Справа № 2-2161/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

02 червня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:                                                                                          Сторожука С.М.

при секретарі:                                                                                           Дробот О.Ю.

за участю представника позивача:                                                                      ОСОБА_1

представника відповідача:                                                                                Безштанька А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відшкодування моральної шкоди, суд –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»про відшкодування моральної шкоди, в якій просив суд:

-          стягнути з відповідача на його користь в рахунок спричиненої моральної шкоди суму у розмірі –50000 гривень.

          В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що перебуваючи у трудових відносинах із шахтами ВАТ «Павлоградвугілля»він працював на різних посадах із повним робочим днем у шахті, та був звільнений на підстав ст.38 КЗпП України.

          За час роботи на шахтах відповідача він отримав професійні захворювання, та згідно висновку МСЕК від 24 листопада 1995 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності, також визнано інвалідом третьої групи.

          Моральна шкода полягає в тому, що він постійно відчуває фізичний біль, переживання, втратив свою професійну працездатність, постійно змушений приймати лікарські препарати, знаходиться в депресивному стані.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, надавши пояснення які відповідають змісту позовної заяви.

Представник відповідача вимоги не визнав, зазначивши, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 1995 році, та на час його виникнення це питання регулювалось іншими статтями закону, якими був встановлений строк позовної давності. З урахуванням наведеного, строк позовної давності сплинув у 1998 році.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні докази по справі, встановив наступні обставини:

Позивач починаючи з 1979 року по 2008 рік працював на шахті «Героїв Космосу»ВО «Павлоградвугілля»правонаступником якого є позивач ( а.с. 5 –7 ).

Висновком Павлоградського МСЕК від 24 листопада 1995 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 14 листопада 1995 року та безстроково встановлено 50% втрати працездатності ( а.с. 10 ), що пов’язано з нещасними випадками на виробництві ( а.с. 8 –9, 11 –12 ).

На час виникнення у позивача права на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, а саме 24 листопада 1995 року, були чинними та діяли положення ст.ст. 440, 456 ЦК України ( 1963 року ), Закону України «Про охорону праці»та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472, які не містили норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалася на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Приймаючи до уваги наведенні положення ЦК України, а також норму ст.71 ЦК України ( 1963 року ) позивачем пропущений строк позовної давності визначений для звернення до суду з відповідною позовною вимогою, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Питання про визнання поважною причину пропущення строку позовної давності позивачем не ставилось.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги положення ч.3 ст.81 ЦПК України, відповідно до змісту якої не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

За таких умов, з позивача підлягає стягненню сума у розмірі –15 гривень на користь бюджету міста Павлоград за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»про відшкодування моральної шкоди, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 ( інд.код НОМЕР_1 ) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на користь бюджету міста Павлограда в розмірі - 15 ( п’ятнадцять ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С. М. Сторожук