Справа № 2-2835/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"30" травня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                                     Кириченко Н.О.,

при секретарі                                                              Осколок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

          УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В поданій суду позовній заяві позивач просить  стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 12500 гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі 12500 гривень 00 копійок, посилаючись на те, що Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві не виконує рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.08.2008 року про вселення позивача до квартири АДРЕСА_1, фактично не проводить ніяких дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», не неодноразові звернення щодо  повідомлення номеру депозитного рахунку виконавчої служби суми для внесення коштів на авансування витрат на проведення виконавчих дій відповідей не отримував. Рішення суду на сьогоднішній день не виконано, що змусило позивача звертатися за правовою допомогою до юриста та витрачати на це кошти.

Окрім цього, тривале невиконання відповідачем рішення суду щодо вселення завдало позивачу моральної шкоди, яку він оцінює у 12500 гривень 00 копійок. Завдана моральна шкода полягає в порушенні його прав, наданих і гарантованих Конституцією як споживачу, зокрема, права на належну якість послуг та права на доступну та достовірну інформацію, що призвело до значних негативних наслідків, а саме:

- необхідності вчиняти дії, спрямовані на ліквідацію результатів такого невиконання;

-  необхідності бігати по різним інстанціям, що забирає багато часу і коштів, що призводить до моральних переживань;

- погіршився стан здоров’я, з 22.07.2010 року по 04.08.2010 року знаходився в лікарні на лікуванні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, оскільки позивач не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця у встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

26.07.2006 року Дарницьким районний судом м. Києва винесено рішення про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

13.12.2007 року головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 24).

Як встановлено у судовому засіданні, державним виконавцем неодноразово сторонам направлялися вимоги про примусове виконання рішення суду.  

08.10.2010 року постановою державного виконавця зупинено виконавче провадження, у зв’язку з забороною суду вчиняти будь-які дії щодо вселення осіб до квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дії, бездіяльність посадових осіб Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві до суду не оскаржував.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, згідно з чинним законодавством України загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Отже, відповідальність настає лише за вини заподіювача.

Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а  відповідачеві  -  пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (а. с. 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118) позивач сплатив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за період з січня 2010 року по вересень 2010 року включно 12000 гривень 00 копійок за надання правової допомоги, а відповідно до поданих копій квитанцій (а. с. 119, 120, 121, 122) фактично сплачено –10300 гривень 00 копійок.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 № 590 граничний розмір таких витрат складає 40 відсотків від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація сплачується за рахунок держави граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Проте, до суду не надано розрахунку вартості виконаних робіт та затраченого робочою часу, обчисленого відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Крім того, з договору та актів не вбачається, чи надавалася правова допомога позивачу фахівцем у галузі права, чи має він право за законом на надання правової допомоги та чи надавав таку допомогу як фахівець у галузі права, чи як представник позивача.

Також не є належним доказом про сплату витрат на отримання правової допомоги ксерокопія квитанцій. Крім того, витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов’язаних, з розглядом конкретної справи, а з поданих актів та договору не вбачається, що правова допомога надавалася в зв’язку з розглядом цивільної справи за позовом  ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. З огляду на викладене, підстави для стягнення витрат на правову допомогу в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди відсутні.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факту її заподіяння з боку відповідача, належних та допустимих доказів на підтвердження цього позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі зниженням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з пошкодженням здоров’я,  у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних  життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності….Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне –за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого –спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.  

Оскільки позивачем суду не надано доказів визнання дій відповідача незаконними чи протиправними, такими, що завдали йому матеріальну та моральну шкоду, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.  10,  11, 57, 60, 79, 84, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, та на підставі ст. ст.  23, 1166, 1167  ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди –відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: