Справа № 22ц-1046/07 Головуючий у 1 інстанції - Савицька Н.В.
Категорія - 20 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
20 грудня 2007 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Зізюкіної Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління державного казначейства України у Волинській області, Державного казначейства України, відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 9 жовтня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 9 жовтня 2007 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов, стягнувши з державного бюджету (резервного фонду) на її користь 39780 грн. 63 коп., посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В запереченнях Головне управління державного казначейства України у Волинській області та відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції просять відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, зазначаючи про його законність та обгрунтованість.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2002 року рішенням Рівненського міського суду позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до підприємства «Променергосервіс-ІНК» у формі ТзОВ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволено частково. Стягнуто з вказаного підприємства на користь позивачів 39780 грн. 63 коп. 6 лютого 2003 року Рівненський міський суд направив виконавчий лист на примусове виконання цього рішення у відділ державної виконавчої служби м. Рівне. Однак 19 квітня 2004 року виконавчий лист повернуто позивачам без виконання через відсутність у боржника майна та коштів на рахунку. 10 квітня 2006 року підприємство «Променергосервіс-ІНК» ліквідоване. На день розгляду справи відсутній закон, який регулює відносини щодо умов та порядку відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обґрунтували тим, що шкода, яку вони просили відшкодувати, завдана їм злочином - наїздом автомобіля ТзОВ «Променергосервіс-ІНК» марки «Рено» НОМЕР_1 на їх автомобіль ВАЗ-21043 НОМЕР_2. Кримінальна справа по даному факту закрита в зв'язку з амністією. Оскільки рішення суду про відшкодування їм шкоди вказаним підприємством неможливо виконати через відсутність у боржника коштів і майна, просили відшкодувати шкоду за рахунок держави на підставі ст. 1177 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Однак частиною 2 наведеної правової норми передбачено, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом. Отже пряме застосування зазначеного положення ЦК без відповідного закону, який на даний час не прийнятий, є неможливим.
Крім того, згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України даний нормативно-правовий акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, а шкода позивачам була заподіяна в 1999 році. Тому позов не може бути задоволено і з цих підстав.
Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у позові.
Твердження апелянта про можливість відшкодування заподіяної позивачам шкоди за рахунок Держаного бюджету України не заслуговують на увагу, оскільки законодавством не передбачено таких видатків.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 9 жовтня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :