Справа № 2 «а»-688/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2011 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Кравченко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська третя особа –Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування суми щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

          В грудні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог  зазначила, що вона має статус «дитина війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому  пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком. У 2010 році   йому така допомога виплачувалась не в повному обсязі. Просить суд визнати дії  Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська щодо проведення перерахунку пенсії та сплачення невиплачених коштів неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2010 року по грудень 2010 року у розмірі 1702,00 грн. та в подальшому провадити нарахування  відповідно до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»довічно.

          Позивач до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за  його відсутності.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїх запереченнях посилався на наступне, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»були внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких: «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»припинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № б-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону Україна «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(ця стаття передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни). Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є діючими з 09.07.2007 р. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік»внесені зміни до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». А саме встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року прийнято рішення про визнання неконституційними положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік». Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»призначення надбавки до пенсії особам, що мають правовий статус «дитина війни»врегульовано, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у таких розмірах з 22 травня –48 грн. 10 коп., з 1 липня –48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня –49 грн. 80 коп. Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тобто у 2009 році надбавка особам, що мають правовий статус «дитина війни»встановлена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. у розмірах, діючих у грудні 2008 року, а саме –49 грн. 80 коп., що відповідає ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік». Надбавка у розмірі 49,8 грн. передбачена і у 2010 році. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи вимоги позивача не визнав, надав письмові заперечення, в яких вважає, що позивач правильно зазначив відповідачем в цій справі –Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, в задоволенні позову відмовити. Також просив розглянути справу за відсутності їх представника.

      Оскільки всі особи, які беруть участь у розгляді справи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ст. 122 ч.4 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується фотокопією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від  08.08.1996 року (а.с.9).

Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про виплату йому підвищення до пенсії як особі, що має статус «дитина війни», але листом № 3848/Д-15/01/44 від 07.12.2010 року йому було відмовлено в перерахунку (а.с.7).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».   

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, особам, які мають статус «дитина війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дія статті 6  Закону України «Про соціальній захист дітей війни»була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рн/2007 положення  статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції.

Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  положення пункту 28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не  відповідають Конституції України.

Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету міністрів України надано право у 2010 році встановлювати встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році особам, що мають правовий статус «дитина війни»підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами  суд вважає, що відповідач протягом 2010 року повинен був нараховувати та провадити виплату  щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року № 530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.  У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 р. № 2154 – VІ розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає  Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливої дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Судом встановлено, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Однак, в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснювати позивачу перерахування виплат до пенсії в подальшому, суд не знаходить підстав для задоволення, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.    

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню частково з  зобов’язанням відповідача  провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соцільний захист дітей війни»з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.          

Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

               Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 як особі, яка має статус «дитина війни» з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соцільний захист дітей війни»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.  

Постанова може бути оскаржена в Донецький адміністративний апеляційний суд через  Ленінський районний суд м. Луганська, шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:                                                                                                  Кравченко Н.О.

справа  №2 «а»-688/2011р.

                                 У Х В А Л А

25 лютого 2011 року                                                                              місто Луганськ

          Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Кравченко Н.О., перевіривши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа –Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування суми щомісячної державної соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

           27 грудня  2010 року до Ленінського районного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

          Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Луганська від  04.01.2011 р.було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

          До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

          Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі надходження від усіх осіб, які беруть участь у розгляді справи, клопотання про розгляд справи без їх участі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

          За таких обставин, вважаю за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -  

УХВАЛИВ:

          Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа –Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування суми щомісячної державної соціальної допомоги- провести у порядку письмового провадження.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ:                                                                                                      Кравченко Н.О.