Справа № 2-а-231/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року суддя Сокальського  районного суду Львівської області Адамович М. Я.  

розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобов‘язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії дитині війни,

в с т а н о в и в:

В Сокальський районний суд з позовною заявою звернувся позивач ОСОБА_1 до відповідача – головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобов‘язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії дитині війни.  

В позовній заяві вказав, що згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, він є дитиною війни, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до ст. 6 цього закону з січня 2006р. позивачу має виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу така допомога не виплачувалась, а з 2008 року допомога виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 17 ст. 77 та ст.110 Закону України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», та п.12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року   «Про Державний бюджет України на 2007 рік», призупинено дію статті 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни», а п.41 Закону України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 835 - УІ ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-4 від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 835- УІ від 28.12.2007 року, яким ст. 6 Закону України  від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, відповідно до Бюджетного кодексу виключно законом України про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою. Виходячи з того, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007р. в частині виплат щомісячної соціальної допомоги, згідно ст.6 Закону України   від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України вказана допомога має виплачуватися в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачу соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становив 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказує, що про належні як дитині війни виплати, їй повідомлено не було, тому про факт порушення своїх прав позивачу стало відомо лише з обговорення сусідів про те, що розмір доплати до пенсії, яку надає дітям війни Управління Пенсійного фонду в Сокальському районні є дещо нижчою, ніж встановлено законом. Вважає причину пропуску строку для звернення до суду поважною. Просить визнати неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі щодо виплати йому соціальної допомоги за ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період шести місяців, що передує даті звернення з позовом до суду по час винесення рішення. Зобов‘язати відповідача згідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", проводити надалі нараховування та виплату їй допомогу як дитині війни у розмірі  30%  мінімальної пенсії за віком.

У запереченні на позовну заяву, яке надійшло до суду 14.03.2011 року, представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказав, що з даною позовною заявою не погоджуємося та заперечуємо з наступних підстав. Перш за все слід зазначити, що позовна заява не відповідає вимогам ч.4 ст.106 КАС України, оскільки не вказано дату підписання позовної заяви. Відповідно до п.7 ч.І ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст.106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Позивач протягом спірного періоду не звертався до відповідача із зверненням щодо перерахунку пенсії з врахуванням підвищення як дитині війни. Рішення про відмову щодо нарахування даного підвищення до пенсії відповідачем не приймалося. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 №2195-ІУ (далі Закон-2195) установлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст.1 Закону-2195 дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни, згідно зі ст.6 Закону-2195 від 18.11.2004 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону-2195, так як ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, в частині 3 статті 28 Закону-1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058. Підтвердженням вказаного є ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.06.2008 у справі №К-3029/08 де вказано, що застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, суперечить вимогам ст.28 Закону-1058, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.І цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.

Враховуючи викладене, положення статті 28 Закону-1058 щодо мінімального розміру пенсій не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону-2195. Оскільки, відсутнє законодавство, яке б визначало розмір мінімальної пенсії за віком для визначення даного підвищення, встановлення розміру надбавки до пенсії виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України. А згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001 (далі-Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №1261, постановами правління, наказами Фонду, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.7 Закону - 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюєтьтся за рахунок коштів Державного бюджету України. 4.2 ст.95 Конституції України зазначає, що виключно законом про Державний бюджет визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. На сьогоднішній день діє Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 №609. Окрім того, звертаємо увагу суду на висновок Конституційного Суду України в ухвалі від 19.05.2009 №27-у/2009 у справі №2-25/2009 про: непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абз.1 ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону; здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", тільки за рахунок коштів Державного бюджету України; відсутності механізму (прогалина у законодавстві) вирахування мінімальної пенсії за віком, на ЗО відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. В природі не існує нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття "мінімальна пенсія за віком" (як розрахункова величина за Законом-2195) та "прожитковий мінімум" є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 статті 28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058. З приводу позовних вимог щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни надалі не може братись судом до уваги. Оскільки, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 49, 51, 71, 158, 159, 162 КАС України, просимо відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позових вимог повністю.

Дослідивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, а також матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокальському районі. За період 2010 року йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р., прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня – 734 грн. та визначено, що розміри  соціальних гарантій на 2010 рік, що  визначаються залежно  від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

В свою чергу, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є чинною станом на день розгляду справи.  

З наведених підстав, суд визнає протиправними дії управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 18.08.2010 року по день ухвалення постанови.

Разом з тим, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 18 серпня 2010 року по день ухвалення постанови у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом на 09.07.2007 року).

Також, з наведених вище підстав, суд вважає, що підлягає до задовлення позовна вимога про зобов"язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу надалі щомісячно соціальну допомогу як дитині війни у вигляді надбавки до пенсії в розмірі, визначеному діючим на той час законодавством.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6, 17, 104, 158, 160, 161,162,163, 183-2, 256 КАС України, суд-,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 18.08.2010 року по 17.03.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 18.08.2010 року по 17.03.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов‘язати управління Пенсійного фонду України у Львівській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 надалі щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у вигляді надбавки до пенсії в розмірі, визначеному діючим на той час законодавством.

Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.   

Головуючий:                                                                                  М.  Я.  Адамович