2-а-1688/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29 квітня 2011 року     Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого – судді -           Неганової Н.В.

при секретарі -                      Федоренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона народилася в 1938 році, згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки зазначена доплата у встановленому законом розмірі не виплачувалась, позивачка 08.12.2010 року звернулась до відповідача з заявою з проханням здійснити перерахунок і виплатити зазначену доплату до пенсії. Відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку і виплати доплати до пенсії, тому позивачка і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Позивачка просить визнати дії  управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо не нарахування і не виплати 30% надбавки до пенсії протиправними, зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок та виплату їй 30% надбавки до пенсії за період з 01.01.2007 року по 28.02.2011 року, а також нараховувати і виплачувати цю надбавку в подальшому.

Ухвалою суду від 11 квітня 2011 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії за період з 21.08.2010 року, а позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 20.08.2010 року залишені без розгляду.

В судове засідання сторони не з»явилися, надали заяви, в яких просили розглядати справу у їх відсутність, що суд вважав за можливе.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в п. Комсомольський Чарджоуської області Туркменістану (а. с. 9 - ксерокопія сторінки паспорту), є громадянкою України.

Позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, а з 01.01.2008 року отримує також як дитина війни 10% надбавку від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно, позивачка є дитиною війни згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, що також підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою ( а. с. 11).

Отже, на позивачку розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.    

Однак нарахування позивачці доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідачем не проводилося.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає, що реалізація особою прав, пов’язаних з отриманням бюджетних коштів, визначених чинним на час виникнення спірних правовідносин спеціальним законодавством, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів чи механізму реалізації, як підстав невиконання своїх зобов’язань, не можуть прийматися до уваги, оскільки такі правовідносини основуються на принципі юридичної визначеності.

Про те ж свідчить і практика Європейського суду з прав людини. Так, наприклад, в рішенні в справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання зобов’язань.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики розгляду Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Позивачка є «дитиною війни» в розумінні чинного Закону, наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши “дітей війни” зазначеною гарантією, держава  взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб, їхній соціальний захист .

Згідно ст. 22  Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

08 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок недоплаченої соціальної допомоги.

Листом за №1268/С-1166 від 16.12.2010 року управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва  фактично відмовило позивачці у здійсненні перерахунку надбавки до пенсії, що є незаконним зважаючи на те, що ця надбавка виплачувалась позивачці у заниженому розмірі.

Відповідач доказів того, що позивачка не має законних підстав для отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитина війни», суду не надав.

За таких обставин дії відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачці надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не можна визнати правомірними.

А тому, відповідач має здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату надбавки з розрахунку її розміру, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії, то вони, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки суд вважає, що дані вимоги не відповідають змісту законодавства, адже, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

У відповідності до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги доведені частково і підлягають задоволенню частково.

На підставі наведеного, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 46, 64, 92, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 159, 160, 162 КАС України,

суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 21.08.2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як “дитині війни” на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 21.08.2010 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                      Неганова  Н.  В.