ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"26" травня 2011 р. Справа № 25/007-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЮВІТО», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе
про стягнення 7 830,58 грн.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1. (довіреність від 11.04.2011 № 5);
відповідача – не з’явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЮВІТО» (далі –Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД»(далі – Відповідач) про стягнення 7 830,58 грн. з яких: 7000,00 грн. основного боргу, 233,58 грн. 3 % річних, 597,00 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов зобов’язання за Договором про надання юридичних послуг від 01.03.2009 № 03/09-01.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2011 порушено провадження у справі № 25/007-11 та призначено її до розгляду на 26.04.2011.
У судовому засіданні 26.04.2011 представник Позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення щодо них та документи, що були витребувані судом. Представник Позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача, обґрунтовуючи це тим, що невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2011 розгляд справи відкладено на 12.05.2011.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2011 розгляд справи відкладено на 26.05.2011.
Через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання представника Позивача про приєднання документів до матеріалів справи від 19.05.2011, в якому міститься Заява про зменшення розміру позовних вимог. Обґрунтовуючи зменшення розміру позовних вимог, представник Позивач посилається на неправильне застосування ним строку обчислення інфляційних втрат та 3 % річних. Врахувавши правильний строк, представником Позивача заявлені зменшені вимоги, а саме: стягнути 7 000,00 грн. основного боргу, 98,96 грн. 3 % річних, 385,00 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на Відповідача. Клопотання залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення щодо них.
У судові засідання 26.04.2011, 12.05.2011, 26.05.2011 представник Відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав, вимоги ухвал суду від 12.04.2011, 26.04.2011, 12.05.2011 не виконав.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Відповідача, суд –
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЮВІТО» (за договором –Юридична фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД»(за договором –Замовник) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.03.2009 № 03/09-01 (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник в порядку та на умовах, визначених Договором, дає завдання, а Юридична фірма зобов’язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору на підтвердження факту надання Юридичною фірмою Замовнику юридичних послуг відповідно до умов Договору складається акт в строк не пізніше останнього календарного дня місяця протягом строку дії цього Договору. Акт підписується Юридичною фірмою в двох примірниках та надсилається Замовнику, який зобов’язаний протягом 2-х банківських днів з моменту отримання підписати його або дати вмотивовану письмову відмову від підписання та надіслати його на адресу Юридичної фірми.
Пунктом 3.1. Договору передбачений обов’язок Замовника оплачувати послуги Юридичної фірми в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Оплата послуг, наданих Юридичною фірмою, зазначених в пункті 2.1. та у відповідності до пункту 2.2. даного Договору становить 1000,00 грн. без ПДВ на місяць. Замовник сплачує загальну вартість послуг на умовах попередньої оплати.
У відповідності до пункту 7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року.
Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідивши Договір (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони дійшли згоди з усіх істотних умов Договору що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено печатками.
На виконання умов Договору Позивачем були надані юридичні послуги, факт виконання яких підтверджується актами прийому-передачі, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (оригінали оглянуто судом у судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи):
- акт прийому-передачі за листопад 2009 року –1000,00 грн.;
- акт прийому-передачі за грудень 2009 року –1000,00 грн.;
- акт прийому-передачі за січень 2010 року – 1000,00 грн.;
- акт прийому-передачі за лютий 2010 року –1000,00 грн.;
- акт прийому-передачі за березень 2010 року –1000,00 грн.;
- акт прийому-передачі за квітень 2010 року –1000,00 грн.;
- акт прийому-передачі за травень 2010 року –1000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
З урахуванням статті 32 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено факт виконання свого зобов’язання Позивачем, про що свідчать вищенаведені акти прийому-передачі, наявні у матеріалах справи, та пояснення Позивача.
Судом встановлено факт оплати Відповідачем юридичних послуг попередніх періодів, що підтверджується банківськими виписками по рахунку Позивача, відповідно до яких на виконання умов Договору Відповідачем були перераховані грошові кошти 30.03.2010 у сумі 1000,00 грн. за вересень 2009 року та 12.04.2010 у сумі 1000,00 грн. за жовтень 2009 року.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши Довідку від 17.05.2011, підписану уповноваженими представниками Позивача та скріплені печаткою, про стан заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЮВІТО», на час розгляду даної справи, платіжні доручення видані Бессарабським відділенням № 6 ПАТ «ВТБ Банк», підписані повноважними представниками банківської установи та скріплені печаткою, № 25, № 28, № 31, № 47, № 731, № 737, № 741, № 759, судом встановлено, що Відповідачем на виконання умов Договору було оплачено послуги Позивача за період з 01.03.2009 по 31.10.2009 у сумі 8 000,00 грн., що підтверджено письмовими доказами у відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором між Позивачем та Відповідачем не встановлений строк оплати Відповідачем наданих Позивачем послуг.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію від 15.11.2010 № 15/11-10 в якій вимагає сплати боргу в сумі 7 000,00 грн. за отримані послуги у період з листопада 2009 року по травень 2010 року.
У Претензії, крім того, зазначено, що у разі несплати Відповідачем боргу протягом строку, встановленого діючим законодавством для розгляду претензії Позивач звернеться до суду.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов’язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а якщо спір неможливо вирішити таким шляхом –в судовому порядку.
Зважаючи на зазначені умови Договору та норми Цивільного кодексу України, суд вважає Претензію від 15.11.2010 № 15/11-10 вимогою про сплату коштів у порядку статті 32 Цивільного кодексу України, а твердження в Претензії про оплату протягом строку, встановленого законодавством для розгляду претензії (1 місяць) стосується лише строку, через який Позивач звертається до суду, якщо спір не буде врегульовано мирним шляхом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявну заборгованість Відповідача по оплаті за надані послуги Позивачем, які на даний час не сплачені, в зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 7000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
19.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання від 19.05.2011 № 6798 представника Позивача про приєднання документів до матеріалів справи, зокрема заяви про зменшення розміру позовних вимог. Обґрунтовуючи зменшення розміру позовних вимог, представник Позивач посилається на неправильне застосування ним строку обчислення інфляційних втрат та 3 % річних. Врахувавши правильний строк, представником Позивача заявлені зменшені вимоги, а саме: стягнути 7 000,00 грн. основного боргу, 98,96 грн. 3 % річних, 385,00 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на Відповідача (клопотання наявне в матеріалах справи). Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано повноважною на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв’язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову –7 483,96 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір. Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».
З урахуванням вищенаведених письмових доказів, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги у сумі 7 000,00 грн. встановлена та підтверджена наявними у справі доказами.
Факт прострочення виконання грошового зобов’язання Відповідачем по оплаті отриманих від Позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання за Договором не встановлений, в зв’язку з чим підлягає застосуванню частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідно до якої кредитор має право вимагати виконання зобов’язання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до наданих пояснень представника Позивача та долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, Позивачем було направлено на адресу Відповідача Претензію від 15.11.2010 № 15/11-10 про сплату 7 000,00 грн. боргу за надані юридичні послуги, що підтверджується копією фіскального чеку від 15.11.2010 № 1447, виданим УДППЗ «Укрпошта»та описом-вкладення у цінний лист. Відповідач отримав вказану Претензію, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштової кореспонденції № 0103406905326 з підписом уповноваженої особи про отримання поштового відправлення.
Враховуючи встановлений статтею 32 Цивільного кодексу України строк виконання зобов’язання, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Днем пред’явлення вимоги вважається день отримання Претензії Відповідачем, а саме –29.11.2010, а днем початку перебігу строку прострочення зобов’язання –07.12.2010.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з Відповідача 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми.
З розрахунку наданого Позивачем вбачається, що 3 % річних нараховані в розмірі 98,96 грн. з зазначенням невірного періоду виникнення зобов’язання.
Враховуючи застосування невірної дати початку виникнення прострочення зобов’язання у вищевказаному розрахунку, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних у відповідності до діючого законодавства та з урахуванням строку визначеного законодавством і періоду який вказує Позивач, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
700007.12.2010 - 13.05.20111583 %90.90
Оскільки вірний розрахунок 3 % річних становить 90,90 грн., то вимога Позивача про стягнення 3 % річних у сумі 98,96 грн. підлягає частковому задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України також передбачено стягнення з Відповідача інфляційних втрат від простроченої суми.
Відповідно до розрахунку долученому до матеріалів справи, сума інфляційних втрат, нарахована Позивачем невірно.
З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого Позивачем нарахування інфляційних втрат, у зв’язку з чим встановлено, що їх обчислення відбувалося за неправильною методикою, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України, за період прострочення (наказ Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Судом здійснено власний розрахунок із застосуванням вищевикладеної методики:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.01.2011 - 30.04.201170001.047329.007329.00
Оскільки вірний розрахунок інфляційних втрат становить 329,00 грн., то вимога Позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 385,00 грн. підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, пояснення Позивача та докази досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 7 000,00 грн. основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 98,96 грн. 3 % річних, 385,00 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
У судовому засіданні 26.04.2011 представник Позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача, обґрунтовуючи це тим, що невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в зв’язку із тим, що Відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою та постійною зміною своє фактичне місцезнаходження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд не може погодитися із твердженням представника Позивача з наступних підстав.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.04.2011 № 986383, виданої Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією, адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД»: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4.
Відповідно до пункту 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Згідно з пунктом 5.6.2 цієї ж Інструкції за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.
З урахування особливостей зазначених вище норм та чинного законодавства, Позивачем не надано достатньо обґрунтованих доказів, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.
З урахуванням пункту 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33269335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЮВІТО»(01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 21, оф. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33500635) 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 90 (дев’яносто) грн. 90 коп. 3 % річних, 329 (триста двадцять дев’ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 97 (дев’яносто сім) грн. 48 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 31.05.2011.
Суддя Саванчук С. О.