ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"23" січня 2008 р. | Справа № 12/59-777 (10/95-2299) |
17 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом: Тернопільської міської ради, вул. Листопадова,5, м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок", вул. Живова,9, м. Тернопіль
третя особа на стороні відповідача (1): Тернопільська міська громадська організація "Громадська альтернатива", вул. Кн. Острозького, 53/16; вул. Живова, 6/21, м. Тернопіль.
третя особа на стороні відповідача (2): Тернопільська громадська організація Спілка підприємців (фізичних осіб) "Ринок", вул. Кн. Острозького, 58/12. м. Тернопіль
про: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002р.
За участю представників сторін:
позивача: заступник начальника юридичного управління Тернопільської міської ради Гірняк В.М., довіреність № 1429/01 від 13.11.06 р.
відповідача:
- представник Петяк Ю.М., довіреність № 387 від 13.03.07 р.,
- представник Трач В.І., довіреність від 04.12.2006р.
третя особа на стороні відповідача (1): не з’явилися
третя особа на стороні відповідача (2):
- представник Трач В.І., протокол №16 від 07.03.2007р.,
- представник Васильчишин В.В., доручення №57 від 13.03.2007р.
Суть справи:
Тернопільська міська рада, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулася до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільський речовий ринок”, м. Тернопіль, надалі відповідач, треті особи на стороні відповідача: Тернопільська міська громадська організація "Громадська альтернатива", м. Тернопіль, Тернопільська громадська організація Спілка підприємців (фізичних осіб) "Ринок", м. Тернопіль, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами і зареєстрованого 26.03.2002 року за №472.
В обґрунтування позовних вимог Тернопільська міська рада посилається на відсутність у договорі оренди земельної ділянки істотних умов, а саме: не зазначено цільового призначення, умов використання і збереження якості землі, яка сторона (орендодавець чи орендар) несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.
Представник позивача позовні вимоги підтримує.
Представники відповідача позовні вимоги заперечують. У відзиві на позовну заяву №518 від 05.09.2005р. зазначають, що оспорюваний договір оренди від 26.03.2002р. містить всі істотні умови, які вимагаються законодавством, рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.08.2005р. по справі №8/91-1712, яке набрало законної сили відмовлено в задоволенні позовних вимог Тернопільської міської ради щодо розірвання договору земельної ділянки від 26.03.2002р., а тому факти, встановленні під час розгляду справи №8/91-1712 повторному доказуванню не підлягають.
Спілка підприємців (фізичних осіб) «Ринок» у відзиві на позовну заяву №23 від 19.09.2005р. вважає позовні вимоги безпідставними. Стверджує, що ТОВ «Тернопільський речовий ринок»не порушував істотних умов договору оренди земельної ділянки, яка використовується за цільовим призначенням. Договір оренди земельної ділянки був підготовлений Тернопільською міською радою і про зміни стосовно істотних умов договору в односторонньому порядку не вносилися, протокол розбіжностей не складався.
Тернопільська міська громадська організація «Громадська альтернатива»у відзиві на позовну заяву №130 від 11.10.2005р. зазначає, що позовні вимоги Тернопільської міської ради підлягають до задоволення. Посилається на те, що в договорі оренди не вказані такі істотні умови як існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки, визнання сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, судом встановлено.
28 лютого 2002 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок»земельних ділянок в оренду», яким, враховуючи висновки постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та земельних відносин надано товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок»в оренду терміном на 15 років земельні ділянки за адресами:
-- вул. Митрополита Шептицького, площею 1323,40 кв.м. для обслуговування автостоянки;
-- вул. Митрополита Шептицького, площею 2419,15 кв.м. для обслуговування автостоянки;
-- вул. Живова,9, площею 12835,50 кв.м. для обслуговування приватизованого майна (свідоцтво про власність №386 від 29.09.1999р. та акту передачі комунального майна від 26.02.1999р.).
26 березня 2002 року між Тернопільською міською радою, орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок», орендар, був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради за №472.
За умовами укладеного договору оренди Тернопільська міська рада на підставі рішення від 28.02.2002р. надала, а ТОВ «Тернопільський речовий ринок»прийняв в тимчасове користування терміном на 15 років земельні ділянки за адресою: вул. Митрополита Шептицького, площею 1323,40 кв.м. для обслуговування автостоянки; вул. Митрополита Шептицького, площею 2419,15 кв.м. для обслуговування автостоянки; вул. Живова,9, площею 12835,50 кв.м. для обслуговування приватизованого майна.
Зазначений договір оренди земельної ділянки просить визнати недійсним позивач, мотивуючи невідповідність його нормам законодавства.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи №10/95-2299 між управлінням економіки Тернопільської міської ради, продавець, та товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок», покупець, 26 лютого 1999 року був укладений договір купівлі-продажу. За умовами вказаного договору продавець передав у власність покупця майно (основні засоби), орендоване покупцем, яке знаходиться у місті Тернополі по вул. Живова,9, за ціною визначеною у даному договорі, а саме : асфальтобетонна площадка № 1, асфальтобетонна площадка № 2 на земельній ділянці площею 12748,2 м. кв. по вул. Живова,9; господарську будівлю загальною площею 54,9 м. кв. по вул. Живова,9; огорожу металеву 120 секцій; павільйон закритий загальною площею 281,6 м. кв.; піднавіси торгові в кількості 5 шт. та інше майно відповідно до інвентарного опису основних засобів.
Розділом 5 договору купівлі-продажу даного майна сторони передбачили зобов’язання покупця –відповідача у даній справі, щодо проведення ремонту дороги, пішохідних доріжок, реконструкції та добудови торгових рядів та павільйонів.
29 вересня 1999 року Управлінням економіки Тернопільської міської ради видано товариству з обмеженою відповідальністю “ Тернопільський речовий ринок “ свідоцтво про право власності за реєстраційним № 386, на майно (основні засоби), яке знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Живова,9, на підставі договору купівлі - продажу № 538 від 26.02.1999 року та акта прийому –передачі комунального майна від 26.02.1999 року.
Отже, відповідач по справі –товариство з обмеженою відповідальністю “Тернопільський речовий ринок’’ приватизувало майно , яке знаходилося за адресою м. Тернопіль вул. Живова,9, загальною вартістю 218200 грн. шляхом викупу .
Пунктом 3 статті 27 Закону України “Про приватизацію державного майна“ визначено, що власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради. Місцева рада зобов'язана у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею.
Правовідносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, Постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.
Стаття 2 Земельного Кодексу України визначає земельні відносини –як відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб’єктами яких є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
У відповідності до статті 116 Земельного Кодексу України підставою для набуття юридичною особою права користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності є рішення органу місцевого самоврядування прийнятого в межах повноважень даного органу, визначених ст.ст. 6-17 цього Кодексу.
Статтями 124, 125 Земельного кодексу України, статтями 4, 5, 6, 7 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності територіальних громад міст можуть бути об’єктом оренди. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування –селищні, сільські, міські ради. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки і право юридичної особи на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Орендарями земельних ділянок законом визначено - юридичних або фізичних осіб, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Під орендою землі, в силу статті 3 Закону України „Про оренду землі”, законодавець визначив –засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01. 2004 року, Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року, застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що правовідносини сторін по договору оренди земельної ділянки від 26 березня 2002 року виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але продовжують існувати нині, до цивільних відносин між сторонами застосовуються норми Цивільного кодексу України 2003 року.
Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002р. недійсним Тернопільська міська рада в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказаний договір не відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема відсутні такі істотні умови договору, як цільове призначення, умови використання та збереження якості землі, не визначено сторону, яка несе ризики випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини, існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки.
Спірний договір оренди укладений 26.03.2002р., отже повинен відповідати вимогам Закону України від 06.10.1998р. «Про оренду землі»в редакції, що діяла на момент укладення договору. Згідно із статтею 16 якого договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.
У відповідності до статті 14 Закону України «Про оренду землі»(в редакції станом на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:
1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
2) термін договору оренди;
3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);
4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;
5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;
7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
8) відповідальність сторін.
Частина 3 статті 14 Закону передбачає, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Як вбачається із оспорюваного договору оренди сторони визначили цільове призначення об’єкта оренди, а саме згідно пункту 1 договору земельна ділянка по вул. Митрополита Шептицького, площею 1323,40 кв.м. передавалася в оренду для обслуговування автостоянки; по вул. Митрополита Шептицького, площею 2419,15 кв.м. –для обслуговування автостоянки; по вул. Живова,9, площею 12835,50 кв.м. –для обслуговування приватизованого майна (згідно свідоцтва про право власності на майно № 386, від 29.09.1999 року та акту передачі комунального майна від 26.02.1999 року).
Пунктом 4 договору сторони визначили обтяження та існуючі обмеження щодо використання земельних ділянок, пунктом 7 договору обумовили положення про ризик випадкового знищення чи пошкодження об’єкту оренди. Умови використання та збереження якості землі визначені в п.п. 2, 8 договору.
Таким чином, представлені в матеріалах справи докази спростовують твердження позивача про те, що укладений договір оренди земельної ділянки не містить істотних умов, які передбачені нормами законодавства. В судових засіданнях представники сторін не надали суду доказів, які б свідчили, що з часу укладення договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002 року, який є предметом даного позову, сторони, в установленому законом порядку, вносили зміни та доповнення щодо умов користування земельною ділянкою та встановлення будь-яких обмежень, обтяжень, ніж було обумовлено та встановлено даним договором.
Разом з тим, при касаційному перегляді справи №10/95-2299 в ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 06.12.2006р. зазначено, що судом першої та апеляційної інстанції не перевірялися факти оспорювання в судовому порядку законності рішення Тернопільської міської ради четвертого скликання від 05.10.2005р. «Про внесення зміни в рішення міської ради від 28.02.2002р. «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок»земельних ділянок в оренду» в частині надання земельної ділянки по вул. Живова,9, площею 12835,5 кв.м.
За приписами статті 227 Кодексу Адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
У відповідності до частин 4 та 5 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Як було встановлено під час розгляду справи №12/59-777 (10/95-2299) 05 жовтня 2005 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення №4/16-141 «Про внесення змін в рішення міської ради від 28.02.2002р. «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок»земельних ділянок в оренду», яким було скасовано рішення міської ради від 28.02.2002р. в частині надання ТОВ «Тернопільський речовий ринок»земельної ділянки в оренду по вул. Живова,9, площею 12835,5 кв.м.
Також, 13 грудня 2005 року Тернопільською міською радою прийнято рішення №4/17/66 «Про скасування рішення міської ради від 28.02.2002р. «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок»земельних ділянок в оренду», яким було скасовано рішення міської ради від 28.02.2002р. «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок»земельних ділянок в оренду»в частині надання земельної ділянки за адресою вул. Живова,9, площею 12835,50 кв.м. в зв’язку з тим, що земельна ділянка була надана в користування без законних підстав з численними порушеннями земельного законодавства.
Ухвалами господарського суду від 26.03.2007р. та від 11.04.2007р. сторін по справі було зобов’язано подати суду інформацію щодо оскарження в судовому порядку рішення Тернопільської міської ради третього скликання від 28.02.2002р. „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільський речовий ринок” земельних ділянок в оренду”, рішення Тернопільської міської ради четвертого скликання від 04.10.2005р. „Про внесення змін в рішення міської ради від 28.02.2002р. „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільський речовий ринок” земельних ділянок в оренду” та рішення Тернопільської міської ради четвертого скликання від 05.10.2005р. „Про внесення змін в рішення міської ради від 28.02.2002р. „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільський речовий ринок” земельних ділянок в оренду”.
Судом встановлено, що рішення Тернопільської ради від 13.12.2005р. №4/17/66 та від 05.10.2005р. №4/16/141 було предметом позову у справі №15а/350-4859 за позовними вимогами ТОВ "Тернопільський речовий ринок" до Тернопільської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог - Тернопільської міської громадської організації "Громадська альтернатива", Тернопільського обласного головного управління земельних ресурсів, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, про визнання їх нечинними.
Ухвалою господарського суду від 07.05.2007р. провадження у даній справі в порядку п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України було зупинено до набрання судовим рішенням по справі №15а/350-4859 законної сили.
Так, постановою господарського суду Тернопільської області від 08.05.2007р. по справі №15а/350-4859 позовні вимоги ТОВ «Тернопільський речовий ринок»задоволенні повністю, а саме визнано нечинним рішення Тернопільської міської ради від 05.10.2005р. №4/16/141 та від 13.12.2006р. №4/17/66. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007р. постанову господарського суду Тернопільської області від 08.05.2007р. по справі №15а/350-4859 залишено в силі, відтак, в силу ч. 3 ст. 254 КАС України постанова набрала законної сили.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, при розгляді справи судом за наявності належних та допустимих доказів встановлено відповідність оспорюваного договору оренди земельної ділянки нормам чинного законодавства на момент його укладення, наявністю відповідного законного рішення органу місцевого самоврядування, яке було правовою підставою для його укладення, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Згідно ст. ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 94 КАС України судовий збір та судові витрати позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись статтями 69-72, 86, 94, 99, 104, 158-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволення позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «28»січня 2008 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя