ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" листопада 2007 р.                                                                   Справа № 10/111

м. Чернівці                                                                                          13-00 год.

За позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Тарасівці”, с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Новоселиця

про оскарження дій податкової інспекції.

Суддя Т.І.Ковальчук

Секретар судового засідання  Нікуліца І.С.

За участю представників:

Від позивача –Федоренко І.Л., директор, Криган В.В. дов. № 40 від 03.04.2007 р.

Від відповідача –Лучкіна Г.В., завідувач юридичним сектором, дов. № 9196/9/10-007 від 09.10.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач звернувся з позовом до відповідача про оскарження дій останнього і просить визнати протиправною бездіяльність начальника податкової інспекції щодо невнесення змін в державні реєстри застав майна та зобов’язати відповідача внести зміни в державний реєстр застав рухомого майна, виключивши з нього запис “Все рухоме майно”, та зареєструвати за Новоселицькою МДПІ податкову заставу в сумі 28983,58 грн., у тому числі трактор МТЗ-80, 1993 р. випуску, балансовою вартістю 18000,00 грн., і трактор Т-150, 1992 р. випуску, балансовою вартістю 13700,00 грн., а також внести зміни в державний реєстр застав нерухомого майна, виключивши з нього запис “Все нерухоме майно”, та зареєструвати за Новоселицькою МДПІ  податкову заставу в сумі 64326,00 грн., у тому числі приміщення вагової зерноскладу вартістю 27000,00 грн. і приміщення зерноскладу вартістю 37326,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що все нерухоме і рухоме майно позивача зареєстровано в якості податкової застави в той час, як відповідно до чинного законодавства і рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 р. податкова застава не повинна перевищувати двократний розмір податкового боргу платника податків. Маючи податковий борг у сумі 46654,19 грн., позивач звернувся до відповідача з проханням зареєструвати визначені ним активи вартістю 96026 грн. в якості податкової застави, однак відповідач не вніс зміни до реєстрів застав, чим перешкоджає позивачу проводити розрахунки з кредиторами за рахунок належного йому майна.

У ході судового розгляду справи позивач змінював позовні вимоги, згідно з заявами, поданими 18.10.2007 р. та 06.11.2007 р., позивач просить зобов’язати Новоселицьку МДПІ внести зміни в державний реєстр застав рухомого майна, а саме:

виключити з реєстру застав рухомого майна запис “Все рухоме майно” та зареєструвати за Новоселицькою МДПІ податкову заставу в сумі 28983,58 грн., у тому числі трактор МТЗ-80, 1993 р.в., балансовою вартістю 18000,00 грн., трактор Т-150, 1992 р.в., балансовою вартістю 13700,00 грн.;

виключити з реєстру застав нерухомого майна запис “Все нерухоме майно ” та зареєструвати за Новоселицькою МДПІ податкову заставу в сумі 64326,00 грн., у тому числі приміщення вагової зерноскладу вартістю 27000,00 грн., приміщення зерноскладу вартістю 37326,00 грн., а також просить постановити ухвалу про наявність підстав для притягнення до відповідальності начальника Новоселицької МДПІ Албу І.В.

У відповідності до ст.ст. 51, 137 КАС України позивач вправі до закінчення судового розгляду змінити підставу або предмет адміністративного позову, зменшити або збільшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністратвиного позову, а також змінити позовні вимоги, відтак, справу розглянуто в межах позовних вимог згідно з заявами позивача, поданими 18.10.2007 р. та 06.11.2007 р.

Відповідач надав відзив та пояснення від 08.11.2007 р. та від 23.11.2007 р., у яких позов не визнав з тих підстав, що  податковий борг позивача складає 251688,91 грн., у тому числі з податку на додану вартість, спрямованого на придбання матеріально-технічних ресурсів згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач не зобов’язаний вносити зміни в реєстри застав, оскільки ні чинне законодавство і рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 р. не містить такого обов’язку податкового органу, цим рішенням не встановлено обмеження щодо поширення податкової застави на вартість активів, що не перевищує двократний розмір податкового боргу, а визнано неконституційною можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, стосовно позивача порушено справу про банкрутство, в межах якої активи позивача звільнено з-під податкової застави. Також відповідач у поясненнях зазначає, що ним залучалися додаткові джерела для погашення податкового боргу позивача за заявами останнього, надавалися дозволи на реалізацію майна, однак самостійна реалізація активів позивачем призводила до збільшення податкового боргу.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, представник відповідача позов не визнав, пояснив, що оскільки стосовно позивача порушено справу про банкрутство, питання погашення його податкового боргу регулюються не податковим законодавством, а спеціальним законом про банкрутство, тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено наступне.

28.01.2003 р. у Державному реєстрі застав рухомого майна внесено запис про заставу номер 1191-418, який засвідчує виникнення і реєстрацію податкової застави на все рухоме майно СГ “Тарасівці” (код ЄДРПОУ 03801924), заставодержателем якої є Новоселицька МДПІ (а.с. 6).

04.03.2003 р. до цього ж реєстру внесено запис про заставу № 1191-565, який засвідчує, що в податковій заставі у Новоселицької МДПІ перебуває також все нерухоме майно СГ “Тарасівці” (а.с. 5). Спору, що СГ “Тарасівці” (як зазначено у витягах з Державного реєстру застав) і сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Тарасівці” (позивач) - це одна й та сама юридична особа, між сторонами немає.

23.02.2007 р. податковим керуючим Туряницею В.М. за участю представника позивача складено Акт опису активів № 11, згідно з яким для погашення податкового боргу позивача визначено таке його майно –приміщення вагової зерноскладу за ціною 27000 грн. та приміщення зерноскладу ціною 37326 грн. (а.с. 20).

10.08.2007 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 07/86, у якому, вважаючи, що його податковий борг складає 46654,79 грн., запропонував додатково до описаного згідно з актом № 11 від 04.03.2007 р. майна передати в податкову заставу  трактори МТЗ-80, 1993 року випуску, балансовою вартістю 18000,00 грн. та Т-150, 1992 року випуску, балансовою вартістю 13700,00 грн., решту майна виключити з податкової застави, внісши відповідні зміни до реєстру податкових застав (а.с. 23).

Досліджуючи розмір податкового боргу позивача станом на день звернення до відповідача з листом  № 07/86 від 10.08.2007 р., суд дійшов висновку, що борг позивача перед бюджетами і державними цільовими фондами дійсно складав 46654,79 грн.

Так, згідно з довідкою Новоселицької МДПІ № 7162/10/24-007 від 02.08.2007 р. станом на 01.07.2007 р. податковий борг СГТОВ “Тарасівці” становив 298342,98 грн., у тому числі 251688,19 грн. з податку на додану вартість, спрямованого на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення (а.с. 7). Однак, суму 251688,19 грн. не можна вважати податковим боргом позивача у розумінні п.п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181).

Згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначено постановою Кабінету Міністрів України “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” від 26.02.1999 р. № 271 з наступними змінами (далі –Порядок).

Абзацом 2 п. 4 Порядку визначено, що залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровироб-никами від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними поста-чальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Як установлено судом, 251688,19 грн. - це суми спецПДВ, які позивач не перерахував в установленому порядку на окремий рахунок і ці кошти підлягають стягненню з нього до державного бюджету, однак їх не можна вважати податковим боргом, а відповідно - підставою для визначення розміру податкової застави.

Таким чином, судом з’ясовано, що на день звернення позивача до відповідача з листом  № 07/86 від 10.08.2007 про внесення змін до реєстру податкових застав його податковий борг складав 46654,79 грн., а в податковій заставі знаходилося все належне йому рухоме і нерухоме майно (а.с. 21-22).

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу, п.п. 8.2.2 п. 8.2 цієї статті Закону встановлювалося, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005  визнано неконституційними положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.

З урахуванням обмежень щодо застосування податкової застави, визначених п.п. 8.9.1 ст. 8 Закону № 2181, податкова застава може поширюватися на активи платника податків, вартість яких не менше ніж у два рази перевищує суму податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою. Відтак, з урахуванням, що податковий борг позивача складав  46654,79 грн., вартість його активів, які передаються в податкову заставу, не повинна бути менше 93309,58 грн.

Пунктом 11 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. № 538, визначено, що платник податків не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту отримання ним другої податкової вимоги самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. Визначені для продажу активи описуються в акті за формою згідно з додатком 3.

Частково позивач визначив такі активи на суму 64326 грн. (приміщення вагової зерноскладу та приміщення зерноскладу), що зафіксовано Актом опису  активів № 11 від 23.02.2007 р., та запропонував відповідачу в податкову заставу рухоме майно –трактори на загальну вартість 31700 грн., а всього визначив активи в податкову заставу на суму 92026 грн., що більш ніж у два рази перевищує суму його податкового боргу станом на 01.07.2007 р. З урахуванням наведених вище положень Закону № 2181 та постанови КМ України від 15.04.2002 р. № 538 суд дійшов висновку, що означені дії позивача засновані на чинному законодавстві.

Щодо обов’язку податкового органу провести реєстрацію змін податкової застави, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 8.3 ст. 8 Закону № 2181 платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів. Таким чином, згідно Закону на податковий орган покладено обов’язок здійснювати реєстрацію податкової застави в установленому порядку.

Очевидно, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 право податкової застави не може існувати у тому ж обсязі (поширюватися на всі активи платника податків незалежно від суми його податкового боргу), оскільки закони підлягають виконанню лише до того часу, доки компетентним органом не буде встановлено інше (визнання Конституційним Судом акту неконституційним, ст. 152 Конституції України).

Відтак, оскільки Законом № 2181 передбачено обов’язок податкового органу здійснювати реєстрацію податкової застави, суд вважає, що й у разі зміни обсягу податкової застави внаслідок зменшення (збільшення) податкового боргу платника податків податковий орган зобов’язаний також зареєструвати відповідні зміни в установленому порядку, інакше втрачається зміст закладеного в рішенні Конституційного Суду України та Законі № 2181 принципу співрозмірності розміру податкового боргу і податкової застави та порушується право платника податків на вільне використання решти активів, які не передані в податкову заставу, що може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Окрім того, у відповідності до п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМ України № 830 від 05.07.2004 р., відомості про виникнення, зміну чи припинення обтяжень вносяться до реєстру лише на підставі обтяжувача, яким в даному випадку є Новоселицька МДПІ.

З наведених вище міркувань суд не приймає заперечень відповідача, що в п. 8.3 ст. 8 Закону № 2181 не передбачено випадків внесення змін у зареєстровану податкову заставу, а відповідно до пп. 8.9.1 п. 8.9 цієї статті податковий орган лише може видати за запитом платника, що має податковий борг, письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, оскільки це звужує визначені законодавством права позивача.

Безпідставними вбачаються також посилання відповідача на те, що оскільки стосовно позивача порушено справу про банкрутство, вирішення питання про звільнення його активів з-під податкової застави можливе лише у справі про банкрутство, а не в порядку адміністративного судочинства.

Дійсно, у преамбулі Закону № 2181 визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та погашення зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Провадження у справі про банкрутство позивача порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області 01.10.2007 р. (справа № 5/254/б, а.с. 55). Цією ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зазначено, що з дня введення мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. З дня введення мораторію активи боржника звільняються від податкової застави (п. 4 ухвали).

Підпунктом “з” пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Однак, зазначене в останньому реченні п. 4 ухвали господарського суду Чернівецької області  від 01.10.2007 р. по справі № 5/254/б не можна розцінювати як окреме рішення суду про звільнення активів позивача з-під податкової застави, оскільки судом не з’ясовувався сам факт існування податкової застави, боржник (позивач) не звертався з відповідним клопотанням до суду, суд не викликав у судове засідання представника податкового органу, тобто в судовому засіданні в установленому процесуальному порядку взагалі не вирішувалося питання звільнення активів позивача з-під податкової застави. Наведене в згаданій ухвалі стосовно звільнення активів боржника від податкової застави є відтворенням змісту режиму мораторію, визначеного абз. 24 ст. 1 та ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і не тягне правових наслідків для сторін.

Такий висновок суду підтверджується тим, що станом на 29.10.2007 р. (після винесення ухвали від 01.10.2007 р. по справі № 5/254/б) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться записи, що все рухоме і нерухоме майно позивача перебуває в податковій заставі, тобто звільнення активів позивача з-під податкової застави відповідно до ухвали господарського суду Чернівецької області від 01.10.2007 р. по справі № 5/254/б не відбулося (а.с. 70-72).

Щодо виключного вирішення питання стосовно звільнення активів боржника з-під податкової застави в межах справи про банкрутство, суд зазначає, що предмет спору в даній справі полягає не у звільненні активів з-під податкової застави, а в спонуканні податкового органу внести зміни  в Державний реєстр обтяжень рухомого майна щодо реєстрації активів позивача вартістю, співрозмірною двократній вартості його податкового боргу.

Окрім того, провадження у справі № 5/254/б зупинено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.11.2007 р. до вирішення справи № 2/123 про визнання недійсним договору застави, укладеного боржником з одним із ініціюючих кредиторів –ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, підготовче засідання у справі № 5/254/б ще не проводилося. Відтак, у межах справи про банкрутство позивач позбавлений можливості вирішити питання про звільнення його активів з-під податкової застави.

Однак, у відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з ч. 2. ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що даний спір підвідомчий адміністративному суду, а невнесення Новоселицькою МДПІ без обгрунтованих на те підстав змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо активів, переданих позивачем у податкову заставу, є незаконним.

Що ж до вимоги позивача про постановлення ухвали про притягнення начальника Новоселицької МДПІ до відповідальності, то суд не вбачає підстав для винесення такої ухвали, оскільки в ході розгляду справи суд не встановив ознак зловживання керівником податкового органу своїм службовим становищем, а притягнення до відповідальності посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування не віднесено до компетенції адміністративних судів.

Судовий збір у розмірі 6,80 грн. належить стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 160-163, п.п. 3,  6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Новоселицьку міжрайонну податкову інспекцію Чернівецької області у двотижневий строк з дня набрання цією постановою законної сили  внести зміни в Державний реєстр обтяжень застав рухомого майна стосовно реєстрації податкової застави активів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Тарасівці” (с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 03801924) , а саме:

2.1)  виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис “Все рухоме майно” та зареєструвати за Новоселицькою МДПІ податкову заставу в сумі 28983,58 грн., у тому числі трактор МТЗ-80, 1993 року випуску, балансовою вартістю 18000,00 грн., трактор Т-150, 1992 року випуску, балансовою вартістю 13700,00 грн.;

2.2) виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис “Все нерухоме майно ” та зареєструвати за Новоселицькою МДПІ податкову заставу в сумі 64326,00 грн., у тому числі приміщення вагової зерноскладу вартістю 27000,00 грн., приміщення зерноскладу вартістю 37326,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Тарасівці” (с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, вул. Гагаріна, 25, код ЄДРПОУ 03801924, п/р 26002238 в ЧОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”) судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України , якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 27 листопада  2007 року.

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук