Справа № 2-3600/11

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 червня 2011 року  Дзержинський  районний  суд міста Харкова  у складі:

головуючого   судді                                  -  ГРИГОР'ЄВОЇ А.О.

при секретарі                                          -  КВІТЧАСТІЙ О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Харківський завод електроапаратури» про визнання права користування кімнатою,

                                                  Установив:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_1.

Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що була прийнята на державне підприємство «Харківський завод електроапаратури» 24.07.1990 року, де працювала до 15.07.2003 року монтажницею. Після прийняття на підприємство їй надали право зайняти ліжко – місце в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

          В 1997 році вона фактично проживала в зазначеній кімнаті одна, адміністрація підприємства дозволила користуватися одноосібно кімнатою і відкрила на її ім’я особистий рахунок для сплати комунальних послуг за всю кімнату.

          В 2010 році керівництво підприємства повідомило, що з будинку знімається статус гуртожитку та попросило надати ордер на займане мною приміщення кімнати, однак зазначений ордер їй не надавався, у зв’язку з чим вона звернулася до суду з дійсним позовом для визнання свого права на користування  кімнатою АДРЕСА_1

          Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутністю.

          Представник відповідача Білоус О.М. у судове засідання не з’явився, надав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, не заперечував проти їх задоволення, підтвердивши, що позивач у зв’язку з роботою дійсно отримала право на проживання спочатку на ліжко – місце в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, а з 1997 року позивачу адміністрацією підприємства було дозволено користуватися одноосібно кімнатою. На ім’я позивача було відкрито особистий рахунок для сплати комунальних послуг за всю кімнату.   

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази  подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач ОСОБА_1 була прийнята на державне підприємство «Харківський завод електроапаратури» 24.07.1990 року, де працювала до 15.07.2003 року монтажницею, була звільнена у зв’язку зі скороченням.

Відповідно до довідки державного підприємства «Харківський завод електроапаратури» № 238 від 16.03.2007 року позивач ОСОБА_1 проживає у кімнаті АДРЕСА_1 та сплачує комунальні послуги за кімнату як сімейну з 1997 року, боргу за квартирну плату немає.

          Рішенням міськвиконкому від 20.10.2010 року з будинку АДРЕСА_1 знято статус гуртожитку.

          Зазначені обставини визнані сторонами у справі та не підлягають доказуванню.

Згідно статті 127 Житлового кодексу України для  проживання  робітників,  службовців, студентів, учнів, а також   інших   громадян  у  період  роботи  або  навчання  можуть використовуватись гуртожитки.

Відповідно до стаття 129 Житлового кодексу України на підставі  рішення  про  надання  жилої  площі в гуртожитку адміністрація   підприємства,    установи,    організації    видає громадянинові  спеціальний  ордер,  який  є  єдиною  підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно зі статтею 132 Житлового кодексу України  сезонні, тимчасові  працівники  і  особи,  що  працювали   за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи,

що вчились у навчальних закладах  і  вибули  з  них,  підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку,  який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

              Інших працівників   підприємств,  установ,  організацій,  які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою,  може  бути  виселено без  надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або

вчинення злочину.

              Осіб, які припинили  роботу  з  інших  підстав,  ніж  ті,  що зазначені в частині другій цієї статті,  а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу,  може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

              Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку  інше жиле  приміщення  має відповідати вимогам,  передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

              Осіб, які проживають у гуртожитках,  виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення)  в нежилий,  а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в  гуртожитку  або інше жиле приміщення.

              Особи,  які  відбували  покарання  у  виді обмеження волі або позбавлення  волі  на  певний  строк,  виселяються  із спеціальних гуртожитків   після   поліпшення   їх  житлових  умов  у  порядку, передбаченому законодавством, або після звільнення їх жилої площі, тимчасово   заселеної   іншими   особами,   чи  після  проходження відповідного курсу лікування. Особам, які пройшли курс лікування і не   мають   іншої   жилої   площі,  житло  надається  в  порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст.125 Житлового кодексу України, без надання іншого жилого приміщення, не може бути виселено осіб, які  пропрацювали на підприємстві, в   установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

          Приймаючи до уваги викладене, тривалість проживання позивача у кімнаті АДРЕСА_1, у зв’язку з трудовими відносинами з відповідачем, сумлінне користування позивача зазначеним приміщенням, не надання ордеру позивачу на зазначену вище кімнату без поважних причин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.208-223 ЦПК України, ст.ст. 118,125,127,129 Житлового кодексу України, суд

                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування кімнатою  АДРЕСА_1.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: