ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 р.   Справа № 5010/841/2011-28/33   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю «Неатон»

                           Залізничне шоссе, буд.47, м. Київ, 01103

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД»

                            вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111     

про          стягнення 65583 грн. 65 коп., в тому числі: 48302 грн. основний борг, 7486 грн. 81 коп. пеня, 2664 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 615 грн. 35 коп. 3% річних від простроченої суми, 3385 грн. 77 коп. сума збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. сума збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який було б отримано у разі належного виконання відповідачем умов договору, 1900 грн. сума збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав

за участю представників сторін:

від позивача:       ОСОБА_1 –представник, довіреність № 38/28-04 від 28.04.11;          

від відповідача:  ОСОБА_2 –представник, довіреність № 08-юр від 18.05.11;                                                                                      

ВСТАНОВИВ:

          Товариством  з обмеженою відповідальністю «Неатон»подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД»про стягнення  62341 грн. 42 коп., в тому числі: 48302 грн. основний борг, 5747 грн. 94 коп. пеня (штраф), 1304 грн. 15 коп. інфляційне збільшення суми боргу, 472 грн. 43 коп. 3% річних, 3385 грн. 77 коп. сума збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. сума збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 1900 грн. сума збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов  договору поставки зрідженого газу № 19сг-10/06-10 від 10.06.10 в частині здійснення розрахунку за зріджений газ, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 48302 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано  5747 грн. 94 коп. пені, 1304 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 472 грн. 43 коп. 3% річних, 3385 грн. 77 коп. сума збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. сума збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 1900 грн. сума збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.05.11.

          Ухвалою господарського суду від 10.05.11 розгляд справи було відкладено в зв»язку з неявкою представників сторін на 27.05.11.                                                                                                                        

     23.05.11  через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ТзОВ «Неатон»про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4318/2011-с вх, а.с. 109, 110), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 65583 грн. 65 коп., в тому числі: 48302 грн. основний борг, 7486 грн. 81 коп. пеня, 2664 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 615 грн. 35 коп. 3% річних від простроченої суми, 3385 грн. 77 коп. сума збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. сума збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який було б отримано у разі належного виконання відповідачем умов договору, 1900 грн. сума збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав (а. с. 109, 110).

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; заява позивача про збільшення розміру позовних вимог  (вх. № 4318/2011-с вх  від 23.05.11) прийнята судом для розгляду по суті.                    

          27.05.11 за участі представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.11.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про збільшення позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні стверджує, що при отриманні товару, відповідачеві надавалися одночасно видаткова накладна № РН-0001033 від 07 грудня 2010 року та рахунок-фактура № СФ-0000460 від 07 грудня 2010 року, копії яких долучені позивачем до позовної заяви та знаходяться в матеріалах справи (а.с. 23,24).

          Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 119,120) проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Відповідач факт отримання товару не заперечує, на доказ чого подав суду акт звірки станом на 28.04.11, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб (а.с. 118). Проте, відповідач вважає, що строк оплати за отриманий товар ще не настав, так як, на думку відповідача, єдиною підставою для здійснення оплати за нього є виставлені рахунки-фактури, які оплачуються за вказаною в них та погодженою сторонами ціною товару. Отримання рахунку-фактури відповідач категорично заперечує.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.06.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки зрідженого газу                  № 19сг-10/06-10  (а.с. 19-22).

          Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, поставити покупцю зріджений газ комунально-побутового призначення за ДСТУ 4047-2001 (надалі товар) в кількості, за номенклатурою, за цінами і термінами поставки згідно з умовами цього договору і додаткових угод до нього, які є невід»ємною частиною договору, а покупець зобов»язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами, прийняти й оплатити товар.

          У відповідності до умов Договору, ТзОВ «Неатон», 07.12.10, поставило відповідачу товар на загальну суму 127302 грн. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною, рахунком-фактурою та актами звіряння (а.с.23, 24, 95,118), підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме:

          видатковою накладною № РН-0001033 від 7 грудня 2010 року на суму 127302 грн.;

          рахунком-фактурою № СФ-0000460 від 7 грудня 2010 року;

          актом звірки станом на 31.12.10 на суму 48302 грн.;

          актом звірки станом на 28.04.11 на суму 48302 грн.

          У пункті 4.4.  договору зазначено, що поставка вважається завершеною в момент передачі товару покупцю (або перевізнику, якщо доставка згідно умов додаткової угоди здійснюється за рахунок покупця), що підтверджується відповідною видатковою або товарно-транспортною накладною. Датою отримання товару вважається дата, зазначена в видатковій або товаро-транспортній накладній.           

          Отже, момент отримання товару визначається датою вказаною у видатковій накладній, тобто 7 грудня 2010 року.

          Ціна та порядок розрахунків за договором, визначені в розділі 5  договору.          

          Пунктом  5.3. договору сторони погодили, що оплата покупцем вартості поставленого товару здійснюється не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту поставки.

          Пунктом 3.7. Договору встановлено, що моментом поставки товару за цим договором є дата, що зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

          Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав;  суму заборгованості проплатив  частково в розмірі 79000 грн. 00 коп., оплату залишку вартості  товару в сумі 48302 грн. 00 коп. не здійснив.

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб’єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.          

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Отримання покупцем товару на загальну суму 127302 грн. 00 коп. підтверджується представником ТзОВ «ВАД»в судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 119,120). Як зазначив відповідач в судовому засіданні, товар отриманий 7 грудня 2010 року шляхом самовивозу; оплата вартості отриманого товару здійснена частково в сумі 79000 грн., що підтверджується представником відповідача в судовому засіданні та платіжним дорученням № 748 від 17 грудня 2010 року (а.с. 25).

          Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 48302 грн. 00 коп. за отриманий відповідачем на підставі  видаткової накладної та рахунку-фактури товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання актів звірки, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар  в сумі 79000 грн. 00 коп.,  у суду достатньо підстав вважати, що вимога  про стягнення з відповідача 48302 грн. 00 коп. заборгованості підлягає задоволенню.          

          Стосовно заперечень відповідача про те, що строк оплати не настав, оскільки ним не одержувався рахунок-фактура суд зазначає, що вищенаведені умови договору (п.п. 3.7., 4.4., 5.3) строком оплати визначають момент поставки.

          Умови, викладені в п. 5.4. договору про те, що покупець здійснює оплату вартості поставленого товару у безготівковій формі на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, регулюють на думку суду, порядок розрахунків сторін та не змінюють строк оплати.

          Отже заперечення відповідача не можуть бути підставою для відмови в позові в частині стягнення основного боргу. Крім того, позивачем поданий суду рахунок-фактура № СФ-0000460 від 7 грудня 2010 року (а.с. 24).

          Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом  перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 109,110, ).

          Розрахунок 3% річних є арифметично вірним та здійсненим у відповідності до чинного законодавства.

          Позивач, на підставі  ст.625 Цивільного кодексу  України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2664 грн. 59 коп.

          Згідно з вірним  арифметичним  розрахунком  проведеним  судом (а.с. 138), з урахуванням  рекомендацій, щодо порядку  застосування  індексів інфляції, викладених  у листі  Верховного Суду України  №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації стосовно  порядку застосування індексів інфляції при розгляді  судових справ», з відповідача  на користь  позивача  підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищує заявлену позивачем  до стягнення, проте суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат  у сумі 2664 грн. 59 коп., в межах заявлених позовних вимог.  

          Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором поставки зрідженого газу № 19сг-10/06-10 від 10.06.10 підтверджується матеріалами справи, отже вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 615 грн. 35 коп. та  2664 грн. 59 коп.  інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення 7486 грн. 81 коп. пені,  3385 грн. 77 коп. суми збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. суми збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який було б отримано у разі належного виконання відповідачем умов договору, 1900 грн. суми збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав з наступних підстав.          

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.           

          Якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється в письмовій формі.         

          Пеня –це один із способів забезпечення виконання зобов»язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов»язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов»язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.

          Пунктом 9.3. договору поставки зрідженого газу № 19сг-10/06-10 від 10.06.10  сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, передбачених додатковими угодами до цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення.

          Позивач не надав суду додаткових угод, наявність їх не підтвердив, отже у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені.

          Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

         Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

         Позивачем не доведено безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

          З огляду на вищевикладене, в задоволенні вимоги про стягнення 3385 грн. 77 коп. суми збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. суми збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який було б отримано у разі належного виконання відповідачем умов договору,  слід відмовити.   

          Що стосується вимоги про стягнення збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав суд вказує наступне.

          Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Так, згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість  додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

          Згідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

          Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

          При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

          Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 1900 грн., сплачена ним за отримані юридичні послуги надані юридичною особою - ТзОВ "Юридична компанія"Інтроюс", не може розглядатись як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і  їх наявність та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором.

          Крім того, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам (аналогічна правова позиція викладена у пост. ВСУ від 01.10.2002р. у справі №30/63).

          За наведених обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1900 грн. слід відмовити, оскільки дана вимога протирічить приписам вищенаведених норм законодавства України.

           Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

    На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 224, 225 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 547, 549, 610, 611, 623, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись  ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55,  ст. 82,  ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства  з обмеженою відповідальністю «Неатон»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД» про стягнення 65583 грн. 65 коп., в тому числі: 48302 грн. основний борг, 7486 грн. 81 коп. пеня, 2664 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 615 грн. 35 коп. 3% річних від простроченої суми, 3385 грн. 77 коп. сума збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229 грн. 13 коп. сума збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який було б отримано у разі належного виконання відповідачем умов договору, 1900 грн. сума збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД»( вул. Калуська, 6,                м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111; код 24678764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неатон»( Залізничне шоссе, буд.47, м. Київ, 01103; код 36303389)  –48302 ( сорок вісім тисяч триста дві )грн. основного боргу,  2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 615 (шістсот п»ятнадцять)грн. 35 коп. 3% річних від простроченої суми, 515 (п»ятсот п»ятнадцять)грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 185 (сто вісімдесят п»ять) грн. 61 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          В частині позову Товариства  з обмеженою відповідальністю «Неатон»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД»про стягнення 7486 (семи тисяч чотириста вісімдесят шість)грн. 81 коп. пені, 3385 (трьох тисяч триста вісімдесят п»ять) грн. 77 коп. суми збитків (додаткових витрат) у вигляді відсотків сплачених банку за користування овердрафтом (кредитом), 1229(одна тисяча двісті двадцяти дев»яти) грн. 13 коп. суми збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який було б отримано у разі належного виконання відповідачем умов договору, 1900 (одна тисяча дев»ятсот)грн. суми збитків (додаткових витрат), які виникли в процесі застосування заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав в позові відмовити.          

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                              І.П. Кавлак

Повне рішення складено 15.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"

________________ Кавлак І. П.   15.06.11