ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.08 Справа № 20/514/07-14/329/07-20/544/07
Суддя
м. Запоріжжя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне підприємство-5
“Заводбуд”, Запорізька область, м.Бердянськ
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Бердянськбуд”, Запорізька
область, м.Бердянськ
про визнання дійсною та підтвердження угоди по договору купівлі-продажу від 01.06.2000р.
За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Бердянськбуд”, Запорізька
область, м.Бердянськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд”, Запорізька область, м.Бердянськ
про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2000р. недійсним
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від ТОВ “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд” –
Жабокрицкий О.А. (довіреність б/н від 20.02.2007р.);
Від ЗАТ “Бердянськбуд” - Міняйло А.М. (довіреність №07 від 08.01.2008р.);
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про визнання дійсною та підтвердження угоди по договору купівлі-продажу від 01.06.2000р.
Ухвалою господарського суду від 28.08.2007р. порушено провадження у справі №20/514/07, судове засідання призначено на 23.10.2007р.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 25.09.2007 №1494 у зв’язку з виробничою необхідністю справа передана на розгляд судді Хоролець Т.Г.
Ухвалою суду від 01.10.2007р. в порядку ст.60 ГПК України для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №20/514/07-14/329/07 прийнято зустрічну позовну заяву ЗАТ “Бердянськбуд” до ТОВ “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд” про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2000р. недійсним.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області №1632 від 22.10.2007р. у зв’язку з виробничою необхідністю справа №20/514/07-14/329/07 передана на розгляд судді Гандюковій Л.П. Ухвалою суду від 22.10.2007р. справа прийнята до розгляду, справі присвоєно №20/514/07-14/329/07-20/544/07, судове засідання призначено на 23.10.2007р. Ухвалою суду від 23.10.2007р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.11.2007р., потім –на 20.12.2007р., 18.01.2008р. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 20.12.2007р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжено до 24.01.2008р.
Ухвалою суду від 24.12.2007р. відмовлено Будівельному підприємству –5 “Заводбуд” Закритого акціонерного товариства “Бердянськбуд” у прийняті позовної заяви в порядку ст.26 ГПК України про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2000р.
У судовому засіданні 18.01.2008р. оголошено рішення у повному обсязі.
Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги про визнання дійсною та підтвердження угоди по договору купівлі-продажу б/н від 01.06.2000р. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним. У зв’язку з скрутним економічним становищем ЗАТ “Бердянськбуд” на зборах акціонерів були внесені пропозиції про виділ структурних підрозділів у самостійні підприємства з правом юридичної особи та передачею їм основних фондів. Так було утворено підприємство позивача –ТОВ “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд”. У зв’язку з невиконанням керівництвом ЗАТ “Бердянськбуд” постанови Кабінету Міністрів України №110 від 30.06.1995р. не була здійснена індексація статутного фонду та вартості акцій (частка акціонерів Будівельного підприємства-5 ЗАТ “Бердянськбуд” складала б суму 106 863 грн.). На підставі наказу №1 від 01.06.2000р. між ЗАТ “Бердянськбуд” та “ТОВ БП-5 ”Заводбуд” укладено договір купівлі-продажу майна ЗАТ “Бердянськбуд” ТОВ БП-5 “Заводбуд” від 01.06.2000р., відповідно до умов якого позивач, як покупець, зобов’язався виплатити суму 68161,99 грн. шляхом внесення коштів акціонерами ТОВ “СП-5 “Заводбуд” з розстрочкою платежу на 4 роки та кінцевим погашенням до 01.06.2004р. Після перерахування платіжним дорученням №235 від 30.07.2001р. першої суми у розмірі 24000 грн. була здійснена передача БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” до ТОВ БД-5 “Заводбуд” майна за актом приймання-передачі від 01.07.2001р. Наступні сплати були здійснені за платіжним дорученням №212 від 25.06.2002р. на суму 23 000 грн., №193 від 31.03.2004р. на суму 21 161,99 грн. Право власності позивача на майно підтверджується документами бюро технічної інвентаризації від 18.12.2000р., рішенням Бердянського виконавчого комітету про право власності №601 від 02.11.2000р., державним актом на право постійного користування землею №954 від 27.12.2000р. На даний час відповідач не визнає позивача власником викупленого майна та намагається повернути це майно. Надати документи, які підтверджують правомочність здійсненої угоди відповідач відмовляється, посилаючись на їх втрату. На підставі ст.ст.1,10,11,12,45,48,65 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст.56,57,81,82,86,87,88,89 ГК України, ст.ст.2,3,4,11,16,80,88,97,98, 153,154,159,160 ЦК України позивач просить суд визнати дійсною та підтвердити угоду по договору купівлі-продажу б/н від 01.06.2000р., згідно акту приймання-передачі б/н від 01.07.2001р. на суму 68161,99 грн. між ТОВ “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд” та ЗАТ “Бердянськбуд”.
Відповідач за первісним позовом позов не визнав, обґрунтовуючи наступним. 21.12.2006р. господарським судом Запорізької області винесено рішення у справі №22/243д/06, яким визнано недійсним договір міни від 10.02.2000р., укладений між ЗАТ “Бердянськбуд” та ТОВ “Будівельне підприємство -5 “Заводбуд”. Тільки в процесі розгляду даної справи, у зв’язку з тим, що ТОВ “БП-5 “Заводбуд” стверджував про відсутність договору міни, і “з’явився” договір купівлі-продажу майна від 01.06.2000р. та акт приймання передачі від 01.07.2001р.. ЗАТ “Бердянськбуд” стверджує, що договір купівлі-продажу від 01.06.2000р. між позивачем та відповідачем взагалі не укладався та до 2006 року про нього ніде не згадувалося, це підтверджується наданими ТОВ “СП-5 “Заводбуд” документальними доказами: постанова Бердянського міськрайонного суду по кримінальній справі №1-0052, актом документальної перевірки фінансово-господарської діяльності від 23.01.2002р., довідкою БТІ №933. Одним із доказів неможливості укладення договору купівлі-продажу майна від 01.06.2000р. та передачі майна по цьому договору 01.07.2001р. (майна, яке було предметом договору міни від 10.02.2000р., переданого по акту приймання-передачі від 07.04.2000р.) є той факт, що на балансі Структурного підрозділу-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” станом на 01.01.2001р. перелік майна, переданого по акту приймання-передачі від 04.07.2000р. не значився, а згідно довідки №933 Бердянського комунального підприємства технічної інвентаризації від 07.12.2006р. об’єкти нерухомості, передані по акту приймання-передачі від 07.04.2000р., були зареєстровані за ТОВ БП-5 “Заводбуд”, що підтверджується свідоцтвами про право власності №513 від 18.12.2000р., №514 від 18.12.2000р., №530 від 23.01.2001р. Із преамбули договору купівлі-продажу від 01.06.2000р. слідує, що від імені продавця виступав управляючий Грачов М.О., який діяв на підставі Статуту. Згідно з розділом VІІІ Статуту ЗАТ “Бердянськбуд” голова правління обмежений в повноваженнях по відчуженню колективної власності шляхом продажу, рішення загальних зборів та спостережної ради по відчуженню майна на користь ТОВ БП-5 “Заводбуд” відсутнє. Від імені ТОВ БП-5 “Заводбуд” договір підписаний директором Жук Олександром Петровичем, який діяв на підставі Положення про підрозділи. Таким чином, виходячи з тексту договору, покупцем за договором був підрозділ, а не товариство з обмеженою відповідальністю. Із змісту договору купівлі-продажу, який надає позивач, також не зрозуміло, що було об’єктом купівлі-продажу. Відповідач заперечив факт отримання грошей за договором купівлі-продажу за платіжними дорученнями, на які посилається позивач. Так, згідно з призначенням платежів у платіжних дорученнях №235 від 30.07.2001р., №212 від 25.06.2002р. та 31893 від 31.03.2004р. платник ТОВ БП-5 “Заводбуд” перерахував на користь ЗАТ “Бердянськбуд” кредиторську заборгованість за майно (основні засоби). Однак, відповідач заперечує наявність таких операцій за платіжними дорученнями №235 від 30.07.2001р., №212 від 25.06.2002р., що підтверджує листом філії “Відділення Промінвестбанку в м.Бердянську ”. Що ж до платіжного доручення №193 від 31.03.2004р., то згідно з випискою банку насправді мав місце розрахунок між двома суб’єктами господарської діяльності –ТОВ БП-5 “Заводбуд” та БП-5 “Заводбуд”. Крім того, позивач зазначає, що згідно з умовами ніби-то укладеного договору купівлі-продажу від 01.06.2000р. акціонери підрозділу в кількості 15 чоловік сплатять вартість майна шляхом перерахування грошових коштів та кожний акціонер в розстрочку викупив свою частку шляхом здачі грошей в касу в послідуючим перерахуванням СП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд”. На підтвердження внесення засновниками грошових коштів позивач надає платіжні відомості, які датовані липнем 2001р., червнем 2002р. та березнем 2004р. Станом на 01.06.2000р. 15 акціонерів ЗАТ “Бердянськбуд”, колишні працівники СП-5 “Заводбуд”, вже не були акціонерами у зв’язку з відчуженням своїх акцій в кількості 707 штук станом на 05.04.2000р. (договір міни від 10.02.2000р., акт приймання-передачі 07.04.2000р.). Просить у задоволенні первісного позову відмовити.
