ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.11 Справа № 29/53/2011
За позовом: Товариства з обмеженою
відповідальністю "Луганське
енергетичне об'єднання";
до відповідача: Державного підприємства –виробниче
об'єднання "Луганський
верстатобудівний завод", м. Луганськ;
про стягнення 139370 грн. 47 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Скрипник М.С.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1., начальник юридичного
відділу департаменту правової роботи по
обслуговуванню Луганських міських
електричних мереж Товариства,
довіреність № 465 від 06.04.2011;
від відповідача: ОСОБА_2., юрисконсульт,
довіреність № 9 від 26.05.2011;
ОСОБА_3., представник за довіреністю
№ 11 від 06.06.2011.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України дана справа розглядалась у судовому засіданні 10.05.2011 було оголошено перерву на 23.05.2011 о 11 год. 30 хвил. та у судовому засіданні 06.06.2011 було оголошено перерву на 07.06.2011 о 12 год. 00 хвил.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(далі –ТОВ "ЛЕО", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства –виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" (далі –ДПВБ "Луганський верстатобудівний завод", відповідача у справі) заборгованості з оплати спожитої активної електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 2426 від 01.04.2002 у сумі 133108 грн. 08 коп., інфляційні нарахування у сумі 4879 грн. 51 коп. та 3 % річних у сумі 1382 грн. 88 коп. за період з 19.05.2010 по 22.02.2011.
Позивач, посилаючись на норми статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) та статті 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов вказаного договору по розрахунках за спожиту електроенергію.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Державне підприємство –виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", відповідач у справі надав відзив від 05.05.2011 № 301ю/27 (а.с.80-82), в якому визнав частково заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 81326 грн. 66 коп. за період з квітня 2010 року по січень 2011 року та повідомив наступне.
23.07.1998 ухвалою Арбітражного суду Луганської області порушено справу № 12/130б про банкрутство Державного підприємства –виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод".
26.06.2001 ухвалою Арбітражного суду Луганської області введено процедуру санації ДПВБ "Луганський верстатобудівний завод", яка неодноразово продовжувалася.
14.12.2010 ухвалою господарського суду м. Києва строк процедури санації продовжено до 14.06.2011.
Рішенням Луганської міської ради від 29.11.2001 № 29/8 ДПВБ "Луганський верстатобудівний завод" надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Луганська об’єктів житлового фонду та інших об’єктів.
04.06.2007 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення №144 про прийняття на баланс об’єктів житлового фонду.
Житловий фонд ДПВБ "Луганський верстатобудівний завод" з 01.08.2007 передано у комунальну власність територіальній громаді м. Луганську згідно переліку.
Відповідач неодноразово звертався з листами до позивача з проханням виключити передані будинки з договору про використання електричної енергії № 2426/200 від 01.04.2002 та не проводити по ним нарахування. Всі рахунки за період з квітня 2010 року по січень 2011 року поверталися відповідачем до позивача з проханням їх більше не направляти.
Відповідач вважає, що зобов’язання з оплати за електроенергію спожиту переданими житловими будинками виникає у КП «Стандарт - Луганськ»на балансі якого на теперішній день знаходяться зазначений житловий фонд, який переданий згідно з рішенням Луганської міської ради № 144 від 04.06.2007 на підставі актів приймання –передачі.
Крім того, на засіданнях облдержадміністрації від 09.12.2008 та 12.03.2009 КП «Стандарт - Луганськ»приписувалося провести роботи з установки електролічильників переданих будинків та скласти графік підготовки житлових будинків для переведення, а позивачу для прийняття абонентів на прямі розрахунки.
25.11.2010 гуртожиток по вул. 50 лєт Образованія СССР, буд.22а та вул. Курчатова, буд.11 передано на баланс ДКП «Благоустрій»разом з приладами обліку, копії актів надаються (а.с.109,110).
На теперішній час на балансі відповідача знаходяться малосімейний гуртожиток за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, буд.2 та житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СССР, буд.22а.
18.11.2010 відповідач направив позивачу два екземпляри додаткової угоди від 01.12.2010 про виключення вищезазначених гуртожитків з договору № 2426/200 від 01.04.2002, позивач один екземпляр цієї угоди не повернув.
З урахуванням викладеного відповідач вважає, що його заборгованість по оплаті електроенергії за період з квітня 2010 року по січень 2011 складає 81326 грн. 66 коп. безпосередньо за об’єкти, що обліковуються у нього на балансі.
При з'ясуванні фактичних обставини справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, дослідженням наданих сторонами доказів, суд
В С Т А Н О В И В:
01.04.2002 між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 2426 (далі –договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору Енергопостачальник (позивач) зобов’язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а Споживач (відповідач) зобов’язується своєчасно оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у термін та на умовах, що передбачені цим договором.
У пункті 2.1.1 договору передбачено, що Ереногопстачальник зобов’язується відпускати електроенергію в межах 9698 тис.кВт приєднаної потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності (додаток № 1).
За умовами договору Споживач зобов’язаний:
- вносити оплату за активну електроенергію ... виключно грошовими кошами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку, а також всі інші платежі за розрахунковий період ... на поточний рахунок Енергопостачальника згідно з чинним законодавством України та діючими в цей період тарифами (цінами), системою обліку електроенергії, класом напруги та іншими умовами цього договору (пункт 2.2.1);
- для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно 10-ого числа, згідно з Додатком № 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», знімати показання розрахункових електролічильників, електролічильників субспоживачів (додатки 3.1, 3.2, 9), оформляти результати відповідно до Додатку № 7 «Форма «Звіт про використану електроенергію»та направляти уповноваженого представника у відділ збуду Енергопостачальника електричної енергії … (пункт 2.2.2).
Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються згідно з показаннями розрахункових приладів обліку за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання (додатки 3.1, 3.2, 9).
Відповідно до пунктом 4.5 договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2005 –а.с.12) у разі порушення споживачем передбачених додатком № 12 до договору «Порядок розрахунків»строку розрахунків за активну електроенергію … Споживач зобов’язаний сплатити Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок.
Пунктом 9 Додатку № 12 «Порядок розрахунків»до договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2005 –а.с.12) встановлено, що кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію ... сум на відшкодування збитків та пені за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.
Пунктом 5.13 договору передбачено, що цей договір укладається на термін до 31.12.2002, набирає чинності з 01.04.2002 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
На підтвердження виконання свого обов’язку щодо постачання електричної енергії позивач надав Довідки витрат електричної енергії відповідачем у період з квітня 2010 року по січень 2011 року із зазначенням кількості спожитої активної електроенергії (а.с.14,17,20,23,26,29,32,35,38,41) та з квітня по листопад 2010 року по наступним об’єктам:
Гуртожитки:
1. вул. Леніна, 2;
2. кв. 50 лєт Образованія СССР, буд.22а та ПП Дегтярьов;
3. вул. Курчатова, 11.
За період грудень 2010 року - січень 2011 року по наступним об’єктам:
Гуртожитки:
1. вул.. Леніна, 2.
Позивачем нараховувалася відповідачу плата за спожиту активну електричну енергію з урахуванням ПДВ та виставлялися рахунки за період з квітня 2010 року по січень 2011 року на загальну суму 158452 грн. 27 коп., які надсилалися відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням:
- № 2426/4/1 за спожиту активну електроенергію за квітень 2010 року на суму 15863 грн. 02 коп., надісланий 07.05.2010 (а.с.13,15);
- № 2426/5/1 за спожиту активну електроенергію за травень 2010 року на суму 10557 грн. 60 коп., надісланий 07.06.2010 (а.с.16,18);
- № 2426/6/1 за спожиту активну електроенергію за червень-квітень 2010 року на суму 19084 грн. 73 коп., надісланий 07.7.2010 (а.с.19,21);
- № 2426/7/1 від 04.08.2010 за спожиту активну електроенергію за липень 2010 року на суму 13193 грн. 60 коп., надісланий 05.08.2010 (а.с.22,24);
- № 2426/8/1 від 06.09.2010 за спожиту активну електроенергію за серпень 2010 року на суму 12218 грн. 02 коп., надісланий 09.09.2010 (а.с.25,27);
- № 2426/9/1 від 06.10.2010 за спожиту активну електроенергію за вересень 2010 року на суму 12138 грн. 62 коп., надісланий 15.10.2010 (а.с.28,30);
- № 2426/10/1 від 04.11.2010 за спожиту активну електроенергію за жовтень 2010 року на суму 26463 грн. 94 коп., надісланий 05.11.2010 (а.с.31,33);
- № 2426/11/1 від 06.12.2010 за спожиту активну електроенергію за листопад 2010 року на суму 20096 грн. 78 коп., надісланий 07.12.2010 (а.с.34,36);
- № 2426/12/1 за спожиту активну електроенергію з червня по грудень 2010 року на суму 22584 грн. 89 коп., надісланий 12.01.2011 (а.с.37,39);
- № 2426/1/1 за спожиту активну електроенергію за січень 2011 року на суму 27906 грн. 88 коп., надісланий 07.02.2011 (а.с.40,42).
Позивач повідомив, що відповідач плату за спожиту електроенергію здійснив частково на загальну суму 47000 грн. 00 коп., а саме:
- у квітні 2010 року на суму 6000 грн. 00 коп.
- у травні 2010 року на суму 2000 грн. 00 коп.
- у вересні 2010 року на суму 12000 грн. 00 коп.
- у жовтні 2010 року на суму 5000 грн. 00 коп.
- у листопаді 2010 року на суму 6000 грн. 00 коп.
- у січні 2011 року на суму 16000 грн. 00 коп.
Таким чином, за даними позивача, відповідач частково розрахувався за спожиту електроенергію, станом на 14.03.2011 заборгованість складає 133108 грн. 08 коп.
На підставі статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні нарахування у розмірі 4879 грн. 51 коп. та 3% річних у розмірі 1382 грн. 88 коп. за період з 19.05.2010 по 22.02.2011.
Оскільки споживачем повну оплату електроенергії не було проведено після одержання рахунків у встановлений договором строк, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.
Відповідач у справі проти заявлених вимог заперечує з підстав викладених вище та визнає заборгованість у сумі 81326 грн. 66 коп.
З метою повного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи судом було зобов’язано сторони здійснити звірення розрахунків за спожиту електроенергію згідно договору № 2426/200 від 01.04.2002 на користування електроенергією укладеному між сторонами за позовом та на підставі якого заявлено позов.
При звіренні розрахунків сторони згоди не дійшли відносно обсягів спожитої електроенергії.
Дослідженням представлених відповідачем розшифровок сум нарахованих позивачем за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року, за який заявлено позов, судом встановлено наступне.
По рахунках № 2426/4/1 за квітень 2010 року та № 2426/5/1 за травень 2010 року розбіжності відсутні.
За червень 2010 року позивачем виставлено рахунок № 2426/6/1 на суму 19084 грн. 73 коп. кількість спожитих кВт/год. зазначено 87549. Відповідач погоджується з сумою 11662 грн. 96 коп., нарахованою за спожиту електроенергію по об’єктах - гуртожитки: вул. Леніна, 2; кв. 50 лєт Образованія СССР, буд. 22а; вул. Курчатова, 11.
Проте, в в зазначений рахунок ще включена сума 7254 грн. 65 коп. нарахована позивачем за спожиту електроенергію в гуртожитку по вул. Красноармійська, 2, за який відповідач вже не звітує. За доводами відповідача вказаний гуртожиток вже не обліковується у нього на балансі у зв’язку з передачею його до комунальної власності, відповідні докази суду не надані.
Також відповідачем не визнаються нараховані відповідачем суми втрат електроенергії – 134 грн. 04 коп. та донарахування –33 грн. 08 коп.
За рахунками позивача за липень –листопад 2010 року відповідач також частково визнає з таких же підстав як і у червні 2010 року нараховані позивачем суми за спожиту електроенергію. Відповідач виключає нараховані позивачем суми по об’єкту по вул. Красноармійська, 2 та вартість втрат електроенергії та донарахування, здійснені позивачем.
За грудень 2010 року та січень 2011 року відповідач надав позивачу довідки про обсяги спожитої електроенергії тільки по об’єкту –гуртожиток по вул. Леніна, 2.
По об’єктах –гуртожитки по кв. 50 лєт Образованія СССР, буд. 22а; вул. Курчатова, 11 та вул. Красноармійська, 2 не звітує, посилаючись на те, що вказані об’єкти передані на баланс підприємству –Малому комунальному підприємству «Благоустрій». На підтвердження доводів надав акти приймання –передачі основних засобів № 1 та № 2 від 25.11.2010, відповідно до яких гуртожитки по вул. 50 лєт Образованія СССР, буд. 22а та вул. Курчатова, 11 передані відповідачем Малому комунальному підприємству «Благоустрій»(а.с.109,110).
Не врахована відповідачем вартість електроенергії і складає різницю між заявленою сумою позивачем та визначеною відповідачем.
Позивач не погодився з розрахунком відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію, посилаючись на умови договору № 2426/200 від 01.04.2002, в який зміни не вносилися, та надав копію договору № 2051 від 04.01.2005 про постачання електроенергії укладений з МКП «Благоустрій»з додатками гуртожитки по вул. Красноармійська, 2, вул. Курчатова, 11, кв. 50 лєт Образованія СССР, буд. 22а не увійшли до переліку об’єктів, на які постачається позивачем електроенергія. Оплату спожитої електричної енергії на вказаних об’єктах МКП «Благоустрій»не здійснює.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору про постачання електричної енергії № 2426 від 01.04.2002, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору № 2426/200 від 01.04.2002 постачав відповідачу електроенергію на об’єкти визначені у додатках до цього договору, зокрема, на гуртожитки за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 2; кв. 50 лєт Образованія СССР, буд.22а; вул. Курчатова, 11; вул. Красноармійська, 2.
На підставі звітів відповідача про використану електроенергію у період з квітня 2010 року по січень 2011 року позивач, відповідно до пункту 9 додатку № 12 «Порядок розрахунків»у редакції додаткової угоди від 30.04.2005, надавав відповідачу відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії.
По об’єкту, що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Красноармійська, 2 відповідач не надавав звітів про використану електроенергію за заявлений період, а з грудня 2010 року по січень 2011 року не надає звітів і по об’єктах, розташованих за адресами: м. Луганськ, кв. 50 лєт Образованія СССР, буд. 22а та вул. Курчатова, 11.
Відповідно до підпункту 2.2.2 договору, якщо споживач не надає звітів про використану електроенергію визначення обсягів спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі не подання звітів понад одного розрахункового періоду обсяг спожитої електроенергії визначається за встановленою потужністю струмоприймачів та числом годин використання до подання показань розрахункових приладів обліку без подальшого перерахунку.
Позивач з урахуванням умов підпункту 2.2.2 договору визначив обсяги спожитої відповідачем електроенергії по вищезазначених об’єктах.
Відповідач вважає, що позивач безпідставно визначив обсяги спожитої електроенергії по об’єктах, що розташовані за адресами: м. Луганськ, вул. Красноармійська, 2, кв. 50 лєт Образованія СССР, буд. 22а та вул. Курчатова, 11, оскільки останні передані на баланс МКП «Благоустрій»та нарахував до оплати їх вартість.
Проте, з вказаними доводами відповідача погодитися не можна, оскільки зміни до договору № 2426/200 від 01.04.2002 на користування електричною енергією, на підставі якого заявлено позов, в установленому законом порядку відповідачем, не вносилися.
Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1).
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2).
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3).
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).
Не отримавши відповіді від позивача на пропозицію внести зміни до договору відповідач не скористався правом звернення до суду з вимогою про внесення змін до договору № 2426/200 від 01.04.2002, у зв’язку з передачею об’єктів до комунальної власності.
Позивач надав документальні підтвердження (договір № 2051 від 04.01.2005 про постачання електроенергії) стосовно того, що новий балансоутримувач МКП «Благоустрій»не є споживачем за вказаними об’єктами та не сплачує вартість спожитої ними електроенергії.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем обґрунтовано, відповідно до умов договору № 2426/200 01.04.2002, визначені обсяги спожитої відповідачем електроенергії та нараховано до оплати за період з квітня 2010 року по січень 2011 року - 180108 грн. 08 коп.
Матеріалами справи доведено, що за вказаний період відповідач оплатив 47000 грн., заборгованість складає 133108 грн. 08 коп., яка заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 530 ЦК України, зокрема встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного позивачем до стягнення з відповідача заявлено 4879 грн. 51 коп. - інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 1382 грн. 88 коп. - 3% річних за період з 19.05.2010 по 22.02.2011.
Відповідач не погодився з розрахунком інфляційних нарахувань та подав контррозрахунок, відповідно до якого сума інфляційних нарахувань складає 4048 грн. 89 коп.
Перевіркою розрахунку заявленої суми інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивач припустився помилки та необґрунтовано включив до розрахунку індекс інфляції за травень 2010 року.
Отже, сума інфляційних нарахувань, що підлягає до стягнення складає 4048 грн. 89 коп.
В решті заявленої суми інфляційних нарахувань слід відмовити.
Перевіркою розрахунку 3 % річних порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, а тому заявлена сума 3 % річних підлягає до стягнення з відповідача.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково у загальній сумі 138539 грн. 85 коп., з яких: 133108 грн. 08 коп. - заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії у сумі, 4048 грн. 89 коп. - інфляційні нарахування, 1382 грн. 88 коп. - 3 % річних,
В решті заявлених позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1384 грн. 86 коп. - державне мито та 234 грн. 59 коп. - витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем за платіжним дорученням від 10.03.2011 № 814 було сплачено державне мито у розмірі 1483 грн. 71 коп., у той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 1393 грн. 70 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»у випадку внесення у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає частковому або повному поверненню.
За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайве сплаченого при зверненні з позовом до суду державного мита у розмірі 90 грн. 01 коп.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства –виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", вул. Почтова, буд.1, м. Луганськ, 91055, ідентифікаційний код 14311005, на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", кв. Гайового, буд.35А, м. Луганськ, 91021, ідентифікаційний код 31443937:
- на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260363339360 у філії Луганського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 304665 заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії у сумі 133108 грн. 08 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;
- на поточний рахунок № 2600218961 у Луганській обласній дирекції "Райффайзен Банк Аваль", МФО 304007 інфляційні нарахування у розмірі 4048 грн. 89 коп., 3 % річних у розмірі 1382 грн. 88 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 1384 грн. 86 коп. та 234 грн. 59 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", кв. Гайового, буд.35А, м. Луганськ, 91021, ідентифікаційний код 31443937, з Державного бюджету України зайве сплачене при зверненні з позовом до суду державне мито у розмірі 90 грн. 01 коп., за платіжним дорученням від 10.03.2011 № 814, яке знаходиться у матеріалах справи.
Підставою для повернення державного мита є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –14.06.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко