ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

УСТАНОВИВ:

У березні 2007 року позивач звернувся до господарського суду                      Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про визнання незаконними дій господарського товариства щодо укладення договору від 04.03.2004 року №717 з продажу нерухомого майна у зв'язку з  невідповідністю цієї угоди вимогам закону та порушенням його корпоративних прав, оскільки договір було укладено без згоди  учасників товариства,  внаслідок зловмисної змови голови правління з представником покупця та за відсутності повноважень в голови правління відповідача на укладення угоди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року в прийнятті позову відмовлено на підставі п.1 ст.62 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2007 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що  оскаржені судові рішення прийняті судом у відповідності до вимог закону, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив  на касаційну скаргу  від  третьої особи до суду не надходив.

У судовому засіданні  оголошувалася перерва  на 12.12.2007 року. 12.12.2007 року справу було знято  з розгляду у зв'язку з  хворобою судді Гончарука П.А., та призначено  до розгляду на 26.12.2007 року.

У судовому  засіданні  оголошувалася перерва  на 23.01.2008 року.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши    доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2004 року між ЗАТ "Меблі" (відповідач) і ТзОВ "Термінал" було укладено договір №717 з продажу нерухомого майна.

Предметом  даного позову є вимоги  позивача акціонера ЗАТ "Меблі" про визнання незаконними дій господарського товариства щодо укладення договору з продажу нерухомого майна у зв'язку з  невідповідністю цієї угоди вимогам закону та порушенням його корпоративних прав, оскільки договір було укладено без згоди  учасників товариства,  внаслідок зловмисної змови голови правління з представником покупця та за відсутності повноважень в голови правління товариства на укладення угоди.

За вимогами ст.167 ГК України  корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі  справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, позов заявлений акціонером  фізичною особою про визнання незаконними дій господарського товариства щодо укладення договору з продажу нерухомого майна, який обґрунтовано порушенням  його права на участь  в управлінні цим товариством, є корпоративним спором  в розумінні ст.12 ГПК України, і тому даний спір є підвідомчим господарським судам.

  Проте, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували і дійшли  помилкового висновку про відмову в прийнятті позовної заяви у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам.

До того ж, судам слід було мати на увазі, що у разі  невідповідності  заявлених вимог встановленим ст.16 ЦК України   способам захисту цивільних прав та інтересів  суд не відмовляє в прийнятті позовної заяви, а розглядає спір по суті з прийняттям  рішення відповідно  до ст.82 ГПК України.

За таких обставин, прийняті судові  рішення  обох інстанцій  не можна визнати  законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду  першої інстанції.

З огляду  наведеного та керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                          

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від 12.07.2007 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року скасувати, і справу  № В 31/2425 передати на розгляд до суду  першої  інстанції.

Головуючий  суддя                                                            В.Перепічай

Судді                                                                                     І.Вовк

                                                                                              П.Гончарук