Справа № 2-12/11

З А О Ч Н Е       Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м          У к р а ї н и

29 квітня 2011 р.                                                     Кіровський районний суд АР Крим в складі :

                    головуючого               -   судді Михайлова Р.В.,

                    при секретарі              -   Дранич Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди шляхом зобов’язання публічно вибачитися,

                                                                  в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3. Вказує, що діями відповідачів по втручанню в його особисте сімейне життя порушено його немайнові права, які просить захистити шляхом зобов’язання відповідачів публічно вибачитися.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, вказавши що відповідачі в 2003 році вмішалися в його сімейне життя з їх донькою, яка на той час була його дружиною, не давали згоди на зміну нею паспорта на його прізвище, забороняли разом проживати.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином за зареєстрованою адресою проживання, причини неявки суду невідомі.

Судове доручення про допит відповідачів повернулося до суду без виконання, з указанням, що на адресу Черьомушкінського районного суду м.Москви надійшла телеграма від відповідачів, з тексту якої вбачається, що відповідачі позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають, просять застосувати строк позовної давності.

Таким чином, відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України, про що у порядку частини 1 статті 225 ЦПК України постановлена ухвала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1. пояснив суду, що 16.08.2003 року разом з дружиною приїздив погостювати в с.Владиславівка Кіровського району АР Крим до її батьків –відповідачів по справі, де перебував до 03.09.2003 року. За час перебування у них він неодноразово нагадував батькам дружини про необхідність зміни її паспорта на його прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, але відповідачі говорили доньці не ходити до СГІРФЛ Кіровського райвідділу міліції тому, що в правлінні колгоспу немає печатки. В грудні 2003 року під час телефонної розмови з дружиною, яка пішла від нього йому стало відомо, що в жовтні 2003 року відповідач ОСОБА_2 прибула в Москву та заборонила своїй дочці з ним проживати. Сама ж відповідач відмовлялася розмовляти з ним по телефону. Відповідач ОСОБА_3 в телефонній розмові відмовився давати дочці вказівку змінити паспорт на його прізвище.

Вислухавши пояснення позивача, показання його як свідка, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист   особистого немайнового права здійснюється способами,  встановленими главою 3 цього кодексу.

Згідно ст. ст. 270, 280, 291 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на недоторканість особистого і сімейного життя, яке є видом особистого немайнового права. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Судом встановлено, що позивач 12.04.2003 року уклав шлюб з ОСОБА_5, зареєстрований Вернадським відділом РАЦСу м.Москви. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с.54).

Рішенням мирового судді судової ділянки №189 району Тропарєво-Нікуліно Нікулінського району міста Москви від 16.07.2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_5) розірвано. Вказаним судовим рішенням встановлено, що сімейні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 припинилися з листопада 2003 року, через конфліктні відносини чоловіка та дружини, ОСОБА_5 виїхала з квартири, забравши свої речі (а.с. 45-47).

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.       

Згідно ст.275 ЦК України, право особи на захист свого особистого немайнового права виникає тільки в разі протиправних посягань інших осіб.

Згідно ст.34 Конституції України та ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на свободу думки і слова на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Позивачем в судовому засіданні не доведено, що діями відповідачів порушено його немайнове право на недоторканість сімейного життя, оскільки як вказував позивач відповідачі висловлювали йому свої погляди і переконання, що є їх Конституційним правом і суд не може розцінювати висловлювання та вираження думок відповідачів особисто позивачу як втручання в його сімейне життя, тому у задоволенні позову слід відмовити.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34 Конституції України, ст.ст. 269-271, 275, 291 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуте Кіровським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

                     Суддя                                                                           Р.В. Михайлов