Справа № 2- 2-276/11 -2011
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вугледар 06 червня 2011 року
Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючої - судді Биліни Т.І., при секретарі Соколовій Л.М., в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України розглянув цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, в наслідок пошкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 26.06.1975 року по 29.05.2009 року працював в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1». При виконанні трудових обов’язків, згідно акту розслідування професійного захворювання від 30.04.2009 року, отримав професійне захворювання: «хронічна вертеброгенна попереко - крижева радікулопатія». Рішенням Медико-соціальної експертної комісії від 12 травня 2009 року позивач був визнаний інвалідом 3 групи через стійку втрату професійної працездатності на 40 %. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» моральну шкоду у сумі 40 000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, до судового засідання надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, за участю його представника ОСОБА_2
Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, в судове засідання не з’явився, до судового засідання надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»в судове засідання не з’явився, до судового засідання надав заяву з проханням розглянути справу без його участі та заперечення, згідно яких позов не визнано, з тих підстав, що позивач добровільно працював на підприємстві в шкідливих умовах праці та повинен був знати про вірогідність ушкодження здоров’я.
З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.04.2009 року, позивач працюючи на підприємстві шахта «Південнодонбаська № 1»отримав професійне захворювання: «хронічна вертеброгенна попереко - крижева радікулопатія».
(а.с.26)
Висновком МСЕК м. Донецька від 12 травня 2009 року позивача первинно визнано інвалідом 3 групи через стійку втрату професійної працездатності на 40%, безстроково.
(а.с.41)
У відповідності до ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( в редакції до 2007 року), моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів заробітної плати, встановленої на день виплати.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 717 від 23.02.2007 року дія положень закону, які передбачали обов’язок Фонду ССНВНВ відшкодовувати моральну шкоду потерпілім на виробництві - скасовано.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року встановлено, що скасоване право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності до ст.173 КЗпП України шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
З огляду на зазначене вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»по професійному захворюванню, яке було визначене позивачу в 2009 році і по якому первинно висновком МСЕК м. Донецька від 12 травня 2009 року встановлено 40 % стійкої втрати працездатності, суд вважає обґрунтованими.
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок пошкодження здоров’я, викликаного професійним захворюванням позивачу завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу погіршення життєвих умов. Позивач внаслідок стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров’я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди відповідачем. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, дотримуючись принципів домірності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 8000 гривень.
Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 40000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності та законодавству чинному на момент виникнення правовідносин.
Згідно ст.81 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»з відповідача слід стягнути витрати на інформаційно–технічне забезпечення в розмірі 15 грн.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» судовий збір в сумі 8,50 грн.
На підставі викладеного, відповідно ст.ст. 268, 1167 ЦК України, ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 60, 209, 212-215 ЦПК, суд –
в и р і ш и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»на користь держави, державне мито у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15 (п’ятнадцять) гривень.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату з цивільних справ Апеляційного суду Донецької області через Вугледарський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя Вугледарського
міського суду Т.І. Биліна