Справа №2-6451/2011
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді –Шелестова К.О.
при секретарі –Шнейдеріс А.С.
за участю : позивача –ОСОБА_1
представника відповідача –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до профспілкового комітету Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, голови профспілкового комітету ОСОБА_3, Об’єднаної профспілкової організації Дніпропетровського національного університету про визнання рішення профкому недійсним, поновлення прав, відшкодування шкоди , -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до профспілкового комітету Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, голови профспілкового комітету ОСОБА_3 про визнання рішення профкому недійсним, поновлення прав, відшкодування шкоди ( а. с. 1).
Ухвалою суду від 28 квітня 2011 року за клопотанням позивача залучено до участі у якості співвідповідача Об’єднану профспілкову організацію Дніпропетровського національного університету ( а. с. 78).
Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень посилалась на те, що вона працювала у Дніпропетровському національному університеті ім. О.Гончара викладачем іноземних мов. 22.06.2007 року голова профспілкового комітету ОСОБА_3 безпідставно ініціював незаконні дії профкому з надання згоди на звільнення позивача за прогул, у зв’язку з чим 22.06.2007 року було проведено позачергові збори профкому з розгляду незаконного подання першого проректора ДНУ ОСОБА_4 та начальника відділу кадрів ОСОБА_5 Однак, ректор ДНУ Поляков М.В., як посадова особа, яка має право приймати на роботу та звільняти з роботи викладачів ДНУ, жодного подання до відповідачів про звільнення позивача не подавав. Відповідач ОСОБА_3 відмовився надати ОСОБА_1 часу для звернення за захистом своїх порушених прав до адвоката, не перевірив доказів, що підтверджують факту прогулу позивача. Внаслідок незаконних дій відповідачів профком надав письмову згоду на звільнення позивача за прогул. Судовими рішеннями, які набрали законної сили визнано незаконними акти, зазначені у поданні ОСОБА_4, але голова профспілкового комітету ОСОБА_3 на момент подання позовної заяви не відкликав зазначене подання, не провів засідання профкому, не вибачився на засіданні перед позивачем, не спростував інформацію, яку поширював про позивача. У зв’язку з викладеним, позивач звернулась до суду з позовними вимогами та просила суд: визнати недійсним рішення профкому від 22.06.2007 року про дачу згоди на її звільнення, зобов’язати профком відкликати свою згоду направлену ректору; визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_3 зі скликання та проведення позачергового засідання профкому від 22.06.2007 року з розгляду подання на її звільнення; зобов’язати відповідачів провести профспілкові збори на яких публічно вибачитись перед позивачем та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 70 000, 00 грн. ( а. с. 1, 73).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та нічим об’єктивно не підтверджені. Крім того, пояснив суду, що свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. 16, 23 ЦПК, однак ст. 16 ЦК України не передбачає такого засобу захисту цивільних прав на які посилається позивач у позовній заяві. Вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до трудових та регулюються нормами КЗпП.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач зверталась із письмовою заявою до голови профспілкового комітету ОСОБА_3 про те, що у зв’язку з поданням № 88-552-238 від 20.06.2008 року ОСОБА_4, тимчасово виконуючого обов’язки ректора ДНУ, про звільнення її за відсутність на робочому місці у ДНУ 20.06.2007 року з 8:00 год. до 11:05 год., а також з повідомленням про те, що ДНУ не виконав рішення суду від 21.05.2007 року про поновлення її на роботі, оплату вимушеного прогулу, до відома позивача не доведено час та місце роботи, види робіт та просила примусово виконати рішення суду від 21.05.2007 року ( а. с. 70).
Також встановлено, що листом від 21.06.2007 року голова профкому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв’язку з отриманням профспілковим комітетом ДНУ подання адміністрації університету на її звільнення за ст. 40 п. 4 КЗпП України, ( за прогули без поважних причин), повторно запрошували позивача на засідання профспілкового комітету, яке відбудеться 22.06.2007 року о 14:30 год. за адресою: вул. Наукова, 13 , корп. № 9, кім 317, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи ( а. с. 72).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Кодексу законів про працю України, Цивільно-процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів. Речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України, ст. 38, 39 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності»п. 2.10.10 Положення про об’єднану профспілкову організацію працівників освіти і науки Дніпропетровського національного університету, розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу, тобто профспілкового комітету. Відповідно до цих статей на підставі подання першого проректора ДНУ ОСОБА_4 від 19.06.2007 року проведено 22.06.2007 року засідання профкому ДНУ на якому розглядалось питання про дачу згоди на звільнення викладача іноземних мов ОСОБА_1 на якому була присутня і сама позивач. На засіданні позивачем не заявлено клопотань про участь адвоката або представника, які здійснювали б захист прав позивача.
На підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України на засіданні профкому дана згода про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача кафедри іноземних мов. Рішення профкому є остаточним та не може бути оскарженим як робітником так і власником або уповноваженим ним органом, оскільки це не передбачено чинним законодавством, також не передбачено законом визнання цього рішення недійсним, оскільки отримання згоди виборного органу профсоюзної організації (профкому) юридично не зобов’язує власника або уповноваженого ним органу звільнити працівника із займаної ним посади, так як власник може відмовитись від раніше прийнятого органом профсоюзної організації (профкомом).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним засідання профкому від 22.06.2007 року не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій голови профспілкового комітету ОСОБА_3 зі скликання та проведення позачергового засідання профкому, оскільки проведення цього засідання обов’язково передбачене ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «По професійні спілки їх права та гарантії діяльності».
Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести профспілкові збори на яких публічно вибачитись перед нею за порушення її прав та незаконних дій відповідачів, оскільки у судовому засіданні не знайшов свого об’єктивного підтвердження факт незаконних дій з боку відповідачів, які порушують права позивача.
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань, вона не довела вини відповідачів, не надала жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Частина 1 статті 2371 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав привзело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і жадають від його додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, відповідно до ст. 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, з дати засідання профспілкового комітету пройшло більше трьох років, отже позивачем було пропущено строк для звернення до суду з позовними вимогами.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При таких обставинах суд вважає, що позивачем не доведено своїх позовних вимог, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 208-210, 212, 218 ЦПК України, ст. ст. 40, 43, 233, 237 КЗпП України суд, –
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до профспілкового комітету Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, голови профспілкового комітету ОСОБА_3, Об’єднаної профспілкової організації Дніпропетровського національного університету про визнання рішення профкому недійсним, поновлення прав, відшкодування шкоди –відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий суддя: К.О. Шелестов