Позивач за зустрічним позовом –ЗАТ “Бердянськбуд” просить визнати договір купівлі-продажу майна ЗАТ “Бердянськбуд” ТОВ БП-5 “Заводбуд” від 01.06.2000р. недійсним, мотивуючи наступним. Договір купівлі-продажу майна від 01.06.2000р., наданий ТОВ БП-5 “Заводбуд”, є фіктивним, так як про його існування стало відомо тільки під час розгляду справи №22/243д/06. Фактично мав місце договір міни від 10.02.2000р. У договорі купівлі-продажу відсутній предмет договору, його направленість на волевиявлення, перекручені фактичні обставини, відсутні докази повноважень сторін, а зміст договору свідчить про те, що ця угода є удаваною та складена з протизаконною метою –доказів відсутності іншої угоди –міни, яка за результатами розгляду господарським судом Запорізької області справи №22/243д/06 була визнана недійсною, сторони приведені в первісний стан. Пред’явлення ТОВ БП-5 “Заводбуд” цього позову є засобом для затягування часу та невиконання рішення суду у справі №22/243д/06. Будь-які дії з боку ЗАТ “Бердянськбуд” по спірному договору не здійснювались, грошові кошти на розрахунковий рахунок “продавця” не поступали. Про те, що мала місце удавана угода свідчить неможливість її виконання, виходячи із змісту спірного договору. Зустрічні позовні вимоги мотивовані ст.ст.41,42, 58 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.202, 203, 234 ЦК України, Законом України “Про господарські товариства”, роз’ясненням Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. з додатками та змінами.
Відповідач за зустрічним позовом –ТОВ БП-5 “Заводбуд” позов не визнав на підставі ст.ст. 20,21 Закону України “Про власність” від 15.04.1991р. Зазначив, що суб’єктами права колективної власності є акціонерні товариства, право колективної власності виникає на підставі: добровільного об’єднання майна громадян та юридичних осіб для створення і акціонерних товариств. Відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000р. та на підставі акту приймання-передачі викупив майно, яке знаходилося у власності та на балансі БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд”, про що свідчить розподільчий баланс на 01.01.2000р., виписка з протоколу №9 від 05.05.2000р., протокол №1 від 28.02.2000р., угода до договору міни від 10.02.2000р. між ЗАТ “Бердянськбуд” та ТОВ СП-5 “Заводбуд”, а також всі інші документи, які були представлені до суду по справі №20/514/07.
У судовому засіданні були оглянуті матеріали справи №22/243д/06 господарського суду Запорізької області, у тому числі документи, на які посилалися сторони (договори, платіжні доручення).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ “Бердянськбуд”, оформлених протоколом №4 від 30.03.1999р., постановлено провести реорганізацію шляхом виділення: на базі структурних підрозділів створити підприємства з безоплатною передачею їм основних засобів, які знаходяться на їх балансі.
Згідно з випискою з протоколу №4 загальних зборів ЗАТ “Бердянськбуд” розглядався порядок денний: реорганізація Закритого акціонерного товариства виділенням БП-5 “Заводбуд”, вирішено надати згоду на реорганізацію Закритого акціонерного товариства шляхом виділу БП-5 в самостійне товариство з обмеженою відповідальністю з передачею йому майна, прав та обов’язків закритого акціонерного товариства пропорційно кількості акцій, що знаходяться у власності акціонерів, які виявили бажання виділитися.
Позивачем за первісним позовом надано наказ керівника БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” №1 від 01.06.2000р., в якому зазначено, що на підставі акту приймання-передачі акцій ЗАТ “Бердянськбуд” по договору міни від 10.02.2000р. ТОВ БП-5 “Заводбуд” приймає взамін від ЗАТ “Бердянськбуд” майно БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” пропорційно кількості акцій, які передані ЗАТ “Бердянськбуд”. Враховуючи рішення зборів- протокол №4 від 30.03.1999р. та протокол Спостережної ради №12 від 08.09.1999р. “Про реорганізацію ЗАТ “Бердянськбуд”, пропонується на будівельних підрозділах утворити підприємства з безоплатною передачею їх основних засобів. У зв’язку з тим, що не здійснена індексація установчого фонду згідно з Постановою Кабінету Міністрів України, вартість акцій залишилася 10 копійок, а по нормативним документам вона повинна складати 175 грн. 83 коп., обмін акцій на майно неможливий. Керуючись п.3.9 Положення “Про підрозділи”, яким встановлено, що підрозділ має право передавати на договірній основі іншим підприємствам, продавати, обмінювати, здавати в оренду майно, наказано: 1.Безоплатно передане БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” майно викупає ТОВ БП-5 “Заводбуд” на суму 68161,99 грн. з розстрочкою платежу на 4 роки з погашенням до 01.06.2004р.; 2.Головному бухгалтеру БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” зняти з балансу СП-5 “Заводбуд” майно на суму 68161,99 грон. та згідно акту приймання-передачі передати ТОВ БП-5 “Заводбуд”.
Згідно з п.3.9 наданої виписки з Положення про підрозділ №5 “Заводбуд” акціонерного товариства “Бердянськбуд” підрозділ має право передавати на договірній основі іншим підприємствам, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування, або у борг обладнання, інвентар, транспортні засоби, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо вони зношені чи морально застаріли. Передавати по договірним грошовим коштам іншим підприємствам та організаціям, а також громадянам, виконуючим роботи для підрозділу, страхувати своє майно та майнові інтереси в установленому законом порядку. Підрозділ може користуватися землею та іншими природними ресурсами в порядку, встановленому діючим законодавством.
Позивачем за первісним позовом також надано договір продажу-купівлі б/н майна ЗАТ “Бердянськбуд” ТОВ БП-5 “Заводбуд” від 01.06.2000р., підписаного між ЗАТ “Бердянськбуд” (Продавець, відповідач за первісним позовом) в особі керуючого Грачова М.О., діючого на підставі Статуту з одного боку та ТОВ БП-5 “Заводбуд” (Покупець, позивач за первісним позовом) в особі директора Жук О.П., діючого на підставі Положення про підрозділи з іншого, який є предметом розгляду даного спору.
У розділі 1 “Предмет договору” зазначено, що ЗАТ “Бердянськбуд” не здійснена індексація установчого фонду згідно з Постановою Кабінету Міністрів України. Вартість однієї акції залишилась на рівні 10 копійок, а по нормативним документам фактична вартість акції складає 175 грн. 83 коп., яка не затверджена на зборах, на яких не було кворуму. Тому обмін акцій на майно не відбувся та сторони дійшли до висновку, що акціонери, які вийшли з ЗАТ “Бердянськбуд”, повинні викупити майно по залишковій вартості.
Згідно з розділом 2 договору вартість майна, яке продається акціонерам оцінено по залишковій вартості в сумі 68161 грн. 99 коп., враховуючи що акціонери внесли в фонд держмайна по 30 тис.крб.
Розділом 3 встановлено, що зважаючи на те, що майно знаходиться у власності БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд”, суму вартості майна у розмірі 68161 грн. 99 коп. виплатити акціонерам БП-5 “Заводбуд” в розстрочку з кінцевим погашенням до 01.06.2004р.
У розділі 4 вищезазначеного договору купівлі-продажу, який визначений як “Умови поставки”, обумовлено, що майно, передане по акту передачі, необхідно відобразити в балансі БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” як дебіторську заборгованість до тих пір, поки сума боргу не буде сплачена у повному обсязі, але не пізніше 01.06.2004р.
Позивач за первісним позовом зазначає, що після перерахування платіжним дорученням №235 від 30.07.2001р. першої суми у розмірі 24 000 грн. була здійснена передача БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” до ТОВ БД-5 “Заводбуд” майна за актом приймання-передачі від 01.07.2001р.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що перший платіж здійснений 30.07.2001р., а майно передане за актом приймання-передачі від 01.07.2001р., тобто передача майна була здійснена до перерахування коштів, а не після, як зазначає позивач.
Наступні сплати були здійснені за платіжним дорученням №212 від 25.06.2002р. на суму 23 000 грн., №193 від 31.03.2004р. на суму 21 161,99 грн. У відповідності до наданих позивачем зазначених платіжних доручень платник ТОВ БП-5 “Заводбуд” через Філію “Відділення Промінвестбанку в м.Бердянськ” перераховував одержувачу БП-5 “Заводбуд” грошові кошти з призначення платежу: кредитна заборгованість за майно (основні засоби) згідно з договором від 01.06.2000р.
Згідно з актом приймання- передачі від 01.07.2001р. майна БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” та ТОВ БП-5 “Заводбуд” по договору купівлі-продажу б/н від 01.06.2000р. на підставі наказу №1 від 01.06.2000р. БП-5 “Заводбуд” ЗАТ “Бердянськбуд” передав, а ТОВ БП-5 “Заводбуд” прийняв майно, яке зазначене в цьому акті на суму 68161 грн. 99 коп. Так, відповідно до цього акту було передане наступне майно: І групи “А” –Будівлі та споруди: будівля магазину салону (вул.Шевченко,4); будівля контори одноповерхової (вул.Дзержинського,27); тимчасовий склад під столярку, битовка пересувна, 3 будиночки пересувного вагонного типу (вул.Будівельна); будівля бази (вул.Макарова,10), будівля майстерень ОГМ (вул.Будівельна), ІІ групи: транспортні засоби – автомобілі (Москвич 214101, Москвич, ЗИЛ М33 (45021), ЗИЛ М33, ВАЗ 210011,КАВЗ), виробничі і господарські засоби; ІІІ групи: силові машини та обладнання.
Відповідно до довідки філії “Відділення Промінвестбанку в м.Бердянськ Запорізької області” платежі №235 від 30.07.2001р. на суму 24 000 грн. та №212 від 24.06.2002р. на суму 23 000 грн. платник ТОВ БП-5 “Заводбуд”, отримувач БП-5 “Заводбуд” не здійснювалися. Згідно з відомістю кредитних оборотів за період 01.01.2004р. по 30.06.2004р. по рахунку БП-5 “Заводбуд” 31.03.2004р. було надходження коштів від ТОВ “БП-5 “Заводбуд” в сумі 21161,99 грн., призначення платежу –кредитна заборгованість за майно згідно акту звірки від 31.03.2004р.
Предметом первісних позовних вимог є визнання угоди договору купівлі-продажу б/н від 01.06.2000р. дійсною та її підтвердження.
Із оглянутої в судовому засіданні справи господарського суду Запорізької області №22/243д/06 вбачається, що позивачем надавалась копія спірного договору іншої редакції. Оскільки позивач за первісним позовом просить визнати дійсним та підтвердити договір купівлі-продажу б/н від 01.06.2000р. в редакції, яка надана під час розгляду справи №20/514/07 –14/329/07-20/544/07 , суд бере до уваги саме цю редакцію.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши дослідженні докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом встановлені конкретні випадки, коли суд може визнати дійсним право чин (договір). Так, Цивільним кодексом України встановлені випадки, коли дійсним може бути визнаний нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України). Зокрема, у разі спору може бути визнаний судом дійсним правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, нотаріального посвідчення (ст.ст.218, 219,220 ЦК України).
Відповідно до приписів, встановлених ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасував цивільну відповідальність особи.
Таким чином, відповідність чи невідповідність договору закону повинна визначатися на підставі законодавства, яке було чинним на момент укладення.
Враховуючи зазначене, вказані позивачем за первісним позовом ст.ст.2,3,4,11,16,80,88,97,98,153,154,159,160 ЦК України, ст.ст.56,57,81,82,86,87,88,89 Господарського кодексу України, не були чинними на момент укладення договору, тому не можуть бути підставою для задоволення позову.
На момент підписання договору від 01.06.2000р. був чинний Цивільний кодекс УРСР 1963 року. Статтею 47 зазначеного Кодексу було встановлено що суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди.
Згідно з ст.151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Статтею 153 ЦК УРСР встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами (ст.228).
Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу сторони зобов’язанні у будь-якому разі погодити предмет та ціну договору.
Оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що із матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди з істотних умов договору. Зокрема, у договорі не погоджено предмет договору.
Так, у розділі 1 “Предмет договору” зазначено, що ЗАТ “Бердянськбуд” не здійснена індексація установчого фонду згідно з Постановою Кабінету Міністрів України. Вартість однієї акції залишилась на рівні 10 копійок, а по нормативним документам фактична вартість акції складає 175 грн. 83 коп., яка не затверджена на зборах, на яких не було кворуму. Тому обмін акцій на майно не відбувся та сторони дійшли до висновку, що акціонери, які вийшли з ЗАТ “Бердянськбуд” повинні викупити майно по залишковій вартості. Яке саме майно передається за цим договором, його індивідуальні ознаки, у договорі не визначено. Внаслідок чого, відповідно до ст.153 ЦК УРСР України даний договір є неукладеним, таким що не відбувся, та не породжує для сторін виникнення зобов’язань. При цьому суд вважає, що наданий позивачем акт прийому –передачі не може бути визнано належним доказом погодження предмету, оскільки інвентарні номери не є індивідуальними ознаками об’єкта, особливо нерухомості та автотранспорту, чи виробничих та господарських засобів (які взагалі не містять опису, кількості). Цей акт не підписано продавцем ЗАТ “Бердянськбуд”. З цих же підстав суд не бере також до уваги наданий під час розгляду справи на окремих аркушах “Предмет договору”. Крім того, відповідно до законодавства предмет договору повинен бути викладений у самому договорі. Цей “Предмет договору” не підписаний сторонами договору.
Доказів, що ЗАТ “Бердянськбуд” ухилявся від нотаріального посвідчення договору також не надано.
Стосовно заявленої позивачем за первісним позовом вимоги про підтвердження угоди купівлі-продажу б/н від 01.06.2000р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Із змісту ст.ст.15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.
Наведені позивачем обґрунтування зустрічного позову з посиланням на норми права та письмові докази не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки заявлені позивачем вимоги підтвердження угоди є за своєю суттю вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обгрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі.
Вимога про визнання факту, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачена.
Враховуючи вищевикладені обставини, у задоволенні первісних позовних вимог відмовляється.
Предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору купівлі-продажу майна ЗАТ “Бердянськбуд” ТОВ БП-5 “Заводбуд” від 01.06.2000р. недійсним. Зустрічні позовні вимоги мотивовані ст.ст.41,42, 58 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.202, 203, 234 ЦК України, Закону України “Про господарські товариства”, роз’ясненням Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. з додатками та змінами.
Вказані позивачем ст.ст.202, 203, 234 ЦК України не були чинними станом на 01.06.2000р., тому згідно з приписами ст.5 ЦК України не підлягають застосуванню.
Відповідно до ст.58 ЦК УРСР, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
При цьому позивачем за зустрічним позовом зазначено, що фактично мав місце договір міни від 10.12.2000р. Договір купівлі-продажу від 01.06.2000р. є удаваною угодою, яка складена з метою встановлення доказів відсутності іншої угоди міни.
Слід зазначити, що рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2006р. у справі №22/243д/06 встановлено, що 10.02.2000р. між Закритим акціонерним товариством “Бердянськбуд” (акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельне підприємство-5” “Заводбуд” (товариство) укладено договір міни, за умовами якого товариство зобов’язалося передати у строк до 06.04.2000р. акціонерному товариству акції ЗАТ “Бердянськбуд”, які належать на праві власності ТОВ “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд” у кількості 707 шт. вартістю 106855,00 грн., а ЗАТ “Бердянськбуд”, в свою чергу, зобов’язалося у строк до 07.04.2000р. передати Товариству майно, вартість якого пропорційна кількості переданих акцій. Майно передається Товариству за розподільчим балансом разом з активами та пасивами Акціонерного товариства. Як встановлено судом, на виконання умов договору міни ЗАТ “Бердянськбуд” 07.04.2000р. було складено акт приймання передачі акцій ЗАТ “Бердянськбуд” по договору міни від 10.02.2000р. та про прийняття ТОВ “Будівельне підприємство-5 “Заводбуд” майна (основного фонду) ЗАТ “Бердянськбуд”. До переліку переданого майна був включений і об’єкт нерухомості: будинок №4 по вул. Шевченко в м.Бердянську загальною площею 1607,51 кв.м.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав з наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Приймаючи до уваги, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, судом встановлено, що договір купівлі-продажу є неукладеним, зустрічний позов також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
2. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л. П. Гандюкова
Рішення підписано у повному обсязі 18.01.2008 р.