Справа   № 2-а-2510/11  року

П О С Т А Н О В А

         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  02 червня 2011 року                                                            м.  Мена

                       Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складi:

               головуючого - суддi          ОСОБА_1

   пpи секpетаpi                    ОСОБА_2

   з участю позивача    

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в м. Мена Чернігівської області адміністративну спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_3 до  інспектора ДПС 1 взводу батальйону ДПС молодшого сержанта  міліції ОСОБА_4 про визнання дій відповідача незаконними, скасування постанови про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 041982  від  23 травня 2011  року,  -

                                                  В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС 1 взводу батальйону ДПС молодшого сержанта  міліції ОСОБА_4, в якому просив  визнати дії відповідача по притягненню його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП незаконними та скасувати постанову від 23 травня 2011 року  серії СВ1 № 041982  про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. Свої вимоги мотивував тим, що 23 травня 2011 р., о 09 год. 36 хв., в м. Чернігові по пр-ту Перемоги, керував транспортним засобом «ВАЗ-21093», державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений відповідачем, який йому повідомив, що він порушив п. 15.9 ПДР України і почав складати протокол та постанову. З протоколом не погодився, що і було ним зафіксовано  в протоколі. Відповідач же не звернув уваги на його пояснення, не надав жодного доказу, який би підтверджував зупинку ним автомобіля  ближче 30 метрів від посадочних майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чи ближче 30 метрів від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків, склав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, заперечував проти порушення ним п.15.9 „е” Правил дорожнього руху України та посилався на те, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував зупинку ним автомобіля  ближче 30 метрів від посадочних майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чи ближче 30 метрів від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.   

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказах.   

Вислухавши позивача,  дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.   

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України регламентується Законом України «Про дорожній рух»та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями).   

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2011 року інспектором 1-го взводу батальону ДПС  ВДАІ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_5  відносно ОСОБА_3  було складено протокол про адміністративне правопорушення (серія СВ1 №132970), передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та прийнято постанову про адміністративне правопорушення (серія СВ1 № 041982), якою ОСОБА_3  притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.   

Згідно вказаних документів, ОСОБА_3, 23 травня 2011 р., о 09 год. 36 хв., в м. Чернігові по пр-ту Перемоги, керував транспортним засобом «ВАЗ-21093», державний номерний знак НОМЕР_1,  в порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху, здійснив зупинку керованого транспортного засобу  в зоні дії знаку 5.41 «Зупинка маршрутних автобусів».

Підпунктом «е»п. 15.9 Правил дорожнього руху (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. N 124)  забороняється зупинка ближче 30 метрів від посадочних майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а якщо їх не має –ближче 30 метрів від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.

 Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.   Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

Таким чином, наявність порушення водієм ПДР повинен довести відповідач.  Із протоколу про адмінправопорушення вбачається, що позивач під час складання протоколу не погоджувався з порушеннями Правил дорожнього руху, про що свідчать його пояснення в протоколі. При цьому відповідач не зазначив в протоколі свідків, які б підтвердили факт порушення водієм Правил, не зазначені  інші докази, які б достовірно  підтверджували наявність правопорушення.  

На думку суду, зважаючи, що відповідач  в судове засідання не з’явився та не надав жодного доказу в підтвердження обставин скоєння ОСОБА_3  адміністративного правопорушення, а тому не довів правомірності своїх дій,  а тому твердження позивача про те, що він не порушував ПДР,  суд використовує на його користь.

       За таких обставин, суд приходить до висновку,   що дії відповідача про притягнення позивача до адмінвідповідальності за  порушення вимог 15.9 ПДР є незаконними, а постанова є такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Керуючись статтями 23, 71, 86, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст.ст. 122, 222,  284, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями), суд –

П О С Т А Н О В И В :

           Адміністративний позов ОСОБА_3 до  інспектора ДПС 1 взводу батальйону ДПС молодшого сержанта  міліції ОСОБА_4 про визнання дій відповідача незаконними, скасування постанови про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 041982  від  23 травня 2011  року -  задовольнити.   

Визнати незаконними дії посадової особи -  інспектора ДПС 1 взводу батальйону ДПС молодшого сержанта  міліції ОСОБА_4, по притягненню ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Скасувати постанову інспектора ДПС 1 взводу батальйону ДПС молодшого сержанта  міліції ОСОБА_4 від  23 травня 2011 року серії СВ1 № 041982 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:                 ОСОБА_1