Справа №  2-1129/11

                                                               ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                                    Іменем України

20.05.2011 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

                                у складі:                   головуючого судді                               Малихіна В.В.

                                                              при секретарі                                        Філюк О.А.

             розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд,-

                                                                                   ВСТАНОВИВ:

  07 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

   Позивач зазначає, що постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2007 року відносно ОСОБА_2, звинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України, було застосовано п. «б» ст.. 1 Закону України «Про амністію»від 19 квітня 2001 року, він був звільнений від кримінальної відповідальності та припинено провадження по справі.

     Відповідач ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності в зв’язку з тим, що він за попередньою змовою з ОСОБА_3 вчинили відносно позивача злочин, передбачений  ч.2 ст.190 КК України, а саме заволоділи моїм майном шляхом шахрайства на загальну суму 2 760 грн. 60 коп.

      При розгляді кримінальної справи  відповідач ОСОБА_2 визнав себе повністю винним та заявив  клопотання  про застосування до нього  амністії.

       Вказані ОСОБА_1 обставини  підтверджуються копіями постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2007 року (а.с. 2)  та вироку Самарського районного суду  м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_3 від 19.09.2007 року (а.с.3-4). З ОСОБА_3 на користь позивача в рахунку відшкодування матеріальної шкоди стягнено 1400 грн.

        Таким чином, матеріальна шкода, завдана позивачу  злочином в сумі (2760,60 –1400,00) 1360 грн.60 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 Добровільно відшкодовувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду відповідач не бажає.  

      Також, злочинними  діями  відповідача ОСОБА_2 позивачу також спричинена моральна шкода. Відповідач обманним шляхом заволодів  майном позивача, в зв’язку з чим ОСОБА_1 був  вимушений нервувати, у позивача ОСОБА_1 з моменту вчинення відповідачем злочину  погіршився стан здоров’я,постійно підвищується тиск, а до жовтня 2004 року  позивач не хворів. Моральну шкоду позивач ОСОБА_1 оцінює в  3000грн.

        У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

            Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Письмових заяв до суду не надіслав. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України. Позивач згоден з розглядом справи в заочному порядку.

          Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

         Судом встановлено,  що відповідач  ОСОБА_2  притягувався до кримінальної відповідальності у зв’язку з тим, що він за попередньою змовою з ОСОБА_3 вчинили відносно  позивача злочин, передбачений  ч.2 ст.190 КК України, а саме заволоділи  його  майном шляхом шахрайства на загальну суму 2 760 грн. 60 коп., що підтверджується  постановою від 19.09.2007 року (а.с.2).

          До теперішнього часу відповідач гроші позивачу не повернув, що підтверджене свідченням позивача.

         Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

         Таким чином, матеріальну шкоду завдану  відповідачем на день розгляду справи не повернуто.

            Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

            Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини і якщо шкоди завдано ушкодженням здоров’я фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

            Доводи позивача, щодо спричинення йому моральної шкоди  знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

            Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.

           Приймаючи до уваги положення наведеної вище норми та співвідношуючи її з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що сума моральної шкоди обґрунтована та  відповідає дійсності.

           Оскільки в судовому засіданні вина відповідача у завданні моральної шкоди  доведена та встановлено, що  внаслідок злочинних дій ОСОБА_2,  а саме заволодіння   майном позивача шляхом шахрайства, що спричинило суттєве погіршення стану  здоров’я, постійне підвищення тиску, хоча як зазначив позивач  до  жовтня 2004 року він не хворів. Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити. 

              Судом роз’яснювались представнику позивачу, положення ст.ст. 10,11,18,57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

             При зазначених обставинах даної цивільної справи, на підставі наданих доказів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню.На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 625, 1046-1048, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 209, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд, -

                                                                                ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити .

  Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1360 гривень 60 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень.

       Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

      Заяву про перегляд заочного рішення може бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення. Можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання рішення.

               Головуючий суддя:                                                                                        В.В. Малихіна