Справа №2а-575/2011року.

ПО С Т А Н О В А

Іменем України

19 квітня 2011  року                   

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Щерба Н.Л.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі, Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності суб’єкту владних повноважень протиправною, стягнення недоплаченої  щомісячної пенсії відповідно до положень ст..54 Закону України «Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення та інших соціальних гарантій -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі, Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності відповідача Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області з невиплати пенсії у розмірі, передбаченому Законом України Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-12 від 28 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями), протиправною. Зобов’язати відповідача  Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість у відповідності з положеннями ст..ст.49,50,54 Закону України Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-12 від 28 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями). А також просить визнати бездіяльність відповідача Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області з невиплати допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому Законом України Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-12 від 28 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями), протиправною. Зобов’язати відповідача  Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення в порядку та розмірах, передбачених ч.3 ст.48 Закону України Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-12 від 28 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями), з урахуванням сплачених сум.

    На теперішній час, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І- категорії, інвалід ІІ –групи, отримує державну пенсію в загальному розмірі нижче 8- мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України «Про державний бюджет». Тобто отримує пенсію не в повному розмірі, що суперечить чинному законодавству. Згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –закон № 796),  має право на виплати , визначені цим законом, а також має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на відповідний рік. Однак позивач отримує пенсію та допомогу на оздоровлення не в повному розмірі, що суперечить чинному законодавству.

Відповідач, в порушення норм зазначеного закону № 796, здійснював виплати державної пенсії в розмірах встановлених Законом № 2262-XII від 09 квітня 1992 року, із змінами та доповненнями, чим порушив його права.

Позивач 6 вересня 2010 року звернувся до УПФ у  Піщанському районі Вінницької області та УПСЗН Піщанської РДА, де перебуває на обліку, із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії, допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених статтями Закону № 796. Однак, 1 листопада 2010 року отримав відповідь-відмову з УПФ України у Піщанському районі на свою заяву та 17 вересня 2010 відповідь з УПСЗН Піщанської РДА про проведені виплати  і 31 березня 2011 року звернувся до суду з заявою, в якій  просить визнати бездіяльність відповідачів протиправними і зобов'язати здійснити перерахунок  державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому як отримав ядерну шкоду здоров’ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності. Позивач також просить зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення в порядку та розмірах, передбачених ч.3 ст.48 Закону України Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-12 від 28 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями), з урахуванням сплачених сум.

Представник відповідача УПФ України у  Піщанському районі надіслав заперечення, оскільки вважає, що пенсія позивачу  нараховується  та виплачується  у відповідності  до вимог чинного законодавства.  Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.  Оскільки,  позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Піщанському  районі як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід ІІ групи захворювання, то Управління Пенсійного фонду України у Піщанському  районі здійснювало розрахунок пенсії позивачу вірно, згідно документів пенсійної справи та на підставі діючого законодавства України. Позивачу було визначено право на пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а розрахунок пенсії проведено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

        Другий відповідач –УПСЗН Піщанської РДА також надав суду заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що допомога на оздоровлення виплачувалась ОСОБА_1 вірно та у відповідності до Постанови КМУ від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанов КМУ від 26 липня 1996 року №836 , від 12 липня 2005 року №562.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.   

      Судом встановлено, що  позивач, 6 вересня 2010 звертався до відповідача - Управління Пенсійного фонду України із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії в розмірах, встановлених статями 50  та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак 1 листопада 2010 року отримав відповідь-відмову з УПФ України у Піщанському районі на свою заяву  і 31 березня 2011 року звернувся до суду із заявою, в якій  просить визнати дії відповідача протиправними і зобов'язати здійснити перерахунок  державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

       З відповіді УПСЗН Піщанської РДА від 17 вересня 2010 року на заяву ОСОБА_1  від 6 вересня 2010 року слідує, що допомогу на оздоровлення йому виплачено в 2010 році в розмірі 120 грн.

     Позивач є інвалідом   ІІ групи безстроково з втратою 70 % працездатності,   віднесений до І категорії   осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону та щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 ч.3  Закону України “Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

     Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій  та допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок ліквідації  аварії на ЧАЕС. Позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідачів, які в даних правовідносинах, при нарахуванні ними та виплаті пенсії, допомоги є суб’єктами владних повноважень.   

     Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,    учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведені евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.     

Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1993 року, посвідченням серії НОМЕР_2 від 21 лютого 2005 року, підтверджується, що ушкодження здоров’ю, яке привело до втрати працездатності, позивач отримав під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні  п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду»№ 334/96-ВР від 12 липня 1996 року).     

 У відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.     

  Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V (B) Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.   Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років. П. b) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції»№ 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»№ 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає,  що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.     

  Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі –Закон),  містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров’ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов’язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).     

Відповідно до частини першої ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає  право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання  і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

        Розмір пенсії, який підлягає до сплати, повинний розраховуватися у відповідності до ст.ст.  50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 75 % від мінімальної пенсії  для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, а щорічна допомога на оздоровлення повинна становити 5 мінімальних заробітних плат у відповідний рік згідно ст.48 зазначеного закону.   

        Право позивача на отримання пенсії, допомоги на оздоровлення  відповідно до ст.ст.48,50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування. Таке право декларовано державою, тому саме держава, через створені  нею органи, в даному випадку пенсійні органи та органи соціального захисту населення і несе обов’язок  по своєчасній та повній виплаті пенсії , допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.   

       Наявність права у позивача щодо отримання пенсії , допомоги на оздоровлення у розмірах, які визначені Законом, є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того це право гарантується Конституцією України.   

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.   

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд доходить висновку, що при визначенні розміру пенсії  та щорічної допомоги на оздоровлення позивачу  застосуванню підлягають ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.   

        Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком,  а при визначенні розміру  допомоги на оздоровлення –мінімальна заробітна плата у відповідний рік виплати.   

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та інших нормативно-правових актів які б визначали цей розмір або встановлювали  інший розмір, немає.   

Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те що ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком  не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України»Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Відповідно до ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується  розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 вказаного Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок  пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Підставою для перерахунку  пенсії є встановлення  нового розміру  прожиткового мінімуму  і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.   

Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, отже суд доходить висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах які визначено Законом України»Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».     

Стаття 49 Закону встановлює пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.     

Відповідно до ст..50 Закону особам віднесеним до категорії 1 призначає щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам I групи –100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.   Пенсійне законодавство в Україні безпосередньо врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-XII від 5 листопада 1991 року. Стаття 15 цього закону надає право громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, вибирати підстави для одержання пенсій, але умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, особливо для інвалідів ЧАЕС, в відношенні яких держава прийняла на себе зобов’язання відшкодувати втрату працездатності, визначаються тільки Законом.     

  Розмір мінімальної пенсії, згідно статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дорівнюється розміру мінімального споживчого бюджету, який встановлено Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет». Частини 3 та 4 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачають, що мінімальний розмір пенсій за віком підвищується у зв’язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету.  Між тим,  Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 24.12.2004 р., що набув чинності з 12.01.2005 р. передбачений розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто право на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму, виникла 12.01.2005 р.  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

 Статті 21 та 22 Конституції України гарантують людині, що її права і свободи, будучі невідчужуваними та непорушними, не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, ці закони, зміни до законів, не розповсюджуються на вже існуючі права і свободи людини, якщо вони звужують зміст та обсяг цих прав і свобод.     

Так як, суд встановив неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області, Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області, позовні вимоги про нарахування та сплату частини пенсій, які не були сплачені своєчасно, починаючи з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню.     

  Частина друга статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.     

   Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V (B) Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.   Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років. П. b) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції»№ 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»№ 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає,  що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.     

    Водночас, право позивача на нарахування та виплату  основної та додаткової пенсії у відповідному законодавству розмірі не зникає, а продовжує існувати. Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вірним способом гарантованого захисту порушеного права позивача з боку відповідачів буде зобов’язання відповідачів нараховувати та виплачувати зазначену державну та додаткову пенсії, допомогу на оздоровлення за ядерну шкоду, заподіяну здоров'ю, втрату працездатності  з 22 травня 2008 року до дня припинення права позивача на таку допомогу.

     Також, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплатити пенсію, допомогу на оздоровлення ОСОБА_1  на підставі відповідних норм, зазначених у судовому рішенні за відповідний період з урахуванням вже виплачених сум, тому не проводить розрахунок цих виплат.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 158, 159, 161, 162, 183-2, 256 КАС  України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст.ст. 39, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп суд,-   

            ПОСТАНОВИЛА:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області  про визнання протиправною бездіяльності управління ПФУ у Піщанському районі Вінницької області з неналежного нарахування та виплати основної та додаткової пенсії як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, зобов’язання проведення перерахунку, призначення та виплати основної та додаткової пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та до управління  праці та соціального захисту населення Піщанської РДА про  визнання протиправною бездіяльності управління праці та соціального захисту населення Піщанської РДА з неналежної виплати допомоги на оздоровлення як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язання нарахування та виплати допомоги на оздоровлення в передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірах задовольнити.

      Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області, управління  праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації  щодо неналежного нарахування та виплати  ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи,  проведення перерахунку, призначення та виплати основної та додаткової пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з неналежної виплати допомоги на оздоровлення як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи,  нарахування та виплати допомоги на оздоровлення в передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірах.

            Зобов’язати правління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області   здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи по захворюваннях, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  щомісячної  додаткової пенсії, виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до положень ст.ст. 39,50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  та  державної пенсії у відповідності до положень  ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком  з 22 травня 2008 року до дня припинення такого права  з урахуванням виплачених коштів та з послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати.

       Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Піщанської  районної державної адміністрації   області   здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення  у відповідності до ч.3 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, починаючи з 2008 року  з урахуванням виплачених коштів та в подальшому  до дня припинення права на таку допомогу.

Допустити негайне виконання постанови.   

Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області звільнене від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18, ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.   

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду  через Піщанський районний суд  протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.   

Суддя: