Справа № 2-406/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            м.Енергодар                                                                                                               06.05.2011                              

       Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

       головуючого – судді:  Федоренка О.І.;  

                  при секретарі:  Черкашиній О.О.,

       розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи: Управління ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Відкрите акціонерне товариство банк «Надра»про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності,   

ВСТАНОВИВ:

        ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом в якому просить визнати правочин –угоду про відчуження транспортного засобу –автомобілю «Mercedes Benz»; модель 638; 2002 року випуску; тип ТЗ – легковий універсал; № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладену між відповідачами: ОСОБА_1 і ОСОБА_2, недійсною та повернути сторони у первісний стан.     

       В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним і ОСОБА_1 27.6.2006 року укладено договір кредиту в розмірі 20000 доларів США. В забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору 27.6.2006 року між сторонами був укладений договір застави автотранспортного засобу за яким останній передав банку в заставу вищевказаний автомобіль. 21.5.2010 року позивач дізнався, що 27.1.2007 року автомобіль знятий з обліку та зареєстрований в МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області за ОСОБА_2 На підставі того, що на 27.5.2010 року за ОСОБА_1 перед позивачем існує заборгованість в розмірі 12380,18 доларів США, а вказаний автомобіль є заставним майном щодо невиконня ОСОБА_1 зобов’язань, вже перейшов у власність до іншої особи, просить у відповідності до ч.1 ст.230 ЦК України визнати правочин щодо переходу права власності на вказаний автомобіль до ОСОБА_2 недійсним, повернувши сторони у первісний стан, тобто залишивши право власності на автомобіль за ОСОБА_1  

       Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просить в їх задоволенні відмовити, з посиланням на те, що при укладанні правочину щодо набуття ним права власності на вищевказаний автомобіль, жодних відомостей про перебування зазначеної автомашини в заставі або заборони на її відчуження не існувало. У зв’язку з чим він на законних підставах набув право власності на автомобіль.  

       В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали, надавши заперечення з посиланнями на викладені в них доводи та обґрунтування просять в задоволенні позову відмовити.

       Інші сторони до суду не з’явилися. Від позивача та третьої особи –УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшли заяви про розгляд справи за відсутність їх представників. Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, третя особа залишила вирішення справи на розгляд суду. Відповідач ОСОБА_1, Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області та ВАТ КБ «Надра»своєї думки з приводу позовних вимог не висловили, заяв щодо відкладення розгляду справи або проведення судового засідання за їх відсутністю не надали, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.  

       Вислухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

        Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

       Стаття 204 ЦК України передбачає дійсність правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

       За доводами позивача, якими він обґрунтовує вимоги визнання правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо відчуження транспортного засобу –автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь останнього, підстави для визнання такого правочину недійсним зазначені: порушення заставодержателем зобов’язання не передавати заставне майно іншій особі. Згідно ст.17 Закону України «Про заставу»заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Такої згоди позивач ОСОБА_1 не надавав.

       Як встановлено в судовому засіданні між позивачем та ОСОБА_1 27.6.2006 року укладено договір кредиту № 147.1024 на 20000 доларів США (а.с.5-6). В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору № 147.1024 27.6.2006 року між сторонами був укладений договір застави автотранспортного засобу № ДЗ575 за яким останній передав позивачу в заставу автомобіль Benz»; модель 638; 2002 року випуску; тип ТЗ –легковий універсал; № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.7-9).  

       Відповідно до ст.13 Закону України «Про заставу»договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є транспортні  засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору  застави транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за  місцезнаходженням  (місцем  реєстрації) однієї із сторін договору.

        Такі ж вимоги щодо нотаріального посвідчення договору застави викладені й у ст.209 ЦК України.

       Позивачем не надано судові доказів, щодо виконання вимог ст.13 Закону України «Про заставу»та ст.209 ЦК України при укладенні між ним та ОСОБА_1 договору застави автотранспортного засобу  - автомобілю Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1.  

       Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  

       Стаття 14 Закону України «Про заставу»передбачає, що недотримання вимог щодо  форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність  договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

        Стаття 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачає взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

       У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що відсутність нотаріального посвідчення договору застави автотранспортного засобу - автомобілю Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 виключає набуття цим правочином чинності а майном, яке є предметом цього договору ознак заставного майна.  

       Таким чином, суд приходить до висновку, що правочин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо відчуження автотранспортного засобу автомобілю Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1., укладений у відповідності до закону і є дійсним. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

       На підставі чого вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

       Керуючись ст.ст.204,209.220.230 ЦК України, ст.ст.13,14,17 Закону України «Про заставу», ст. 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст.ст.10,14,57-60,88, 208,209,212-215,218,294 ЦПК України,           

ВИРІШИВ:

        В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.  

       Повний текст рішення виготовлений 10.5.2011 року.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

       Суддя                                                                           О.І. Федоренко

Суддя:                                                                                О.  І.   Федоренко