Справа  №  2-989/11

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М     У К Р А І Н И

 28  березня  2011 року              Калінінський районний суд   міста  Донецька у складі:

головуючого –судді   Ушенко В.Ф.

при  секретарі              Малаховій А.В.  

розглянувши  у  попередньому  судовому  засіданні в місті Донецьку  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку Ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права  власності, -

  В  С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру та визнання договору купівлі-продажу № 40/133-98 від 06.02.1998 р. дійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 лютого 1998 року вона з  ОСОБА_2, ОСОБА_3 уклала на товарній  біржі  «Город»договір купівлі-продажу квартири, що розташована  за  адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору вона придбала на праві  приватної  власності  вказану квартиру. До  підписання  договору купівлі-продажу вона передала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошову доплату у повному обсязі у розмірі 4382 грн.  Факт  придбання  нею квартири за вказану суму зафіксований в договорі купівлі-продажу. Після досягнення згоди по всім істотним умовам договір був підписаний сторонами та представниками біржі. На підставі  ст. 15 Закону України  «Про товарну біржу»договір  зареєстрований в Журналі  реєстрації  біржових  угод  Товарної біржі «Город». Після  цього  вказана  квартира була зареєстрована в КП  бюро технічної  інвентаризації. Однак вказаний  договір він не зареєстрував у  нотаріальному порядку,  оскільки згідно п. 11 вказаного договору   договір укладений та  зареєстрований  на товарній біржі є законним та не вимагає нотаріального посвідчення. З часу  придбання  квартири та по теперішній час вона є її власником та договір купівлі-продажу в судовому порядку не оспорювався. Згідно  ст. 657 ЦК  України договір купівлі-продажу квартири укладається в письмовій  формі та підлягає  нотаріальному  посвідченню,  державній реєстрації, тому  на теперішній час виникла необхідність  визнання  вказаного  договору дійсним.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, суду була подана заява про слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.          

Представник відповідача Репіна Ж.І, подала до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляду справи у її відсутність.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає,  що позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Договір купівлі-продажу від 6 лютого 1998 р., зареєстрований  за № 40/133-98 в журналі  реєстрації  біржових угод товарної  біржі «Город», укладений  між позивачкою та ОСОБА_2, ОСОБА_3 про купівлв-продажу  квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у приватну  власність ОСОБА_1

Відповідно реєстраційного свідоцтва Донецького бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_1 належить  на  праві приватної  власності ОСОБА_1,  про що зроблений запис в реєстрову  книгу № 1/16 дк-62 під №  124 від  10.05.2006 р.

На підставі  договору купівлі-продажу від 06.02.1998 р. ОСОБА_1 16.02.1998 р. виданий  технічний   паспорт  на квартиру АДРЕСА_1.

          Відповідно до  ст. 657 ЦК  України договір  купівлі-продажу квартири укладається у письмовій  формі  і підлягає  нотаріальному посвідченню  та державній  реєстрації.  Проте в договорі  купівлі-продажу від 06 лютого 1998 р. в п. 11  зазначено, що на підставі  ст. 15 Закону  України  «Про товарну  біржу» угоди,  зареєстровані  на  біржі, не підлягають  нотаріальному посвідченню,  тому позивач був  впевнений, що  оформлені  документи на  право приватної власності щодо вказаної квартири,  відповідають  закону.

           Відповідно  ст.  334  ЦК  України  право власності  у набувача  майна  за договором  виникає  з моменту передання  майна, якщо  інше  не встановлено договором  або  законом. Як  вбачається  з  обставин  справи на момент підписання договору купівлі-продажу позивачка сплатила за придбання  вказаної квартири всю оговорену суму ОСОБА_2, ОСОБА_3, які у зв’язку з цим  підписали вказаний  договір та передали вказану квартиру позивачці для  оформлення права  приватної власності.  На підставі  вищезазначеного можна стверджувати, що  сторони не тільки домовились щодо істотних вимог договору, але  відбулося  його повне виконання, що  підтверджується  письмово та на теперішній час право приватної власності позивачки на квартиру  ніким не оспорюється.

Згідно ст. 267 ч. 5 ЦК України, суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної давності позивачем, так як порушене право підлягає захисту.

          Враховуючи  наведене,   згідно   ч.2 ст.  220  ЦК України  суд  визнає  договір купівлі-продажу від 06.02.1998 р.  дійсним.

           Згідно  ч. 3  ст.334 ЦК  України  право приватної власності  на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає  у набувача  з моменту  такого посвідчення  або з моменту  набрання законної  сили рішення суду про визнання  договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60,209,212, 213 –215, 224-226   Цивільного-процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

           Визнати договір купівлі-продажу  від 06 лютого 1998 р., зареєстрований за № 40/133-98, квартири  АДРЕСА_1, дійсним.

           Визнати  за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: