ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "11" грудня 2007 р.                                    м.Чернівці                               Справа № 1/45

За адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці

до Колективного підприємства “Перспектива”,

    ТОВ “Енерго-Проект”

про визнання недійсною угоди

Головуючий суддя Скрипничук І.В.

при секретарі Добровольській А.Я.

Представники:

Від позивача –Ткач Д.Б., довіреність № 28569/10-008 від 12.12.2006р.;

Іліка Р.І., довіреність № 16799/10-004 від 31.07.2007р.

Від відповідача 1 –не з’явився

Від відповідача 2 –Цимбал М.О., Софяк В.В. –представники за довіреністю від 10.12.2007р.

В засіданні приймав участь прокурор Філіпець В.П.

СУТЬ СПОРУ:          Державна податкова інспекція у м.Чернівці звернулась з позовом до Колективного підприємства “Перспектива” смт. Глибока та Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Проект” м.Чернівці про визнання недійсною усної угоди між КП “Перспектива” та ТОВ “Енерго-Проект” щодо купівлі-продажу чотирьохстороннього станка на суму 222400грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно отриманої відповіді з ДПІ у Глибоцькому районі за № 8345/8/23-005 від 29.08.2006р. та за            № 8916/9/23-004 від 01.11.2006р. встановлено, що КП “Перспектива” за поданою заявою форми 8-ОПП про зняття з обліку платників податків 16.12.2005р. було знято з обліку як платника податку на додану вартість, про що був складений акт № 20 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За період з 01.12.2005р. по 01.11.2006р. КП “Перспектива” до податкового органу декларації з податку на прибуток та іншої звітності не подавало.

На момент податкової накладної КП “Перспектива” не було зареєстроване у податковому органі як платник податку на додану вартість та не звітувало, проте в порушення податкового законодавства виписало податкову накладну відповідачу (ТОВ “Енерго-Проект”).

А тому, безпідставні посилання ТОВ “Енерго-Проект” на те, що отриманий товар від КП “Перспектива” було оплачено, а з моменту надходження від останнього податкових накладних у нього, ТОВ “Енерго-Проект”, виникає податковий кредит незалежно від правильності складання податкових накладних.

Дії КП “Перспектива” на укладення усної угоди між ТОВ “Енерго-Проект” та видача податкової накладної на виконання такої угоди при відсутності свідоцтва про державну реєстрацію, є підтвердженням мети завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у зв’язку з чим підпадають під ознаки статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), можу бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною –з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе держане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Розпорядженням від 17 серпня 2007 року справу прийнято до розгляду суддею Скрипничуком І.В. у зв’язку з перебуванням судді Желіка Б.Є. у відпустці.

Представники КП “Перспектива” у засіданні суду не з’явились хоча належним чином були повідомлені про судове засідання, письмових пояснень не подали.

ТОВ “Енерго-Проект” заперечує позовні вимоги посилаючись на те, що Угода між КП “Перспектива” та ТОВ “Енерго-Проект” сама по собі не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства:

•товар, який був предметом даної угоди, не виключено законом із цивільного обігу;

•на торгівлю ним не вимагалася ліцензія;

•зміст угоди не суперечить вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

•угода була спрямована на реальне настання  правових наслідків, що нею обумовлені;

•не було законодавчих обмежень стосовно купівлі-продажу товару, що був предметом даної угоди.

Так, позивач ні в адміністративному позові, ні в письмових поясненнях не наводить конкретних обставин, які підтверджують, що укладаючи угоду, сторони навмисно діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. А тому, ТОВ “Енерго-проект” вважає, що підстави для визнання даної угоди недійсною, передбачені ст. 207 Господарського кодексу України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру обох сторін –у разі виконання зобов’язання сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе держане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З наведеного вбачається, що ст. 208 Господарського кодексу як наслідок визнання угоди недійсною, як такої, що укладена з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, встановлює санкції –відповідні стягнення.

Вказані санкції за своєю суттю є конфіскаційними, крім того, стягнення здійснюється за порушення правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України. Така правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2007р. у справі № 23/211-04-8030.

В такому разі, ці санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Позивач в додаткових поясненнях вказує на те, що  підставою для подання адміністративного позову є лист ДПІ в Глибоцькому районі від 29.08.2006р. та від 01.11.2006р. Крім того, акт про результати виїзної  позапланової перевірки ТОВ “Енерго-Проект”, під час якої було виявлено порушення вимог податкового законодавства, був складений 01.11.2006р.

Адміністративний позов був поданий позивачем 20.07.2007р., при тому, що угода, визнання недійсною якої вимагається, була укладена 17.01.2006р., а порушення було зафіксовано позивачем в акті від 01.11.2006р.

Таким чином, вимога про застосування санкцій, встановлених ст.208 Господарського кодексу України, була заявлена позивачем за межами річного терміну від вчинення правопорушення. А тому є такою, що суперечить строкам застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених  ст. 250 Господарського кодексу України.

На підставі вищенаведеного, вимоги позивача є необґрунтованими і такими, які задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників другого відповідача та прокурора, суд встановив.

Працівниками державної податкової інспекції у м.Чернівці згідно Закону України “Про державну податкову службу в Україні” проводилась виїзна позапланова документальна перевірка з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року, в ході якої 29.08.2006р. було направлено запит в ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області щодо проведення зустрічної перевірки КП “Перспектива”.

Згідно отриманої відповіді з ДПІ у Глибоцькому районі за № 8345/8/23-005 від 29.08.2006р. та за № 8916/9/23-004 від 01.11.2006р. встановлено, що КП “Перспектива” за поданою заявою форми 8-ОПП про зняття з обліку платників податків 16.12.2005р. було знято з обліку як платника податку на додану вартість, про що був складений акт № 20 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За період з 01.12.2005р. по 01.11.2006р. КП “Перспектива” до податкового органу декларації з податку на прибуток та іншої звітності не подавало.

У зв’язку з чим, податковим органом була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ “Енерго-Проект” з питань взаємовідносин останнього з КП “Перспектива” за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р., про що був складений акт № 4539/23-1/32652291 від 01.11.2006р.

Перевіркою встановлено, що підприємством у квітні 2006 року до податкового кредиту включено суму ПДВ згідно податкової накладної        № 17/1 від 17.01.2006р. отриманої від КП “Перспектива” (на момент складання податкової накладної не зареєстроване у податковому органі як платник податку на додану вартість та не звітує) на загальну суму 222400,00грн., в т.ч. ПДВ 37066,67грн. Дане підтверджується також податковою накладною № 17/1 від 17.01.2007р. Згідно представлених копій квитанцій до прибуткового касового ордера КП “Перспектива” розрахунки за отриманий товар між останнім та ТОВ “Енерго-Проект” проведені у готівковій формі на загальну суму 222400,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1.01.2004р., господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідального органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч.1 ст. 238 Господарського кодексу. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Позивач у письмових пояснення вказує на те, що підставою для подання адміністративного позову є лист ДПІ у Глибоцькому районі від 29.08.2006р. та від 01.11.2006р.. Крім того, акт про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ “Енерго-Проект”, під час якої було виявлено порушення вимог податкового законодавства, був складений 01.11.2006р. Проте, позивач звернувся з позовом до суду 24.07.2007р.

Отже, при зазначених обставинах позовні вимоги про визнання усної угоди між КП “Перспектива” та ТОВ “Енерго-Проект” щодо купівлі-продажу 4-х стороннього станка на загальну суму 222400грн. являються правомірними, а тому дана угода є такою, що вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одночасно суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок у зв’язку з чим є нікчемною, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо вимоги позивача про стягнення в дохід держави з КП “Перспектива” 222400грн. як кошти, отримані за нікчемною угодою, то вони задоволенню не підлягають, оскільки такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України, які позивачем пропущені.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161-163, 167, 185, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                І.В. Скрипничук