ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
23 січня 2008 р. |
№ 37/27-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційне подання |
Заступника прокурора Харківської області |
|
на постанову |
від 15.10.07 Харківського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№37/27-07 |
|
господарського суду |
Харківської області |
|
за позовом |
Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради |
|
до |
Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 |
|
треті особи |
1. Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-Україна" |
|
про |
зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
у засідання не прибули |
|
від відповідача: |
у засідання не прибули |
|
від третьої особи 1: |
у засідання не прибули |
|
від третьої особи 2: |
у засідання не прибули |
|
від ГПУ: |
Попенко О.С., посв. |
ВСТАНОВИВ:
Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за участю в якості третьої особи Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0020 га поАДРЕСА_1 та повернути її за належністю позивачу.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на використання спірної земельної ділянки на підставі ордеру №06-112к-2546/242 на право торгівлі і закріплення торгівельного місця, виданого Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.04.94 №156.
Ухвалою від 21.03.07 господарський суд Харківської області залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-Україна".
Рішенням від 21.06.07 господарський суд Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) позов задовольнив, зобов'язавши відповідача звільнити спірну земельну ділянку як самовільно зайняту та повернути її за належністю позивачу.
Рішення мотивовано відсутністю у відповідача правоустановчих документів на спірну земельну ділянку.
Постановою від 15.10.07 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. -головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована тим, що відповідач користується спірною земельною ділянкою правомірно на підставі ордеру №06-112к-2546/242.
Ухвалою від 13.12.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована хибністю висновку судів щодо правомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою на підставі ордеру №06-112к-2546/242, який є документом, що надає дозвіл на здійснення торгівельної діяльності, але не надає права на користування земельною ділянкою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, головним спеціалістом Харківського міжрайонного відділу Харківської обласної державної адміністрації проведено перевірку, в ході якої обстежено земельну ділянку площею 0,0020 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та в акті від 27.09.06 зафіксовано, що на вказаній земельній ділянці самочинно розташовано належний відповідачу павільйон шиномонтажу, тобто відповідач користується цією земельною ділянкою без набуття права власності або права користування нею в порушення вимог ст. 125 ЗК України.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області складений протокол про адміністративне правопорушення №340305 від 27.09.06 та прийнято постанову №339 від 28.09.07 про накладення на відповідача адміністративного стягнення.
У зв'язку з такими обставинами Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку як самовільно зайняту та повернути її за належністю позивачу.
У ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок визначено як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Заперечуючи проти доводів щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки, відповідач доводив використання ним цієї земельної ділянки на підставі ордеру №06-112к-2546/242 на право здійснення торгівлі з кіоску, виданого Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.05.04 №419.
При вирішенні спору суд апеляційної інстанції керувався положеннями Правил дрібно-роздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України №369 від 08.07.96 (далі -Правила), які у п. 16 передбачають, що розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється господарюючим суб'єктом з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони, державної автоінспекції та архітектури; будівництво, розміщення стаціонарних об'єктів допускається лише в місцях, визначених відповідним дозволом.
Крім того, суд встановив, що рішенням ХІ сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 28.05.98 "Про передачу виконкому повноважень по передачі, наданню, вилученню земельних ділянок" повноваження по розпорядженню землею у м. Харкові передані виконавчому комітету Харківської міської ради.
Ордер №06-112к-2546/242, на який посилається відповідач, виданий Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі розпорядження Жовтнево районної ради народних депутатів м. Харкова №51 від 22.07.99 "Про реєстрацію ордеру на кіоск по вулканізації ПП ОСОБА_1", підставою якого є рішення Харківського міськвиконкому №156 від 13.04.94 "Про впорядкування дрібно-роздрібної торгівлі в м. Харкові".
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявність у відповідача відповідного ордеру, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, свідчить про правомірність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора та позивача про те, що виданий відповідачу ордер не пов'язаний з правом користування земельною ділянкою, оскільки підставою для його видачі було розпорядження Фрунзенської районної ради м. Харкова, яка здійснювала надані їй виконавчим комітетом Харківської міської ради повноваження.
Згідно з визначенням, наданим ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", документ дозвільного характеру -дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності; а об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру, -земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.
Поняття господарська діяльність визначено, зокрема, у ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" як будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
Тобто документ дозвільного характеру, яким є ордер, надає суб'єкту право на здійснення господарської діяльності, зокрема, на певній території, земельній ділянці або в певному приміщенні.
При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами за визначенням, наданим ч. 1 ст. 79 ЗК України.
В силу ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Стаття 22 ЗК України (чинного на момент видання вказаного ордеру) містила тотожні положення.
Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив надання відповідачу згідно з ордером №06-112к-2546/242 дозволу на здійснення торгівлі на певній земельній ділянці з наданням йому певного права на цю земельну ділянку.
До того ж суд апеляційної інстанції не встановив обставини дійсності вказаного ордеру №06-112к-2546/242 на момент звернення з позовом у справі з огляд на строк його дії. А висновок суду про те, що термін дії дозволу (ордеру) на розміщення об'єкту торгівлі діє до того часу, поки підприємець буде вважати за потрібне здійснювати підприємницьку діяльність в цьому місці або поки це місце не ліквідують в установленому законом порядку не ґрунтується на жодних положеннях закону. Посилання при цьому на ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", в якій йдеться про збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, є безпідставним, оскільки ця норма викладеної судом тези не містить.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановив обставини щодо відсутності у відповідача правоустановчих документів на спірну земельну ділянку, про задоволення позову про звільнення цієї ділянки та повернення її Харківській міській раді, які здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади.
Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції -залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.07 у справі №37/27-07 скасувати.
3. Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.07 у справі №37/27-07 залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький