Справа № 2а-2136/11                                                                                                                                                                                                                          

ПОСТАНОВА

Іменем України

             28.03.2011 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі суддя Федорчук М.М., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «Дитини війни», -

В С Т А Н О В И В:

              Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьку, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «Дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року. Крім того подав клопотання про  поновлення йому строку звернення до суду, пропущенного  з поважних причин, яке при відкритті провадження у справі задоволено.

              Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак звернувся до суду із письмовою заявою в якій просив суд розглядати справу у його відсутність.

             Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька правомірними, справу розглянути у відсутність представника відповідача.

           Оскільки всі сторони, які беруть участь у розгляді цієї справи, будучи  належним чином повідомлені  про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх  відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України  у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

           Суд розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

            Позивач, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Калінінському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

             Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.             

           Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

            Дію статті 6 цього Закону  зупинено на 2006 рік,  згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивачки  не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у  2006 році.

             Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".            

             Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.            

 Також Конституційний Суд України  відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

 Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року ( день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

  Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня –410, 06 грн., з 1 жовтня - 415.11 грн.            

Таким чином  за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач  мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».             

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.             

  Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.               

  Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».             

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році підлягають  задоволенню лише з 22 травня 2008  року.             

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня  2008 року та у розмірі  10% виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

  Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльність відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 58  Закону  України «Про державний бюджет України на 2008 рік»  прожитковий мінімум  для осіб які втратили  працездатність з 1.04.2008 року  встановлено –481 грн, з  1.07.2008 року –482 грн, з 1.10.2008 року -  498 грн.  Розміри державних соціальних  гарантій  на 2008 рік, що визначаються   залежно від прожиткового  мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом,  та нормативно - правовими  актами КМ України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби –це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів. Зокрема визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

 Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.             

Частиною 3 статті 4 цього Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.             

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходити з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать  громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.

Враховуючи, що позивачу,  починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачу підвищення до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб які, втратили працездатність і розмірів мінімальної пенсії                     

            Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірі, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, зазначеним законом  та нормативно-правовими актами КМ України. Цим Законом будь яких змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не внесено, та дія цієї статті не зупинена. А тому у 2009 році відповідач повинен до нарахувати позивачу виплати виходячи із 30% підвищення від мінімальної пенсії за віком з відрахуванням виплаченого позивачці підвищення до пенсії. У Законі України «Про державний бюджет України 2010»ці норми не змінені.

            У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного. керуючись, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

                    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «Дитині війни»задовольнити.

             Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо не донарахування на користь ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року до внесення відповідних змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року до внесення відповідних змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням здійсненних виплат.

           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду. Якщо постанову суду було постановлено у письмовому провадженні, чи без виклику особи, яка її оскаржє, або в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя: