Справа № 128/2860/23

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Бондаренко О.І.

при секретарі: Літневській А.Р.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, посилаючись на те, що він з відповідачем перебував у шлюбі з 18.06.2023 року під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилась дочка - ОСОБА_3 . В послідуючому, внаслідок того, що спільне життя між подружжям не склалось, оскільки відповідачка безвідповідально відносилась до шлюбу, вела стосунки з іншими чоловіками, внаслідок чого з власної ініціативи покинула позивача, на що останній звернувся із позовом до суду про розірвання шлюбу, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2014 було розірвано. З проміжком деякого часу позивач дізнався, що 02.05.2015 року відповідач народила дитину та записала його в свідоцтві про народження батьком цієї дитини, оскільки із дня розірвання шлюбу не минуло 9 місяців. Вказане змусило позивача звернутись до суду із вимогою щодо виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, яка рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01.07.2015 була задоволена та відомості щодо якого були виключені. В той же час, відносно доньки ОСОБА_4 позивач в повному обсязі здійснює матеріальне утримання, вчасно сплачує аліменти, поза межами аліментів оплачує дороговартісне лікування, дарує подарунки на свята, однак остання, в свою чергу називає позивача «третім батьком» прямо заявлячи, що він їй не рідний, а також у своїх 12 років зовні не схожа на нього та риси її обличчя притаманні особі, з яким відповідач зустрічалась у 2010 та 2011 роках. Вказані обставини об`єктивно породжують сумнів у позивача стосовно кровного споріднення із донькою ОСОБА_4 , на що останнім неодноразово ставилось питання до відповідача про проведення відповідної експертизи, однак відповідач всіляко уникає та не бажає її проведення, що лише підтверджує обґрунтованість сумніву позивача у батьківстві доньки ОСОБА_4 та відповідно, зумовило останнім звернення до суду із відповідним позовом. Також позивач зазначає, згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2015 року у справі №128/4300/15-ц, з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 16 листопада 2015 року, і до досягнення дочкою ОСОБА_3 повноліття. Відповідно до вказаного судового рішення відповідачем було отримано виконавчий лист №128/4300/15-ц, виданого 25.12.2015 року та пред`явлено до примусового виконання до Другого відділу ДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м. Київ), на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. Зазначені обставини також підтверджуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП НОМЕР_3 виданого державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м. Київ) Шаламай Р., від 08.08.2023 за №59519. Як вбачається із даного судового рішення, ОСОБА_1 позовні вимоги щодо сплати аліментів визнав, оскільки не мав жодного наміру ухилятись від виконання свого батьківського обов`язку щодо утримання дитини. Водночас, на даний час у нього -позивача є обґрунтовані сумніви в кровному спорідненні із дочкою ОСОБА_4 , що в майбутньому за умов задоволення позовних вимог може вплину на його права та обов`язки, оскільки саме факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини. За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком. Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що вказаним судовим рішенням може бути виключено з актового запису про народження дитини відомості про позивача як батька дитини, та в подальшому наявність підстав для припинення стягнення аліментів на дитину та звільнення його від сплати заборгованості по аліментам.

22.08.2023 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив, за яким заявлені позовні вимоги заперечуються, в задоволені позову просить відмовити, оскільки вважає їх надуманими та необґрунтованими.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.07.2023 року відкрито провадження за даним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.08.2023 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Педини О.А. про зміну предмета позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, до розгляду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2024 року по даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Вінниця, вул. В.Порика,8).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.05.2024 року поновлено провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання, на дату визначену судом сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Педина О.А. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задоволити, змін та доповнень не мають. При прийнятті рішення просять врахувати, що відповідач ухилилася від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання на 30.10.2024 року не з`явилася, попередньо надала суду заяву про слухання справи у її відсутність. Вказує, що власну позицію виклала у відзиві на позов, у задоволені позову просить відмовити (а.с.65).

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, зі сторони їх належності, достатності та допустимості дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 , батьками якої є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис про народження № 9 від 12.09.2011 року, вчинений виконкомом Сокиринецької сільської ради вінницького району Вінницької області (а.с.11).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 18.06.2023 року під час якого, який в подальшому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2014 було розірвано. Даний факт сторонами оспорений е був, заперечень не надійшло.

ОСОБА_1 дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 народила дитину та записала його в свідоцтві про народження батьком цієї дитини, оскільки із дня розірвання шлюбу не минуло 9 місяців. Дані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вимогою щодо виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, яка рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01.07.2015 була задоволено та відомості щодо якого були виключені (а.с.12-13).

Згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2015 року у справі №128/4300/15-ц, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 16 листопада 2015 року, і до досягнення дочкою ОСОБА_3 повноліття (а.с.27).

Відповідно до вказаного судового рішення ОСОБА_2 було отримано виконавчий лист №128/4300/15-ц, виданий 25.12.2015 року та пред`явлений до примусового виконання до Другого відділу ДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м.Київ), на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 (а.с.30).

Факт наявності заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів також підтверджуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП НОМЕР_3 виданого державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м. Київ) Шаламай Р., від 08.08.2023 за №59519 (а.с.28-29). Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Згідно із частиною другою статті 136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько. Згідно із частиною п`ятою статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. Аналіз положень статті 136 СК України дає підстави для висновку, що в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорено як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають. Однак у будь-якому разі не можуть бути задоволені вимоги про оспорювання свого батьківства, пред`явлені особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що фактично вона не є батьком цієї дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Суд звертає увагу, що за ухвалою суду від 26.02.2024 року сторонам було роз`яснено положення ст.109 ЦПК України про те, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Також, судовим експертом сторони викликалися на визначену дати для відібрання зразків для проведення експертизи (а.с.85), судом дане клопотання було направлене сторонам та наявні докази отримання клопотанням останніми (а.с. 87-89).

В подальшому судовим експертом суду надано повідомлення про неможливість проведення експертизи № СЕ-19/102-24/5322-БД від 08.05.2024 року, оскільки учасники не з`явилися до експертної установи для відібрання зразків для проведення експертизи (а.с.91).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, №3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). У постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 та від 25 серпня 2020 року № 478/690/18 про те, що «тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ»; «у разі не доведення відповідачем наявності поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом з дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини, надають суду можливість визнати факт, який відповідачем (її представником) заперечується».

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №760/3977/15-ц (провадження №61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Розглядаючи справу в частині позовних вимог про виключення актового запису про батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , судом встановлено ухилення відповідачки ОСОБА_2 від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не з`являвся для забору біологічних зразків для проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, хоча належно була повідомлена про відповідні дату, час та місце, що унеможливило її. Це свідчить про ухилення останньою від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення відповідачки до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство.

Враховуючи, що позивач довів належними та допустимими доказами, в розумінні ст.76-81 ЦПК України, що не є біологічним батьком дитини, тому наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

За приписом пункту 2.16.7 даних Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Щодо позовної вимоги в частині про звільнення від сплати аліментів, суд зважає на наступне.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до змісту статті 180 СК України зобов`язання утримувати дитину до досягнення нею повноліття мають саме батьки.

Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини.

Отже, за змістом зазначених норм права, походження дитини від певної особи визначається за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, документом закладу охорони здоров`я про народження дитини дружиною та свідоцтвом про народження дитини, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про народження.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини не виникає.

Відповідно до частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.

Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому, зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи. Вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18.

Оскільки вимога позивача ОСОБА_1 щодо виключення його як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 задоволена судом, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов`язок зі сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 , які призначені рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2015 року, тому позовні вимоги в частині звільнення від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття також підлягають задоволенню.

Також з огляду на зазначені норми чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2015 року.

При прийняті рішення суд має вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши вищевказані норми, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені у повному обсязі та виходячи із доведеності співмірності та розумності розміру понесених судових витрат ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне судові витрати стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача в повному розмірі, що складає розмір 15 800 грн 00 коп. витрат на правову допомогу та сплачений судовий збір у розмірі 2 150 грн 20 коп. Керуючись ст.ст. 141, 142, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити. Виключити з актового запису №9 в Книзі реєстрації народжень від 12 вересня 2011 року, місце реєстрації Виконком Сокиренської сільської ради Вінницького району Вінницької області, про народження дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 як батька.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2015 року у справі № 128/4300/15-ц та виконавчого листа №128/4300/15-ц, виданого 25.12.2015 року, в розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 16 листопада 2015 року, і до досягнення дочкою ОСОБА_3 повноліття».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати на професійну правову/правничу/ допомогу у розмірі 15 800 грн. 00 коп. та судовий збір 2 150 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Учасники провадження:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 01.11.2024.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО