Справа № 2-380/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08.06.2011  року Крюківський районний суд м.Кременчука в складі: головуючого судді  Дядечко І.І., при секретарі Монт А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства “Українська пожежно –страхова компанія” про визнання порушеними прав споживача, визнання частково недійсним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, стягнення страхового відшкодування, штрафу, пені, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовною заявою, де просить винести рішення, яким визнати його права як споживача порушеними внаслідок відмови АТ «Українська пожежно –страхова компанія»здійснити страхове відшкодування за договором страхування серії АЗ № 0134429 від 19.02.2010 року по страховому випадку, який мав місце 30.04.2010 року, стягнути з відповідача на його користь 59842 грн. 43 коп. страхового відшкодування, 1795 грн. 27 коп. штрафу у розмірі трьох відсотків від суми ремонтних робіт, 15000 грн. моральної шкоди, сплачені витрати за інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

В подальшому позивач змінив позовні вимоги, просив винести рішення, яким визнати його права як споживача, порушеними внаслідок відмови АТ «Українська пожежно –страхова компанія»здійснити страхове відшкодування за договором страхування серії АЗ № 0134429 від 19.02.2010 року по страховому випадку, який мав місце 30.04.2010 року, стягнути з відповідача на його користь 59842 грн. 43 коп. страхового відшкодування, визнати несправедливою та недійсною умову договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АЗ № 0134429 від 19.02.2010 року визначену в п.п. 20 п.23.2 щодо заборони стягнення із страховика непрямих збитків, а саме штрафних санкцій, пені та моральної шкоди, стягнути з відповідача пеню в розмірі трьох відсотків за кожний день невиконання своїх зобов’язань за договором страхування в сумі 219023 грн. 29 коп., штраф у розмірі трьох відсотків від суми ремонтних робіт 1795 грн. 27 коп., 15000 грн. моральної шкоди, сплачені витрати за інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником автомобіля «ТАТАLРТ 613/58», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. 19.02.2010 року між ним та АТ «Українська пожежно –страхова компанія»укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 0134429 строком до 20 лютого 2011 року, за яким були застраховані його майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом. Експлуатантом транспортного засобу договором визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 квітня 2010 року о 19 годині на 172 кілометрі 700 метрів автошляху Дніпропетровськ –Миколаїв водій ОСОБА_2 не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де наїхав на перешкоду (автобусну зупинку), внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. ОСОБА_2 відразу повідомив відповідача про страховий випадок. В поясненнях працівникам АТ «УПСК»щодо причин настання ДТП ОСОБА_1 вказав, що зіткнення із автобусною зупинкою відбулося внаслідок несправності рульового керування. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження визначено вартість матеріальної шкоди спричиненої ОСОБА_1 –59842 грн. 43 коп., яку останній просить стягнути з відповідача. Для одержання страхового відшкодування позивач звернувся до страхової компанії. Листом від 3 серпня 2010 року страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 23.2 договору, тобто в зв’язку з тим, що до страхових випадків не відноситься ДТП при яких страхувальник чи експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці де такий виїзд заборонено або перетнув суцільну осьову лінію. З висновком відповідача він не згоден, оскільки суцільної осьової лінії на автошляху де сталося ДТП взагалі не було та не було дорожнього знаку, який би забороняв виїзд на зустрічну смугу, дії які призвели до ДТП сталися через непереборну силу. Також, не погоджується з тим, що згідно п. 23.2 договору страхування, до страхових випадків не відноситься порушення страхувальником обов’язків водія, визначених ПДР та порушення вимог ПДР щодо технічного стану транспортного засобу, оскільки застрахований автомобіль проходив технічних огляд згідно з вимогами виробника та перевірений водієм ОСОБА_2 перед поїздкою.       

Вважає, що договором добровільного страхування наземних транспортних засобів передбачені несправедливі умови, що порушують його права. Вказав, що ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачено пеню за кожний день у розмірі трьох відсотків вартості роботи за прострочення надання послуг. Пункт договору страхування щодо неможливості стягнення штрафних санкцій, пені та моральної шкоди звужує права споживача. Позивач вважає, що йому повинна бути сплачена пеня в розмірі трьох відсотків за кожний день невиконання зобов’язань, починаючи з 03.08.2010 року по 02.12.2010 року в сумі 219023 грн. 29 коп. та штраф у розмірі трьох відсотків від суми ремонтних робіт, що складає 2795 грн. 27 коп. При цьому зазначив, що умова п.п. 12 п. 23.2 договору також є несправедливою, оскільки має нечітке визначення відносно перетину суцільної лінії у випадку заклинення рульового керування, а тому повинна тлумачитись на користь споживача. Вважає, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась в припиненні одержання доходу, погіршенні стану здоров’я, погіршенні стосунків з родичами. Моральну шкоду останній оцінює в 15000 грн.   

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позові.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позові, суду пояснив, що між позивачем та відповідачем 19.02.2010 року укладено договір страхування наземних транспортних засобів, відповідно якого автомобіль «ТАТАLРТ 613/58»,  державний номер НОМЕР_1, застрахований від страхових ризиків, в тому числі ДТП.  30.04.2010 року стався страховий випадок. Під керуванням водія ОСОБА_2 вищезазначений автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, де наїхав на автобусну зупинку. ОСОБА_1 викликав працівників ДАІ, повідомив про ДТП страхову компанію. На звернення позивача про виплату страхового відшкодування, страхова компанія відмовила посилаючись на п.23.2 договору страхування. При цьому вказав, що умова пункту 23.2 договору страхування є несправедливою.

Представник відповідача АТ «Українська пожежно –страхова компанія»позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що дійсно 19.02.2010 року між АТ «Українська пожежно –страхова компанія»та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів. Предметом страхування виступили майнові інтереси позивача, пов’язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «ТАТАLРТ 613/58», державний номер НОМЕР_1. Згідно поданої позивачем 05.05.2010 року заяви –повідомлення, 30.04.2010 року на автошляху «Дніпропетровськ –Кривий Ріг», сталося ДТП під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого застрахований автомобіль отримав механічні ушкодження. Відповідно постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2010 року, ОСОБА_2 не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху де наїхав на перешкоду. Відповідно п. 23.2 договору страхування, до страхових випадків не відносяться ДТП, при яких страхувальник чи експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії. А також згідно пояснень позивача, на момент ДТП автомобіль експлуатувався в технічно несправному стані, що відповідно п.23.2 договору не відноситься до страхового випадку. На схемі ДТП зображена суцільна лінія дорожньої розмітки. Заклинення рульового керування нічим не підтверджується. Відповідно до п. 23.2 договору страхування, не підлягають відшкодуванню непрямі збитки, а саме штрафні санкції і пеня, моральна шкода, втрати, пов’язані з інфляційними процесами та інші можливі фінансові санкції. Зазначив, що страхова компанія надавала різні програми страхування і позивач мав вибір укласти договір страхування за іншими програмами.

Представник третьої особи Відділу по Кременчуцькому району Полтавського обласного управління АТ «УПСК»позовні вимоги не визнав.

Третя особа ОСОБА_2 суду пояснив, що 30.04.2010 року він керував автомобілем «ТАТАLРТ 613/58». Внаслідок заклинення рульового управління, автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся із зупинкою.

Експерт ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що при проведенні товарознавчої експертизи автомобіля «ТАТАLРТ 613/58», державний номер НОМЕР_1, на його думку, мало місце пошкодження рульового управління, але це до його компетенції не відноситься.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача АТ «Українська пожежно –страхова компанія», представника третьої особи Відділу по Кременчуцькому району Полтавського обласного управління АТ «УПСК», третю особу ОСОБА_2, суд вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та проаналізувавши представлені докази, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

За правилами ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

19 лютого 2010 року між АТ «Українська пожежно –страхова компанія»та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 0134429, строком дії до 20 лютого 2011 року. Програма страхування: класична.  

Предметом цього договору стали майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, вказаним в п.6 цього Договору, який пройшов реєстрацію в ДАІ або в інших компетентних органах, має індивідуальний (заводський) номер кузова (двигуна, шасі), належить йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших законних підставах, а також додатковим обладнанням до нього, згідно з обраною програмою страхування.

В пункті 6 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, вказано транспортний засіб: «ТАТАLРТ 613/58», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.  

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом і це не заперечується позивачем ОСОБА_1, останній ознайомився та погодився з умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 0134429 від 19 лютого 2010 року.

Договір страхування засвідчений підписами сторін та печаткою зі сторони АТ «Українська пожежно – страхова компанія».

Так, відповідно до  п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.96 N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", відносини, що виникають із договорів страхування, можуть бути врегульовані цим законом.

Проте, при застосуванні вимог Закону України «Про захист прав споживачів»у справах, що виникають з договорів страхування, слід мати на увазі, що цей закон встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виплат страхових сум на підставі договорів страхування, відносяться насамперед до договірних відносин, за порушення яких передбачена майнова (фінансова) відповідальність у формі пені, неустойки.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо виконання умов договору страхування транспортного засобу, та визнання недійсними окремих пунктів договору, а тому до даних правовідносин, положення Закону України «Про захист прав споживачів», суд не застосовує.

Правовідносини між сторонами договору страхування врегульовані Законом України «Про страхування», а також главою 67 «Страхування»Цивільного Кодексу України.

Відповідно п.п. 20 п.23.2. договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, який позивач просить визнати недійсним, встановлено, що в будь –якому випадку не підлягають відшкодуванню страховиком: непрямі збитки, викликані страховим випадком, а саме –штрафні санкції і пеня; витрати по оренді іншого ТЗ; моральна шкода; проживання у готелі під час ремонту; витрати на відрядження, якщо вони узгоджені Страховиком; упущена вигода, втрата прибутку, простій, матеріальні збитки пов’язані із закінченням гарантійного терміну, втрати, пов’язані з інфляційними процесами та інші можливі фінансові санкції.  

Також, в заяві про зміну позовних вимог, ОСОБА_1 вказує, що умова п.п. 12 п. 23.2 договору, в якій зазначено, що до страхового випадку не відноситься дорожньо –транспортна пригода, при якій Страхувальник чи експлуатант здійснили перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликало крайньої необхідності, є несправедливою.

Ст. 998 ЦК України встановлено, що визнання недійсним договору страхування можливо  лише у випадках, встановлених Цивільним Кодексом України.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

У своєму позові позивач не зазначив інших підстав для визнання умов договору недійсними, крім невідповідності його пункта ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 0134429, мав можливість вибрати іншу програму страхування, відповідно п.25.1 договору не скористався правом внести зміни та доповнення до  договору шляхом укладення додаткових угод, не довів недійсність п.п. 20 п. 23.2 договору страхування, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права споживача, порушеними внаслідок відмови АТ «Українська пожежно –страхова компанія»здійснити страхове відшкодування за договором страхування серії АЗ № 0134429 від 19.02.2010 року по страховому випадку, який мав місце 30.04.2010 року, визнання несправедливою та недійсною умову договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АЗ № 0134429 від 19.02.2010 року визначену в п.п. 20 п.23.2 щодо заборони стягнення із страховика непрямих збитків, а саме штрафних санкцій, пені та моральної шкоди, стягнення з відповідача пені в розмірі трьох відсотків за кожний день невиконання своїх зобов’язань за договором страхування в сумі 219023 грн. 29 коп., штрафу у розмірі трьох відсотків від суми ремонтних робіт 1795 грн. 27 коп., слід відмовити.

Як вбачається із постанови судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області Приміч Г.І. від 26.05.2010 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 30.04.2010 року о 19 годині, водій ОСОБА_2 на 172 кілометрі  700 метрів по автошляху Дніпропетровськ – Миколаїв, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «ТАТАLРТ 613/58», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, не урахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де наїхав на перешкоду (автобусна зупинка), внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.12.1,2.3. (б) ПДР України. ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав, не заперечував, що виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд на перешкоду –автобусну зупинку.  Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340 грн.

05.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до КВ ПОУ АТ «УПСК»з заявою –повідомленням (АВТОКАСКО) про сплату страхового відшкодування.

Цього ж дня водій застрахованого транспортного засобу ОСОБА_2 надав страховій компанії письмові пояснення, де вказав, що 30.04.2010 року рухався по автошляху  Дніпропетровськ –Миколаїв, в напрямку Кривого Рогу, в 19 годин 20 хвилин біля зупинки «Зелений луг»заклинило рульове управління, здійснив всі міри, але зіткнення із зупинкою не уник.

Відповідно ст. 991 ЦК України, договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Листом начальника юридично – правового відділу АТ «Українська пожежно –страхова компанія»Стрілко О.В. від 03.08.2010 року № 4792, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.23.2 договору страхування  наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 0134429 від 19.02.2010 року.

Пункт 23.2 даного договору страхування, містить перелік випадків, які не відносяться до страхових випадків, зокрема ДТП, при яких страхувальник чи Експуатант здійснили виїзд на зустрічну смугу в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликало крайньої необхідності.

Також п.23.2 встановлено, що до страхових випадків не відносяться, порушення страхувальником обов’язків водія, визначених ПДР та порушення вимог ПДР щодо технічного стану транспортного засобу.

Твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність на автодорозі дорозі суцільної осьової лінії спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами адміністративної справи № 3-611 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а саме: схемою ДТП, фототаблицею.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ТАТАLРТ 613/58», державний номер НОМЕР_1, виїхав на смугу зустрічного руху, де наїхав на перешкоду, при цьому автомобіль знаходився в технічно справному стані, що не заперечується ОСОБА_2 та відповідно п.23.2 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 19.02.2010 року, є підставою для відмови у страховій виплаті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення  з відповідача на його користь 59842 грн. 43 коп. страхового відшкодування, 15000 грн. моральної шкоди, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 627, 979, 991, 998 ЦК України, Законом України «Про страхування»,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства “Українська пожежно – страхова компанія” про визнання порушеними прав споживача, визнання частково недійсним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, стягнення страхового відшкодування, штрафу, пені, моральної шкоди –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1700 судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя: