Справа № 2-235/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 року      

Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:                              головуючого                                        - судді Шевченка В.В.

при секретарі                                        - Кримковій Н.В.

за участю позивачки                              - ОСОБА_1

відповідача                                        - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання принести вибачення у письмової формі, стягнення моральної шкоди у сумі 1700 гривень та судових витрат у сумі 109 гривень,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов’язання принести вибачення у письмової формі, стягнення моральної шкоди у сумі 1700 гривень та судових витрат у сумі 109 гривень. Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що 07 лютого 2011 року вона знаходилася у торгівельному центрі «Сільпо» у м. Севастополі, де здійснювала покупки. Коли позивачка йшла по торгівельної залі, її вдарив по ягодицям відповідач, з яким позивачка раніше не була знайома. Позивачка вважає, що відповідач своїми діями принизив її честь та гідність публічно, оскільки в магазині знаходилася велика кількість людей, а також спричинив їй моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, які позивачка зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою відносно неї. Спричинену їй моральну шкоду позивачка оцінює у 1700 гривень.    

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того позивачка пояснила, що в той момент, коли відповідач вчинив відносно неї протиправні дії, разом з нею знаходилися двоє її малолітніх дітей, а також в магазині знаходилася велика кількість людей, яки стали очевидцями протиправних дій відповідача. Позивачка внаслідок протиправних дій відповідача зазнала душевних страждань. ОСОБА_1 наполягає на тому, що відповідач вчинив протиправні дії навмисно. Раніше вона з відповідачем знайома не була і в цей день бачила його вперше.  

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що 07 лютого 2011 року в денний час він дійсно знаходився у торгівельному центрі «Сільпо» в м. Севастополі і був у стані сильного алкогольного сп’яніння. Проходячи поряд з позивачкою, він похитнувся, почав падати і ненавмисно зачипив її рукою. Раніше він з позивачкою знайомий не був. Також відповідач пояснив, що у зв’язку з тим, що в цей день він був у стані сильного алкогольного сп’яніння, то він погано пам’ятає події цього дня.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

07 лютого 2011 року о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у торгівельному центрі «Сільпо» в м. Севастополі по пр.Жовтневої Революції, 50, вдарив по ягодицям позивачку, з якої раніше не був знайомий.

Зазначені обставини підтверджуються постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 07 лютого 2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП і накладення стягнення у вигляді арешту на строк дві доби. Вказана постанова суду набрала законної сили і відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.28 Конституції України та ст.297 ЦК України кожна особа має право на повагу до своєї гідності. Гідність особи є недоторканою. Ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність, поводженню.

           При цьому, як роз’яснено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27 лютого 2009 р. №1 під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

          За таких обставин суд доходе висновку, що відповідач своїми протиправними діями, які виразилися у скоєні дрібного хуліганства відносно позивачки, порушив передбачене ч.1 ст.28 Конституції України право на повагу до її гідності, яке відноситься до особистих немайнових прав особи.

          Разом з цим, вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача принести їй вибачення у письмової формі не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, виходячи з роз’яснень, даних в п.26 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі. Примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності не передбачено у ст.16 ЦК України.

          Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд доходе висновку, що відповідач своїми протиправними діями відносно позивачки безумовно спричинив їй моральну шкоду.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При  цьому моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що моральна шкода, яка спричинена позивачки, полягала у душевних стражданнях у звяку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні її гідності, оскільки відповідач у громадському місті, у присустності великої кількості людей, в тому числі і малолітних дітей позивачки, вчинив дії, які безумовно принизили її гідність. Такі дії викликали душевний дискомфорт у позивачки, психологічний стрес, викликали в неї почуття незахищенності.

Разом з цим суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, якій зазначений позивачкою, є завищеним і не в повної мірі відповідає характеру порушення її права, глибіні та тривалості душевних страждань. При визначенні розміру грошового відкшодування моральної шкоди суд враховує, що протиправні дії з боку відповідача носили нетриваючий, миттєвий характер, здібності потерпілої не були погіршені, вона не була позбавлена можливості їх реалізації, в її житті не сталося якихось кардинальних змін і вона не була вимушена додавати якихось значних зусиль для відновлення стану, якій існував до порушення. Також судом враховується та обставина, що моральна шкода  може бути відшкодована не лише в грошовому вигляді, а і шляхом  відновлення порушеного права. Таким чином, притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вчинене відносно позивачки протиправне діяння також деякою мірою компенсує її моральні страждання, оскільки в цьому разі держава в особі суду визнала порушення прав позивачки з боку відповідача і застосувала до останнього передбачені законодавством заходи примусу. Враховуючи викладене, а також керуючись вимогами розумності та справедливості, суд вважає достатньою грошовою компенсацією  моральною шкоди, спричиненої ОСОБА_1, у розмірі 800 гривень.

          У відповідності зі ст.88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у стягненні 17 гривень по вимозі про зобов’язання принести вибачення у письмової формі належить відмовити. По вимозі в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивачки з відповідача підлягають стягненню 8 гривень у рахунок витрат по сплаті судового збору та 35 гривень 28 копійок у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що буде пропорційно задоволеної частині позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.28 Конституції України, ст.ст.16, 23, 280, 297, 299, 1167 ч.1 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :                                        

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 800 (вісімсот) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, 8 (вісім) гривень у рахунок витрат по сплаті судового збору, 35 (тридцять п’ять) гривень 28 копійок у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а усього 843 (вісімсот сорок три) гривні 28 копійок.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :                                                                       В.В. Шевченко