Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 червня 2011 року Справа № 2а-1118/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Курілова А.П. (директор ТОВ «Ліанга» діє на підставі статуту від 31.01.2011р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року в сумі 13351,24 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
01 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року в сумі 13351,24 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ліанга» (далі ТОВ «Ліанга») зареєстровано відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 07.02.2001 року як юридична особа за реєстраційним номером 25370169Ю0021065.
Згідно ст.ст.14,15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» юридична особа є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.6ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вищезазначеного Закону страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.
Але в порушення вказаних норм Закону ТОВ «Ліанга» не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим станом на 01.12.2010року утворилась заборгованість (недоїмка) по внескам за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року у розмірі 13351,24 грн.
Позивач посилається на те, що згідно ч.3 ст.106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Луганська на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу №Ю-2277 від 06.12.2010 року на суму 38496,20 грн. Відповідач отримав зазначену вимогу, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача в повідомленні про вручення поштового відправлення від 13.12.2010 року.
Відповідач оскаржив зазначену вимогу про сплату боргу в судовому порядку. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року справу № 2а-2638/11/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга» до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про скасування та визнання нечинною вимоги про сплату боргу від 06.12.2010 року № 2277 залишено без розгляду, у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду, яка є такою, що набрала законної сили.
У зв’язку з викладеним позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга» заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року в сумі 13351,24 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне.
Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська порушено норму п.12 ст.20, п.4 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Різниця між загальною та наявною заборгованістю із виплати заробітної плати складає 52 253,22 грн. Тобто, вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки не може бути виконано у зв’язку з тим, що зобов’язання з недоїмки не мають пріоритет, коли є заборгованість з виплати заробітної плати, на яку відповідно до Закону нараховуються страхові внески.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази суд дійшов такого.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ліанга» зареєстровано відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 07.02.2001 року як юридична особа за реєстраційним номером 25370169Ю0021065, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (аркуш справи 22).
21.07.2010 року на підставі направлення № 151 від 15.07.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга» з дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої був складений акт за № 131. Перевіркою встановлено порушення п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV: страхові внески у 2008-2010 роках перераховувались пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, що призвело до виникнення заборгованості станом на 30.06.2010 року в сумі 47345,83 грн., у тому числі: прострочена заборгованість по страхових внесках складає 35159,86 грн., по фінансових санкціях в розмірі 8310,62 грн., по пені- 3875,35 грн. Станом на 30.06.2010 року згідно первинних бухгалтерських документів заборгованість з виплати заробітної плати складає 129461,80 грн.
Згідно додатку 1 до таблиці 1 сума заборгованості з виплати заробітної плати на початок звітного періоду складає 135918,03 грн., сума заборгованості з виплати заробітної плати на кінець звітного періоду складає 137420,70 грн. (аркуш справи 30).
Згідно додатку 2 до таблиці 1 сума заборгованості з виплати заробітної плати на початок звітного періоду складає 137420,70 грн., сума заборгованості з виплати заробітної плати на кінець звітного періоду складає 138981,28 грн. (аркуш справи 31).
Відповідно до розрахунку залишку заробітної плати, з якої сплачені страхові внески у повному обсязі за період грудень-листопад 2010 року загальна заборгованість з виплати заробітної плати на кінець звітного періоду складає 138981,28 грн.(аркуш справи 32).
Відповідно до п.12 абз.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Згідно ч.4 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов’язаннями із сплати недоїмки зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов’язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями та стягненнями (крім зобов’язань щодо виплат заробітної плати (доходу)), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрати, вив’язані з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до абз. 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
З приписів ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV вбачається, що сплата страхових внесків здійснюється лише за умови фактичної виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Таким чином, заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками підприємства унеможливлює стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Приймаючи до уваги викладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає доводи позивача необґрунтованими, та такими, що не відповідають реальним обставинам справи, а відтак суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Питання щодо судових витрат судом не вирішується, оскільки КАС України не передбачає їх стягнення у даному випадку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року в сумі 13351,24 грн. відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 14 червня 2011 року
Суддя А.А. Лагутін