в якості майнового поручителя відносно самого себе за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору. А, отже, безпідставним є і припущення позивача про регулювання відносин іпотеки правовими нормами, які регулюють відносини поруки. Твердження позивача щодо відсутності його згоди на зміну відсотків за користування кредитом - не відповідає дійсності, оскільки така згода була надана позивачем шляхом підписання відповідного договору про внесення змін №906/08 від 30.09.2008р. до кредитного договору - який знаходиться в матеріалах справи. Обтяження нерухомого майна іпотекою (за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору) та заборону його відчуження зареєстровано, відповідно у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна. Стосовно періоду чи моменту у часі протягом (чи з) якого відповідач, за припущенням позивача (яке останній, знову ж таки, безпідставно обґрунтовує нормами поруки), мав би пред'явити до нього вимоги "про необхідність виконання умов кредитного договору", то вирішення даного питання належить до компетенції кредитора (відповідача). Позивачем не доведено жодними доказами наявність вищевказаних підстав для розірвання договору іпотеки, оскільки : 1. згоди на таке розірвання відповідач позивачу не надавав (а Позивач, відповідно, не звертався до нього, у встановленому законодавством порядку, з такою пропозицією); 2. Відповідачем не допущено жодних порушень Договору іпотеки (а Позивачем, відповідно, не було наведено таких обставин, встановлених договором або законом, які б були підставами для розірвання Договору іпотеки). В обгрунтування своїх позовних вимог щодо розірвання Договору іпотеки позивач необгрунтовано наводив підстави для його припинення як договору поруки (безпідставно вважаючи себе майновим поручителем), що є різними юридичними поняттями/правочинами, регулюється різними нормами права/законодавства та, відповідно, не може ототожнюватися. За таких обставин, суд правомірно прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, а відтак про неможливість їх задоволення.
Згідно розпорядження заступника керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р., дана справа була повторно зареєстрована в автоматизованій системі документообігу апеляційного суду та внесені зміни до складу колегії суддів, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Маціщук А.В., і визначено колегію у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.
В судове засідання представник позивача (апелянта) не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали) (а.с.72). Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від апелянта до суду не надходило, явка повноважного представника в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Враховуючи приписи статтей 75,99 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права; пояснив, що позивач безпідставно застосовує до договору іпотеки норми договору поруки; судом правомірно визнано безпідставність доводів позивача, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
22 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (позичальник), було укладено та підписано обома сторонами кредитний договір № 235/08, згідно пункту 2.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 2500000,00 грн. на умовах передбачених цим договором (а.с.12-17).
Пунктом 2.2. зазначеного договору встановлено кінцевий термін повернення кредиту та відсотків в строк не пізніше 13 квітня 2009 року. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами, у відповідності до наступного графіку: 500000,00 грн.-не пізніше 01.03.2009 р.; 1000000,00-не пізніше 01.04.2009 р.; 1000000,00 грн.-не пізніше 13.04.2009 р.
Відсотки за користування кредитом становили 15% річних (пункт 3.2 договору).
В забезпечення виконання кредитного договору № 235/08 від 22.02.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (іпотекодержатель) та ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (іпотекодавець) 25.02.2008 р. було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки № 236/08 (а.с.18-23), за умовами якого позивач зобов'язується повернути іпотекодержателю отриманий кредит в розмірі 2 500 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 13 квітня 2009 р., сплачувати нараховані проценти за його користування і можливі пеню та штрафні санкції у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки, цей договір є договором наступної іпотеки і укладений за згодою попереднього іпотекодержателя (лист№01-01/411 від 25.02.2008 р.
Пунктом 1.2 іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки є адміністративно-побутовий корпус (чотирьохповерхова залізобетонна будівля з підвалом-протирадіаційне укриття та цокольним поверхом з перехідною галереєю), літера "А-4" за планом земельної ділянки, загальною площею 6 184,7 кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 12,56 га, що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. 17 Вересня, 21, який належить позивачу на праві власності.
У зв'язку із посвідченням договору іпотеки 25.02.2008 р.нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, що належить ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" та зареєстровано в реєстрі за №936 (а.с.23,50-51).
Відповідно до пункту 7.3 договору іпотеки цей договір діє до повного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.
30.09.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Відкритим акціонерним товариством "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" було укладено договір про внесення змін №906/08 до кредитного договору №235/08 від 22 лютого 2008 року, пунктом 1 якого внесені зміни до пункту 3.2 кредитного договору та збільшено проценти за користування кредитом, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20% річних (а.с.52).
Тобто, доводи апелянта про те, що без його згоди збільшили відсоткову ставку не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язаної іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
В даному випадку Відкрите акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", виступає в якості іпотекодавця (за договором іпотеки) та боржника (за кредитним договором), а отже передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення власного зобов'язання.
Тобто, безпідставними є доводи позивача (апелянта), що на правовідносини, що виникли між ним та АК "Промінвестбанк" поширюються також і норми цивільного законодавства щодо врегулювання такого способу забезпечення виконання основного зобов'язання, як порука.
Згідно частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною або в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частин 1,2,3,4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно пункту 7.3 договору іпотеки, цей договір діє до повного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (а.с.22).
Умовами договору іпотеки не передбачено порядок його дострокового розірвання.
Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачена можливість розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 2 даної статті якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивачем не доведено, що для нього істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору
Згідно частин 1.2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору, не є підставою для розірвання договору іпотеки у судовому порядку.
Обставин, підтверджених доказами, які б давали передбачені статтею 652 ЦК України підстави для розірвання договору іпотеки судом апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору, тобто, ним порушено порядок зміни, розірвання договору.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.2011 р. прийнято відповідно до норм чинного матеріального і процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються на підставі вищевикладеного. Судом першої інстанції повно з'ясовано обставини що мають значення для справи, висновки суду зроблені згідно наявних у справі доказів з врахуванням вимог статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування та збирання доказів.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.2011 р. у справі № 5019/55/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" від 23.03.2011 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк