Справа №  2-а-17/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 червня 2011 року                                                                            м. Івано-Франківськ

 Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                                          Струтинського Р.Р.,

секретаря                                                          Кожуховської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Тисменицької міської ради про визнання неправомірними дії виконкому Тисменицької міської ради

встановив:

Позивачі звернулися з позовом до відповідача про визнання неправомірними дії виконкому Тисменицької міської ради. Свої позовні вимоги обгрунтували тим, що  10.06.2009 року їм стало відомо про те, що їхня мама-баба, ОСОБА_5, працювала в сільськогосподарській артілі ім. І.Франка, у зв’язку із чим їй відповідно проводилось нарахування та виплата заробітної плати. Її чоловік, ОСОБА_6, також був членом колгоспу. Крім того, в дворі проживав брат ОСОБА_1, ОСОБА_7, проте останній ніколи в колгоспі не працював та не брав   участі в веденні колгоспного двору, а постійно працював у шубній фабриці – в даний час ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця». В 1957 році брат вибув із будинковолодіння в інше господарств, яке йому батьки побудували – по АДРЕСА_1.   Відповідно до вимог ст.ст.120,123 ЦК УРСР домоволодіння АДРЕСА_3 належало до колгоспного двору і частки всіх його членів є рівними. Проте, відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю виданого 28.04.1952 року № 24, на підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької райради депутатів трудящих від 23.04.1952 року, домоволодіння АДРЕСА_3 в цілому зареєстровано за ОСОБА_6, який 1956 помер.  Крім того, рішенням № 5 Тисменицької селищної ради від 01.03.1967 року ОСОБА_7 надано дозвіл для індивідуального житлового будівництва на земельній ділянці по вул.1-ше Травня між помешканнями гр.гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 для чого виділено земельну ділянку площею 0,07 га. Рішення, суб’єктом владних повноважень, про виділення ОСОБА_7 земельної ділянки прийнято без вилучення її в належного землекористувача – їхніх батьків. Проте,  останній до будівництва житлового будинку не приступав і в подальшому його не проводив, оскільки проживав по АДРЕСА_1, а пізніше з 1967 року  -   в батьківському будинку. На час припинення колгоспного двору в ньому проживали та не втратили частки в ньому ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Мій брат ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) та дружина останнього, ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2), які за їхньою згодою і дозволу з 1967 року проживали у домоволодінні - не були членами колгоспного двору, тому не мали частки в ньому і не могли її набути чи з яких-небудь інших правових підстав претендувати на неї.  ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях (1/5 частки) стали співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3.  31.05.1991 року виконавчий комітет Тисменицької міської ради прийняв оскаржуване рішення, яким затверджено акт комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. 1-ше Травня та оформлення права власності з видачею свідоцтва на цілий будинок ОСОБА_7 На підставі незаконних рішень ОСОБА_7 зареєстрував за собою право власності на наше майно, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 останнього, ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння і в подальшому його відчужила. Отже, відповідач, прийнявши оскаржувані рішення, вчинив неправомірні дії по відношенню до їхнього майна, тим самим позбавив  належного нам їм майна. У зв’язку з тим, що про порушення своїх прав їм стало відомо лише 10.06.2009 року, вважають, що вони з поважних причин пропустили строк позовної давності.

Позивачка ОСОБА_1, яка є представником ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити.

Представник відповідача в судовому в судове засідання не з”явився. Від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглядати без його участі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних.

Судом встановлено, що  10.06.2009  року позивачам стало відомо про те, що   їхня мама-баба ОСОБА_5, працювала в сільськогосподарській артілі ім. І.Франка у зв’язку із чим їй відповідно проводилось нарахування та виплата заробітної плати, що підтверджено листом від 10.06.2009 року за №235/П-23 та архівними витягами (а.с.14). Її чоловік, ОСОБА_6, також був членом колгоспу, про що свідчить копія будинкової книги по домоволодінню АДРЕСА_3 (в даний час вул. Кокорна), яка була розпочата 18 жовтня 1948 року.(а.с.15-18). Крім того, в дворі проживав брат ОСОБА_7, проте останній ніколи в колгоспі взагалі не працював та не брав жодної участі в веденні колгоспного двору, а постійно працював в шубній фабриці. В 1957 році останній вибув із будинковолодіння в інше господарств, яке йому батьки побудували – по АДРЕСА_1.

Статтями 121, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майно колгоспного двору належить його членам в рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

Згідно п.6 постанови Пленум Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року     "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки член двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно, до ст.126 ЦК УРСР встановлено, що особи працездатного віку, які протягом трьох років підряд своєю працею та кошами не беруть участь у веденні колгоспного двору - втрачає право на частку у його майні.

Крім того, законодавець встановив, що спадщина у майні колгоспного двору відкривається тільки після смерті останнього члена двору.

Пунктом 6 розділу 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику у справах за позовами про захист права приватної власності” встановлено, що   зі вступом в дію 15 квітня 1991 року Закону України „Про власність” – колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування стали співвласниками у рівних частках, при цьому на виділ частки з майна колишнього колгоспного двору встановлено трирічний строк позовної давності.

Отже, відповідно до вимог ст.ст.120,123 ЦК УРСР домоволодіння АДРЕСА_3 належало до колгоспного двору і частки всіх його членів є рівними.

Проте, відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю виданого 28.04.1952 року за № 24, на підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької райради депутатів трудящих від 23.04.1952 року, домоволодіння АДРЕСА_3 в цілому зареєстровано за ОСОБА_6, який 1956 року помер.  

Крім того, рішенням № 5 Тисменицької селищної ради від 01.03.1967 ОСОБА_7 надано дозвіл для індивідуального житлового будівництва на земельній ділянці по вул.1-ше Травня між помешканнями гр.гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 для чого виділено земельну ділянку площею 0,07 га. Рішення, суб’єктом владних повноважень, про виділення ОСОБА_7 земельної ділянки прийнято без вилучення її в належного землекористувача – батьків позивачів. Проте, ОСОБА_7 до будівництва житлового будинку не приступав і в подальшому його не проводив, оскільки  проживав по АДРЕСА_1, а пізніше  з 1967 року.

Отже, на час припинення колгоспного двору в ньому проживали та не втратили частки в ньому ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина останнього, ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, які з 1967 року проживали у домоволодінні, проте не були членами колгоспного двору, тому не мали частки в ньому і не могли її набути чи з яких-небудь інших правових підстав претендувати на неї.

За таких обставин, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях (1/5 частки) є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3.

Всупереч вище зазначеного, 31.05.1991 року відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким затверджено акт комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. 1-ше Травня та оформлення права власності з видачею свідоцтва на цілий будинок ОСОБА_7 На підставі даних рішень останній зареєстрував за собою право власності на дене майно, а після його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння і в подальшому його відчужила.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позов є підставним і обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

У зв’язку з тим, що про порушення їхніх прав позивачам стало відомо лише 10.06.2009 року,  суд ввадає, що останні з поважних причин пропустили строк позовної давності і з урахуванням вимог ст.ст.99-100 КАС України його слід поновити.

           На підставі наведеного, відповідно до 51, 99, 100, 104-106 КАС та  керуючись ст.ст. 158, 159-163, 167 КАС Укаїни, суд,-

постановив:

Позов задоволити.

              Поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сток давності для звернення до суду.

  Визнати неправомірними дії виконавчого комітету  Тисменицької селищної ради депутатів трудящих в частині прийняття рішенням № 5 від 01.03.1967 року про надання права індивідуального будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 між помешканнями гр.гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 площею 0,07 га та рішення Тисменицької міської ради № 19 від 31.05.1991 року про затвердження акту комісіїх про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. АДРЕСА_2, оформлення права власності з видачею свідоцтва на цілий будинок гр. ОСОБА_7  

Скасувати рішенням виконавчого комітету Тисменицької  селищної ради депутатів трудящих № 5 від 01.03.1967 року про надання права індивідуального будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 між помешканнями  гр.гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 площею 0,07 га та рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради № 19 від 31.05.1991 року про затвердження акту комісіїх про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. АДРЕСА_2, оформлення права власності з видачею свідоцтва на цілий будинок гр. ОСОБА_7  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС  – з дня складення в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб”єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п”ятиденного строку з моменту отримання суб”єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий                                                                                               Струтинський Р.Р.