№ 2 - 539/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Шостак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, в якій просять визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 і зобов’язати сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області зняти їїї з реєстрації за цією адресою.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що квартира АДРЕСА_2 належить до державного житлового фонду, позиавч є квартиронаймачем. За вищевказаною адресою зареєстровані позивач ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 - відповідач у справі, яка в жовтні 1999 року зібрала свої речі і переїхала на постійне місце проживання до молодого чоловіка, з яким мала намір одружитись, з цього часу позивачу нічого не відомо про її місце перебування. Позивач не чинила перешкод відповідачу у користуванні вказаною квартирою, в квартирі відсутні її речі. ОСОБА_1 доводиться самостійно виконувати обов’язки по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг, тому вона була вимушена звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених вище і просила їх задовольнити, повідомила, що донька добровільно залишила квартиру у 1999 році, перешкод у проживанні в квартирі доньці не чинила, рішення проживати окремо вона прийняла самостійно і з цього часу будь-яких контактів з позивачкою уникає, зазначену квартиру не відвідує, нею не користується і за її утримання не сплачує. У разі якщо донька виявить бажання жити у цій квартирі, позивачка у будь-якому випадку заперечувати не буде, але просить задовльнити позов, так як матеріальне становище не дозволяє сплачувати за комунальні послуги з урахуванням реєстрації у спірній квартирі відповідачки. Позивачці невідомо точної адреси відповідачки, з нею вона не спілкується і встановити її місце знаходження можливості не має, тому просить винести суд заочне рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, а відтак є сусідкою ОСОБА_1, зазначила, що протягом багатьох років не бачила ОСОБА_2, знає що остання багато років назад зібрала свої речі і переїхала на постійне місце проживання до чоловіка, з яким мала намір одружитись і через зв’язки з яким у неї часто виникали конфлікти з матір’ю. Щодо створення будь-яких перешкод для проживання відповідачки у спірній квартирі з боку позивачки свідок інформацією не володіє.

Представник третьої особи — начальник сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області листом від 10.02.2009 року просила розглянути справу без їх участі, будь-яких заперечень з їх боку не надходило.

У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про місце, час та дату розгляду справи була сповіщена належним чином, в офіційному виданні газеті «Вісті» № 44/1 від 18.06.2009 року було розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання з зазначенням місця, дати та часу розгляду справи. Відповідач про поважні причини неявки суду не повідомила, тому суд вважає за можливе у відповідності зі ст.224 ЦПК України, розглянути позовні вимоги за її відсутності, постановивши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, при чому роз’яснити позивачу наслідки постановления заочного рішення у відповідності зі ст.ст.228-232 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача, свідка, взявши до уваги позицію третьої особи, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить до державного житлового фонду і не приватизована. Наймачем вказаної квартири є позивач ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 на л.с. 8), а ОСОБА_2 є її рідною донькою і з жовтня 1999 року вона не проживає за адресою реєстрації’ без поважних причин. Позивач не чинила перешкод відповідачу у користуванні вказаною квартирою, в квартирі відсутні їх речі. Факт не проживання відповідача у зазначеній квартирі з 1999 року, тобто понад 6 місяців, також підтверджується відповідним актом житлово-комунального органу (л.с. 9) та показами свідка ОСОБА_3, яка в судовому засіданні підтвердила обставини, зазначені позивачем в обгрунтування заявлених позовних вимог. ОСОБА_1 доводиться самостійно виконувати обов’язки по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг, поважних причин відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні понад шість місяців судом не встановлено.

У відповідності до ст. 64 Житлового кодексу України, повнолітні члени сім’ї наймача квартири, яка перебуває у державному житловому фонді, зобов’язані брати участь у витратах по утриманню квартири. Згідно ст. ст. 70, 72 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача та членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а при відсутності понад вказаний строк без поважних причин вони можуть бути в судовому порядку визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Виходячи з викладеного, враховуючи тривалий строк — з 1999 року по теперішній час, протягом якого відповідач не мешкає у квартирі АДРЕСА_3, суд вважає необхідним задовольнити позов та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування даним жилим приміщенням.

Судові витрати, з урахуванням обставин справи, суд вважає необхідним віднести на рахунок позивача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 70, 72 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224, 228 - 232 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа сектор громадянства, імміграції реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою № 30 в будинку № 33 по вул. Матросова в м. Дніпродзержинську.

Зобов’язати сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4.

Судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.