Справа № 2-а-4165/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 червня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого - судді Чередниченко В.Є., при ceкретарі –Галенко А.А., за участю позивача –ОСОБА_1, представника відповідача : Веременич Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлоград адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до військової частини 3024 про визнання дій незаконними,

                                              В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просив суд визнати дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову йому у виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні незаконними, зобов’язати відповідача виплатити йому зазначену грошову компенсації у розмірі 1953,68 грн.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він до 24 грудня 2010 року проходив військову службу у військовій частині 3024. На підставі наказу командира його було виключено із списків особового складу частини з 24 грудня 2010 року.

    При звільнені відповідач відмовив йому у виплаті грошової компенсації за належне йому за нормами забезпечення під час проходження військової служби речове майно на загальну суму 1953,68 грн.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення згідно з якими зазначив, що відповідно до ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було передбачено виплату компенсації за не отримане речове майно було призупинено. Отримати в натурі раніш не отримане речове майно позивач не погоджується.

    У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав суду пояснення, що відповідають його змісту.

    У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав суду пояснення, що відповідають змісту письмових заперечень на адміністративний позов.

    Судом встановлені такі факти та відповідні ним адміністративні правовідносини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач з 05 серпня 1983 року по 24 грудня 2010 року проходив військову службу у військовій частині 3024 (а.с.6). На підставі наказу командира № 264 від 24 грудня 2010 року його було виключено із списків особового складу частини з 24 грудня 2010 року (а.с.7). Згідно довідки відповідача розмір компенсації за не отримане належне до видачі речове майно складає : 1953,68 грн. (а.с.10). 18 січня 2011 року відповідач відмовив позивачу у виплаті зазначеної суми (а.с.11).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Однак ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

    Тобто ОСОБА_1 не має права на отримання грошової компенсації замість речового майна у зв’язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала, тому відмовляючи позивачу у виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні, відповідач діючи в межах своїх повноважень, прийняв правомірне рішення.  

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року.       

    Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

    Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.9,11,14,15,17,23,69-71,79,86,94,98,114,160-163,254 КАС України, суд -

                                    П О С Т А Н О В И В :

    Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його адміністративного позову до військової частини 3024 про визнання дій незаконними.

    Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення.

    Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Суддя                                                                           В.Є. Чередниченко