ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2007 р.

Справа № 10/115.

     

За позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”, м. Чернівці

до  Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Чернівці

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

про захист економічної конкуренції

Суддя      Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача – Мартинюк В.І., дов. № 01/934 від 13.06.2007 р.

Від відповідача –Стецевич О.І., голова територіального відділення, Білоус Р.І., головний спеціаліст-юрисконсульт, дор. № 01-25/1499 від 27.09.2007 р.

Від третьої особи –Миронов С.І., головний юрисконсульт, дов. № 121/35 від 02.07.2007 р.

За погодженням представників сторін справу вирішено поза межами двомісячного строку (а.с. 58, 73).

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач звернувся з позовом до відповідача про захист економічної конкуренції і просить зобов’язати останнього прийняти розпорядження про початок розгляду справи про порушення економічної конкуренції ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, розглянути справу і прийняти рішення, яким визнати вчинення ДК “Газ України” порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зобов’язати її укласти договори на транспортування природного газу для потреб населення та підприємств теплоенергетики із ВАТ “Чернівцігаз”.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач всупереч чинному законодавству не прийняв за відповідною заявою позивача розпорядження про початок розгляду справи, не розглянув справу та не прийняв рішення у справі про порушення економічної конкуренції зі сторони ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, яке виразилося у відмові останнього укласти з позивачем договори про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році та неоплаті наданих позивачем послуг з транспортування природного газу для потреб населення і підприємств теплоенергетики в січні-березні 2007 р.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.09.2007 р., до участі у справі на стороні відповідача залучено дочірню компанію “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, справу до розгляду призначено в судовому засіданні на 18.10.2007 р. за участю представників сторін та третьої особи.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що в процесі розгляду заяви позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції територіальним відділенням АМК України не встановлено дій, які б призвели до недопущення, обмеження чи усунення конкуренції на ринку транспортування природного газу розподільними мережами, а тому у відповідності до п. 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відмовив позивачу у розгляді справи.

Третя особа надала відзив, у якому також відхилила позовні вимоги, вважаючи їх такими, що не підвідомчі господарським судам, зазначає, що вони (вимоги) ґрунтуються на прийнятті відповідачем рішення, яке б змусило ДК “Газ України” укласти з позивачем договори на транспортування природного газу, що суперечить ст. 25 ГК України, крім того, на час розгляду заяви позивача відповідачем діяло два суб’єкта господарювання на ринку газопостачання та транспортування природного газу розподільними мережами, що вказує на відсутність дій, які можуть привести до обмеження чи недопущення конкуренції.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов, представники відповідача і третьої особи позов не визнали.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Так, судом установлено наступне.

Позивач –відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації “Чернівцігаз” до 01.05.2007 року здійснювало господарську діяльність з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами на території Чернівецької області на підставі ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України серії АА № 224463 (а.с. 16, 23).

Третя особа –ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії до 01.05.2007 р. здійснювало господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Чернівецької області (а.с. 31, 76).

22.12.2006 р. позивач надіслав до ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та її Чернівецької філії проекти договорів про надання послуг по транспортуванню природного газу населенню та про надання послуг по транспортуванню газу в 2007 році (для підприємств ТКЕ) з пропозицією щодо їх для розгляду та підписання (а.с.11-14).

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на пропозицію позивача відповіді не надала. Чернівецька філія ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” листом  № 05/40 від 12.01.2007 р. відмовила позивачеві в укладанні запропонованих договорів з тих підстав, що Міністерством палива та енергетики України 29.12.2006 р. видано наказ № 542  “Про передачу державного майна, яке не підлягає інвентаризації і використовується для забезпечення розподілу природного газу, з балансу ВАТ “Чернівцігаз” на баланс Чернівецької філії ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (далі –Наказ № 542), а наказом НАК “Нафтогаз України” від 29.12.2006 р. № 685 визначено, що з 01.01.2007 р. функції з розподілу природного газу в Чернівецькій області здійснює Чернівецька філія ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, відтак в останньої відсутня потреба в укладанні на 2007 рік запропонованих договорів з позивачем (а.с. 15).

Отримавши відмову ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії від укладення договорів, позивач, вважаючи, що такими діями дочірньої компанії порушується законодавство України про захист економічної конкуренції, звернувся до Антимонопольного комітету України з заявою від 20.04.2007 р., у якій просив прийняти розпорядження про початок розгляду справи про порушення ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  законодавства про економічну конкуренцію та зобов’язати останню провести оплату за надані ВАТ “Чернівцігаз” послуги з транспортування природного газу для потреб населення та теплоенергетики в січні-березні 2007 р., визнати вчинення ДК “Газ України” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зобов’язати останню припинити це порушення і укласти договори з ВАТ “Чернівцігаз” на транспортування природного газу для потреб населення та підприємств теплоенергетики (а.с. 18-20).

Листом від 02.07.2007 р. № 01-24/1134 Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило ВАТ “Чернівцігаз” про відсутність в діях ДК “Газ України” ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та, відповідно підстав для розгляду заяви позивача від 20.04.2007 р. (а.с. 28,29).

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначає Закон України “Про захист економічної конкуренції”.

Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Як видно з заяви від 20.04.2007 р., позивач в діях ДК “Нафтогаз України” щодо відмови в укладенні договорів на надання послуг з транспортування природного газу вбачає зловживання монопольним становищем на ринку послуг з постачання природного газу за регульованим тарифом у вигляді дій, передбачених п.п. 4,5 ст. 13 Закону.

Однак з такими твердженнями позивача погодитися не можна.

Так, відмова від укладення договорів на надання послуг з транспортування газу за своїм правовим змістом жодним  чином не тотожна обмеженню виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; доказів, що в результаті дій третьої особи настало таке обмеження, позивачем не надано.

На думку суду, в діях ДК “Газ України” відсутні також ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яке виражаються в частковій або повній відмові від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Як з’ясовано судом, відмова ДК “Газ України” від укладення договорів з позивачем зумовлена тією обставиною, що згідно з Наказом № 542 їй передано з балансу ВАТ “Чернівцігаз” частину державного майна, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення розподілу природного газу, а також тим, що наказом НАК “Нафтогаз України” від 29.12.2006 р. № 685 визначено, що з 01.01.2007 р. функції з розподілу природного газу в Чернівецькій області здійснюватиме Чернівецька філія ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (а.с. 44, 47, 50, 51).

Окрім того, з матеріалів справи видно, що незважаючи на відмову від укладення договорів, ДК “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії споживало послуги ВАТ “Чернівцігаз” із транспортування природного газу для потреб населення і підприємств Чернівецької області щонайменше в січні-березні 2007 року, відтак суд не вбачає фактичної відмови третьої особи від отримання (придбання) відповідних послуг позивача (а.с. 20).

Суд констатує, що, за поясненнями представників сторін, між ВАТ “Чернівцігаз”,  Міністерством палива та енергетики України  та ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” існують судові спори щодо чинності та виконання Наказу № 542, стягнення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, укладення договорів про надання послуг з транспортування газу, однак вказані спори стосуються окремих питань виконання центральним органом державної влади своїх повноважень у сфері природних монополій згідно з Законом України “Про природні монополії” та здійснення суб’єктами господарювання (позивачем і третьою особою) господарської діяльності і висновки судових органів у цих спорах не мають значення для оцінки дій відповідача в даній справі.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. 3 цього Закону одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має право розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п. 1 ст. 7 Закону “Про Антимонопольний комітет України”).

Згідно з ч. 1  ст. 37 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Процедуру розгляду заяв органами Антимонопольного комітету України урегульовано Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК України від 19.04.1994 р. № 5 з наступними змінами (далі –Правила розгляду справ).

Відповідно до п. 14 Правил розгляду справ органи  Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за підставами, визначеними статтями 36 і 37 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, а також розгляд заяви може бути зупинено до завершення розгляду органом Комітету, судом пов’язаної з цією заявою іншої справи або до вирішення органом Комітету чи іншим державним органом пов’язаного з нею іншого питання.

Пунктом 20 Правил розгляду справ передбачено, що у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляють заявнику.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України “Про економічну конкуренцію” початок розгляду справи (прийняття розпорядження про початок розгляду справи) обумовлюється саме виявленням органами Антимонопольного комітету України ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для відмови у розгляді заяви позивача від 20.04.2007 р.

Так, у ході розгляду заяви позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідач не виявив ознак зловживання третьою особою монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Відповідачем з’ясовано і це підтверджується матеріалами справи, що окрім наведених вище обставин щодо перерозподілу Міністерством палива та енергетики України та НКРЕ України територій здійснення господарської діяльності з постачання природнього газу за регульованим тарифом та надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між позивачем і третьою особою, 05.02.2007 р. в установленому порядку було створено дочірне підприємство “Укргазмережі” Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, в структурі якого також створено, зокрема, Чернівецьку філію (а.с. 72-74).

Згідно з актом від 16.02.2007 р. третя особа передала новоствореній Чернівецькій філії  ДП “Укргазмережі” отримане від позивача майно, визначене згідно з Наказом № 542 (а.с. 48-51).

Відтак, станом на 01.05.2007 р. на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом та на ринку транспортування природного газу розподільними трубопроводами діяли вже по два суб’єкти господарювання: ВАТ “Чернівцігаз” та ДП “Укргазмережі” ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії (а.с.54-60,75,76,78). Тобто, на зазначених регіональних ринках не відбулися дії, які б призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Окрім того, згідно з постановою НКРЕ № 473 від 19.04.2007 р. анульовано ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, отже з цієї дати ДК “Газ України” в особі її Чернівецької філії не могла бути відповідачем у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на регіональному ринку з постачання природного газу за регульованим тарифом.

Щодо ж до викладених у заяві позивача від 20.04.2007 р. та в позовній заяві вимог стосовно змісту попереднього та остаточного рішення, які позивач просить зобов’язати прийняти відповідача, то вони не передбачені чинним законодавством і виходять за межі компетенції АМК України  (ст.ст. 47, 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції). Питання щодо проведення розрахунків за надані послуги та укладення господарських договорів повинні вирішуватися відповідно до господарського законодавства в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Суд не приймає до уваги заперечення третьої особи в тій частині, що дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства, в тому числі господарського. Такий інший порядок передбачено, зокрема, ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведених норм, а також ст. 32 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України. На думку суду,  це стосується й розгляду справ за позовами суб’єктів господарювання до органів АМК України щодо спонукання винести розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки в таких випадках досліджуються ті ж обставини та застосовується те ж саме законодавство, що й у спорах про оскарження подібних розпоряджень. Водночас і п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів АМК України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Відтак, суд вважає, що підстав для припинення провадження у справі по п. 1 ст. 62 ГПК України немає.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов’язання Чернівецького обласного територіального відділення АМК України прийняти розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, розглянути справу та винести рішення, яким визнати таке порушення і зобов’язати ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” припинити порушення і укласти з ВАТ “Чернівцігаз” договори на транспортування природного газу для потреб населення та підприємств теплоенергетики, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Судові витрати належить залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

За згодою учасників судового розгляду  в судовому засіданні 17.12.2007 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішенні. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 18.12.2007 р.

                          Суддя                                                 .