Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
03 червня 2011 р. №2а-2657/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Калугіній А.Ю.,
за участі: представника позивача - Серкової І.І.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3702 грн. 24 коп. (три тисячі сімсот дві грн. 24 коп.) та вартість наданих соціальних послуг на суму 2143 грн. 32 коп. (дві тисячі сто сорок три грн. 32 коп.).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 звернулась до Харківського міського центру зайнятості із заявою, на підставі якої їй було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі. Допомога по безробіттю була отримана відповідачем неправомірно, оскільки, на день отримання статусу безробітної особи вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець, а згідно законодавства України особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною.
На підставі виявленого факту складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №4 від 18 січня 2011 року. Харківським міським центром зайнятості від 16 лютого 2011 року за №95 виданий наказ "Про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2", в якому зазначалося про необхідність повернення відповідачем коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 01.01.2009р. по 09.07.2009р. у розмірі 3702 грн. 24 коп., та вартості наданих соціальних послуг (коштів відшкодованих на оплачувані громадські роботи Московській районній організації Товариства Червоного Хреста України) у розмірі 2143 грн. 32 коп.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
В обгрунтування поданих заперечень зазначила, що при зверненні Харківського міського центру зайнятості нею було надано рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2006р. про припинення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Відповідач вказує, що до прийняття її на облік, Центр зайнятості мав всі об'єктивні дані та можливості для витребування Довідки з Державного реєстру для перевірки наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності, згідно "Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну", затвердженого Наказом Дерпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 р. № 121/560/406.
Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2006 року є чинним, за результатами цього рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 04.10.2006 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, що не пов'язане із банкрутством, та 14.08.2009 року вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Відповідач зазначає, що після винесення господарським судом рішення вона не здійснювала підприємницької діяльності, тому вважає, що її діяльність припинено у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості з заявою про вирішення питання щодо працевлаштування та надання статусу безробітного, де була зареєстрована як шукаюча роботу з відкриттям персональної картки №НОМЕР_2
Відповідно до положень статті 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ від 02 березня 2000 року, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Згідно зі статтею 23 зазначеного Закону, допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Наказом до Харківського міського центру зайнятості №НТ 081003 від 03.10.2008 року, ОСОБА_2 було надано статус безробітної як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п.п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, та з 03.10.2008р. по 09.07.2009р. було призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується Витягом із наказів про прийняття рішень щодо відповідача.
У зв’язку зі звільненням відповідача з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин відповідно до пп.1 п.5 ст.31 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп.1 п.5.3 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" виплату матеріального забезпечення по безробіттю скорочене на строк до 90 календарних днів з 03.10.2008р. по 31.12.2008р., виплату допомоги по безробіттю розпочато з 01.01.2009 року.
Згідно з наказом Харківського міського центру зайнятості №090710 від 10.07.2010 року ОСОБА_2 знято з обліку у зв’язку з набуттям права на пенсію відповідно до абзацу 7 пп.1 п.20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" з 10.07.2009 року.
Суд зазначає, що згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-III від 02.03.2000р., виконавча дирекція Фонду та її робочі органи: 5) контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Відповідно до "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року N7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009р. за N232/16248, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним).
Згідно пункту 6 вказаного Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, ОСОБА_2 була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, 14.08.2009 року до Реєстру внесено запис №2 480 010 0002 068334 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за судовим рішенням, що не пов’язано з її банкрутством.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" №803-ХІІ від 01 березня 1991 року, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Суд зазначає, що ч.3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003р., фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно абз. 2 частини 15 статті 47 Закону України №755-IV від 15.05.2003р., дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
За таких обставин, посилання відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2006р. по справі №21/368-06, як на підставу відсутності в неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності суд вважає необґрунтованим, оскільки припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відбувається із дати внесення до Реєстру відповідного запису про проведення державної реєстрації припинення.
Виходячи з аналізу зазначених норм та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 відносилась до зайнятого населення та не мала підстав для набуття статусу безробітного.
Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20 березня 2006 року (далі – Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Відповідно до п.7 зазначеного Порядку, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
18.01.2011року Харківським міським центром зайнятості винесено наказ про повернення коштів №17 (із змінами внесеними наказом №95 від 16.02.2011р), у якому передбачено вжиття заходів по поверненню коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2 з 01.01.2009р. по 09.07.2009р. у сумі 3702,24 грн. та коштів відшкодованих на оплачувані громадські роботи Московській районній організації Товариства Червоного Хреста України у сумі 2143,32 грн.
17 лютого 2011 року відповідачу був направлений лист-претензія №2555 про вирішення питання повернення коштів, отриманих незаконним шляхом, як допомогу по безробіттю у розмірі 3702,24 грн. та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 2143,32 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості незаконно отримана допомога по безробіттю у розмірі 3702,24 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача вартості наданих соціальних послуг, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 за направленням Харківського міського центру зайнятості №2011081001003001 від 03.10.2008р. працювала в Московській районній організації Товариства Червоного Хреста України з 06 жовтня 2008 року по 15 грудня 2008 року, за що їй було нараховано заробітну плату у розмірі 2143,32 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року - 792,63 грн., листопад 2008 року – 709,27 грн. та 189,13 грн., грудень 2008 року – 452,29 грн.
Факт виконання ОСОБА_2 соціально-побутових послуг та отримання заробітної плати за виконані роботи у період з жовтня по грудень 2008 року підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: актами перевірки обсягів виконання робіт та витрат на оплату праці безробітних, довідкою про кількість відпрацьованих людино-днів та заробітну плату осіб, направлених центром зайнятості на громадські роботи та розрахунковими відомостями про отриману заробітну плату.
Суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Відповідно до приписів пункту 9 "Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №839 від 10.09.2008р., оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі.
З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори (п.10 Порядку).
Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 року, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положеннями пункту 16 "Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт" передбачено, що оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами відповідно до законодавства і не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно трудового договору, укладеного з Московською районною організацією Товариства Червоного Хреста України, ОСОБА_2 було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 2143,32 грн. за виконану роботу у період з жовтня по грудень 2008 року.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд зазначає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ухилення відповідача від виконання нею своїх обов'язків, чи вчинення зловживань, які були направлені на безпідставне отримання заробітної плати, позивачем до суду не надано.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 вартості наданих соціальних послуг, а фактично - заробітної плати у розмірі 2143,32 грн. є неправомірною, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно із вимогами частини 4 статті 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 32, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ, ст. 1, 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ, п.п. 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20 березня 2006 року, ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (код ОКПО 36224721, юридична адреса: 61013 м.Харків, вул.Шевченка, 137-А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3702.24 грн. (три тисячі сімсот дві гривні двадцять чотири копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10.06.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.