РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.                                                           Справа № 5/72-Д  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Тимошенко О.М. ,
 судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі судового засідання   Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача - представник ОСОБА_1. дов.№02 від 20.01.2011 року

Від третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного Українсько-Литовського підприємства "Агромакс" на рішення господарського суду  Житомирської області від 17.02.11 р. у справі № 5/72-Д та додаткове рішення від 22.02.2011 року (суддя Брагіна Я.В. )

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс"

до  Приватне підприємство "Агромакс Трейд"

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Закрите акціонерне товариство "Галінта ір Партнеряй"

про визнання недійсними договорів-купівлі-продажу та у порядку реституції повернути нерухоме майно і земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 17 лютого 2011 р. У справі  № 5/72-Д відмовлено в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 19.03.10р. приміщення (склад літ. А №1 загальною площею 420 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1) та порядку реституції зобов"язати приватне підприємство «Агромакс Трейд»повернути дане приміщення та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 810 м.кв., від 19.03.10 р.

          Позивач подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати. Позов задоволити. Крім того просить скасувати додаткаве рішення від 22.02.2011 р. про розподіл судових витрат.

          Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

          Висновок суду в оскаржуваному рішенні від  17.02.2011р. про те, що ОСОБА_2. будучи на посаді директора ТОВ «СУЛП «Агромак»при укладанні договорів купівлі-продажу від 19.03.2011р., діяла у межах своїх повноважень, не відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, з огляду на таке:

          Дійсно, у відповідності до п. 11.1 Статуту ТОВ «СУЛП «Агромакс»в редакції від 18.09.2005р. директор товариства вправі приймати рішення щодо придбання і відчуження основних засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фонду товариства. Згідно п. 5.1. статутний фонд товариства становить 160 529,04 дол. США або 810 671,65 грн станом на 01.08.2005р.

          Однак, згідно ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства»вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

          Відповідно до п. 10.1 Статуту ТОВ «СУЛП «Агромакс» вищим органом управління товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників.

          Абз. 5 п. 10.1 Статуту ТОВ «СУЛП «Агромакс»містить положення, згідно з яким загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що делеговані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

          10 березня 2010р. на позачергових зборах акціонерів ЗАТ «Галінта ір партнеряй», що є засновником ТОВ «СУЛП «Агромакс»з часткою 98,15% статутного фонду, прийнято рішення продати за вартістю згідно експертної оцінки наступне майно ТОВ «СУЛП «Агромакс», що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова, 18-б за вказаною ціною:

          -земельну ділянку загальною площею 10 909 м.кв. по ціні не нижче ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 592 692,00 грн.;

          -складське приміщення  площею 420 кв.м. за ціною  не нижче  ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 477 330,00 грн.;

          -розбірний модуль-склад по ціні не нижче ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 119600,00 грн.

          Зазначеними рішеннями зборів також вирішено доручити право підпису договору купівлі-продажу та інших супутніх документів директору ТОВ "СУЛП "Агромакс" ОСОБА_2.

          10 березня 2010р. ОСОБА_2. від імені ЗАТ "Галінта ір партнеряй" була видана довіреність №V7-73-1 з правом представляти інтереси ЗАТ "Галінта ір партнеряй" як засновника на загальних зборах ТОВ "СУЛП "Агромакс", позитивно вирішуючи питання про продаж майна ТОВ "СУЛП "Агромакс", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова, 18-б згідно вартості не нижче експертної оцінки, а саме:

          -земельну ділянку загальною площею 10 909 м.кв. по ціні не нижче ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 592 692,00 грн.;

          -складське приміщення  площею 420 кв.м. за ціною  не нижче  ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 477 330,00 грн.;

          -розбірний модуль-склад по ціні не нижче ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 119600,00 грн.

З наданням ОСОБА_2 право підпису договору купівлі-продажу та інших супутніх документів.

          17 березня 2010р. відбулися позачергові загальні збори засновнн сів ТОВ «СУЛП «Агромакс», в яких взяла участь ЗАТ «Галінта ір партнеряй», що володіє часткою в  розмірі 98,15% статутного капіталу ТОВ «СУЛП «Агромакс».

          На зазначених загальних зборах ТОВ «СУЛП «Агромакс» були прийняті рішення:

          1) продати за вартістю згідно експертної оцінки наступне майно ТОВ «СУЛП «Агромакс», що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова,  18-6 за вказаною ціною:

          -земельну ділянку загальною площею 10 909 м.кіі. по ціні не піжче ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 592 692,00 грн.;

          -складське приміщення площею 420 кв.м. за ціною не  нижче  ринкової вартості згідно експертної оцінки, шо становить 477 330,00 грн.;

          -розбірний модуль-склад по ціні не нижче ринкової вартості згідно експертної оцінки, що становить 119 600,00 грн.;

          2) доручити право підпису договору купівлі-продажу та інших супутніх документів директору ТОВ «СУЛП «Агромакс»ОСОБА_2.

          Копії протоколу позачергових зборах акціонерів ЗАТ «Галінта ір партнеряй»від 10.03.2010р.; довіреності від 10.03.2010р.; протоколу позачергових загальних зборів засновників ТОВ «СУЛП «Агромакс»від 17.03.2010р.; звітів про експертну оцінку, знаходяться в матеріалах справи, а оригінали оглядалися судом у судовому засіданні.

          Зазначає, що протокол позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Галінта ір партнеряй»від 10.03.2010р., довіреність №У7-73-1 від 10.03.2010р. та протокол позачергових загальних зборів засновників ТОВ «СУЛП «Агромакс»від 17.03.2010р. були направлені ТОВ «СУЛП «Агромакс»і отримані ТОВ «СУЛП «Агромакс»19.03.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення служби кур'єрської  доставки, що міститься в матеріалах справи. Факт отримання ТОВ «СУЛП «Агромакс»зазначених вище документів підтверджується записом в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, витяг із якого додано до матеріалів справи. Крім того, Факт отримання зазначених документів станом па день вчинення спірних договорів, тобто 19.03.2010р., не заперечувався  представниками ПП «Агромакс-Трейд».

          Таким чином, згідно п. 11.1 Статуту ТОВ «СУЛП «Агромакс»директор позивача вправі приймати рішення щодо придбання і відчуження основних засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фонду товариства (810 671, 65 грн.), однак, у випадку укладання договорів купівлі-продажу складу літ. А1 площею 420 кв.м., та земельної ділянки площею 810 кв.м., що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належали позивачу на праві приватної власності, існували рішення загальних зборів засновників ТОВ «СУЛП «Агромакс»від 17.03.2010,). та довіреність №V7-73-1 від 10.03.2010р. що видана ЗАТ «Галінта ір партнеряй», згідно яких директор позивача ОСОБА_2. мала право продати майно, яке є предметом спірних договорів купівлі-продажу, не нижче конкретно визначеної ціни, а в дійсності відбулася реалізація вказаного майна за  значно нижчими цінами.

          Висновок суду в рішенні від 17.02.2011р. по справі № 5/72- Д про те, що вартість предмету спірних договорів купівлі-продажу від 19.03.2010р. не перевищувала 20% статутного капіталу позивача, є невірним, що вбачається із такого:

          Як дослівно вказано в п. 11.1 Статуту ТОВ «СУЛП «Агромакс»директор товариства вправі приймати рішення щодо придбання і відчуження основних Засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фонду товариства.

          Дійсна вартість майна, що є предметом спірних договорів купівлі-продажу, встановлена станом па час продажу в звітах про оцінку майна, і дана вартість становить: земельної ділянки площею 0,081 га - 47 533 грн. без ПДВ (звіт про експертну грошову оцінку ПП «Експерт-Сервіс-Консалт); будівля складу Літ.А1 - 477 330 грн. (звіт про оцінку майна ПП «Коекс»станом на 04.03.2010р.).

          Реалізація складу Літ.А1 за договором купівлі-продажу від І9.03.2010р. відбулася ОСОБА_2. за суму 114 300 грн., однак вартість даного майна в період продажу згідно висновку експерта становила- 477 330грн.

          Зазначає, що крім оспорюваних по даній справі угод від 19.03.2010р. про продаж майна - складу та земельної ділянки, тодішнім директором позивача - ОСОБА_2. 19.03.2010р. були зчинені також інші договори про продаж майна, що становить єдиний майновий комплекс який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

          Загальна ціна всіх договорів, як зазначено в даних договорах, становила 700 714,50 грн. (114 300,00 грн. за договором купівлі-продажу приміщення від 19.03.2010р. + 6 404,50 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2010р. - 109 700,0 грн. за договором купівлі-продажу рухомого майна від 19.03.2010р. + 45 000,0 грн. за договором купівлі-продажу автомобіля + 346 025,00 грн. за договором купівлі-продажу рухомого майна від 19.03.2010р. + 79 285,00 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2010р.).

          ОСОБА_2. при вчиненні вказаних договорів, які передбачали перехід права власності належного позивачу майну на юридичну особу, власником і директором якої є ОСОБА_2., навмисно здійснила поділ фактичного одного правочину в розумінні ст. 202 ЦК України, з метою уникнути ситуації, за якої для відчуження вказаного майна на власну юридичну особи були б необхідні рішення загальних зборів учасників позивача.

          Всі вищезазначені договори за своєю правовою природою с одним правочином, вчиненим між Позивачем та Відповідачем, що вбачається із такого:

          Ст. 215 ЦК України передбачає підстави для визнаний недійсним саме правочину, а не окремо відокремленого договору, що є різновидом правочину в якому містяться взаємні права і обов'язки сторін.

          Всі вищезазначені договори купівлі-продажу, що вчинені між Позивачем та Відповідачем фактично є одним правочином, оскільки дані договори вчинені між одними і тими ж самими суб'єктами цивільних правовідносин, предметом даних договорів є майно, яке належало на праві власності ТОВ «СУЛП «Агромакс»і за умовами даних договорів перейшло у власність ПП «Агромакс Трейд», всі вищезазначені договори підписані одними і тими ж самими особами, які діяли на однорідних підставах, крім того, дані договори вчинені однієї дати - 19.03.2010р. Також, все майно, що було продане за вказаними договорами, розташоване за однією адресою: АДРЕСА_1.

          Крім того, згідно ч. 1-2 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Так, все майно, що є предметом договорів, що зазначені вище, становило у Позивача єдиний виробничий майновий комплекс, що розташований в АДРЕСА_1 і використовувався як єдиний об'єкт у господарській діяльності.

          Отже, всі зазначені вище договори є за своєю правовою суттю єдиним правочином, який розділений на декілька окремих договорів.

          Стаття 71 Закону України «Про акціонерні товариства»містить визначення «значний правочин», а ч. 5 ст. 71 даного Закону вказує, що забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

          Суд не застосував ч. 5 ст. 71 Закону України «Про акціонери товариства»за аналогією Закону згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України до правовідносин, що виникла на підставі укладення спірних договорів, незважаючи на те, що в даному випадку сторонами зазначених договорів фактично здійснено поділ предмету правочину з метою зменшення вартості предмету кожного із окремих договорів, так як у відповідності до п. 11.1 Статуту ТОВ «СУЛП «Агромакс»директор Позивача має право приймати рішення щодо придбання і відчуження основних засобів товариства, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фонду товариства.

          Посилається на те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги, оскаржувані договори є фіктивними, оскільки вчинені ОСОБА_2. як директором підприємства продавця та власником і директором підприємства.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники позивача та третьої особи не з"явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового засідання. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

          Відповідач заперечує доводи апеляційної скарги з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс»(позивач) звернулося до суду з позовом, з врахуванням уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, до Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (відповідача) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) загальною площею 420 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 810 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, від 19.03.10., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" і Приватним підприємством "Агромакс Трейд", а також про зобов'язання Приватного підприємства "Агромакс Трейд" у порядку реституції повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс", набуте за договорами купівлі-продажу приміщення (склад літ. А № 1) загальною площею 420 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 810 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи вимоги статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс"; протоколом позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10.; протоколом від 17.03.10. позачергових зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс"; довіреністю від 10.03.10.; вимогами ст.ст.203, 215, 234 ЦК України.

          Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 2-3 ст. 203 ЦК України).

          А згідно ч.1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

          Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог враховуючи наступне.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другійстороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується приймати майно (товар), сплатити за нього певну суму.

          Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

          Як свідчать матеріали справи, 19.03.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»(продавцем - позивачем) і Приватним підприємством «Агромакс Трейд»(покупцем, відповідачем) укладено договори купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) загальною площею 420 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 6405,00 грн.(а.с. 11-12, т.1), які посвідчені приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі відповідно за № 2775 за № 2776 і в Комунальному підприємстві «Шепетівське бюро технічної інвентарізації (а.с. 43, т.3).

          Таким чином,за умовами зазначених вище спірних договорів купівлі-продаж приміщення та земельної ділянки від 19.03.10р. відповідач повинен був сплатити позивачу за придбані нерухомість і земельну ділянку на загальну суму 120705,00 грн. До 19.06.10 р.

          23.07.10 та 30.07.10 відповідач –Приватне підприємство «Агромакс Трейд»перерахувало на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальність «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»відповідно –107000,00 грн. та 7300,00 грн, про що свідчать платіжні доручення, а саме: №88 від 23.07.10 (на суму 107000,00 грн.), №116 від 30.07.10 (на суму 6404,50грн) і №117 від 30.07.10 (на суму 7300,00 грн) (а.с.38-40, т.3) і не заперечується представником позивача.

          Отже, спірні правочини нотаріально посвідчені, зареєстровані, приміщення –склад літ. А №1 загальною площею 420 кв.м. та земельна ділянка загальною площею 810 кв.м. передано позивачем віджповідачу, кошти відповідачем позивачу сплачені, підписані уповноваженою особою зі сторони позивача –директором ОСОБА_2.

          Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріалами справи не доведено, що спірні правочини є фіктивними, оскільки для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу.

          Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

          Тобто, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша –намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

          Матеріали справи, зокрема, передача спірного майна, сплата його вартості, реєстрація правочинів (про що суд зазначав вище) свідчать, що спірні договори були вчинені для  настання  реальних  правових  наслідків  за договором  купівлі-продажу майна.

          Не приймаються до уваги доводи позивача і щодо фіктивності спірних правочинів, бо вони укладені із ціллю переведення права власності на приміщення і земельну ділянку, тому що правова природа договорів купівлі-продажу саме і породжує перехід права власності на майно до покупця з врахуванням вимог ст.655 ЦК України.

          Також судом не приймаються доводи позивача про те, що зміст спірних договорів суперечить Цивільному кодексу, актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і були укладені з перевищенням повноважень директором позивача ОСОБА_2., враховуючи наступне.

          Згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

          Матеріали справи свідчать, і не заперечується представником позивача проте, що спірні договори від імені позивача підписані директором ОСОБА_2.

          З врахуванням п.11.1 статуту позивача, директор товариства в межах своєї компетенції, відповідно до чинного законодавства і цього статуту, зокрема: - розпоряджається майном, що безпосередньо належить товариству, враховуючи фінансові кошти; - без доручення діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах і організаціях як в Україні, так і за кордоном; - укладає різного роду  угоди (без обмеження предмету) й інші юридичні акти, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фондутовариства, видає доручення, відкриває в банках розрахунковий і інші рахунки товариства, затверджує посадові оклади, штатний розклад; -особисто приймає рішення, щодо придбання і відчудження основних засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% с т а т утного фонду товариства (а.с.16-27,т.1).          

          Статутний фонд позивача станом на час укладення спірних договорів становив у розмірі 160529,04 доларів США або 810671,65грн. (п.5.1 статуту), тобто директор позивача особисто вправі був відчуджувати майно, якщо його вартість не перевищить 162134,33грн.          

          Як зазначав місцевий суд майно за договором купівлі-продажу - склад літ. "А" №1 загальною площею 420,0 кв.м. від 19.03.10. було продано за 114300,00грн., а земельна ділянка загальною площею 810,00кв.м. - за 6405,00грн., що не перевищує 20% статутного фонду позивача.

          Отже, укладаючи спірні договори директор позивача ОСОБА_2. не перевищила повноважень на укладення їх, бо діяла у межах повноважень відповідно до установчих документів позивача, а саме, - п.11.1 статуту.

          Слід зазначити, що письмова угода також може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

          Навіть, якщо б ОСОБА_2. підписувала спірні договори від імені позивача на підставі довіреності, то остання не перевищила повноваження, що підтверджується - нотаріальною справою (а.с.100-130, т.1), в якій знаходяться копії рішень загальних зборів засновників   Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько - литовського підприемства "Агромакс" (позивача) від 15.03.10р. (а,с. 117 зворотня сторона 118, т.1), протокол позачергових   зборів  акціонерів ЗАТ  "Галінта ip партнеряй" (засновника позивача від 10.03.10р. (а.с.119 - 120. т.1) та довіреністъ  №V7-73-1 від 10.03.10р. (а.с.122 зворот. стор.-123. т.1), які посвідчені нотаріусом та якими вирішено продати спірне майно по ціні за якою й було воно продано, i якими надано повноваження ОСОБА_2. на підписання спірних договорів.          

          При цьому позивач схвалив спірні правочини, бо передав майно та оплатив вартість, що підтверджуеться платіжними дорученнями, виписками з банку, про що суд зазначав вище, а також звернення до відповідача з пропозицию про розірвання с договоров, в зв'язку iз несвоечасною оплатою (а.с.96. т.2).

          3 врахуванням вимог частини  першої ст.241 ЦК Украни, правочин, вчинений  представником  з  перевищенням  повноважень,  створює,  змінює, припиняє  цивільні  права та обов'язки особи,  яку він представляе, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважаеться схваленим зокрема у paзi, якщо особа яку вiн представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

          Таким чином, позивач не довів обставин про те, що директором позивача перевищені повноваження при укладенні спірних договорів, наданих їй установчими документами, та те, що cпірні договори суперечать вимогам Цивільного кодексу чи іншим актам цивільного законодавства, чи моральним засадам суспільства.

          Судова колегія не приймає доводи позивача, щодо встановлення рішенням господарського суду у справі № 11/28-К факту перевищення директором позивача ОСОБА_2. повноважень.

          Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.11р. Скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.10р. у справі № 11/28-К про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства СУЛП «Агромакс»від 15.03.2010 р. про відчуження майна. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

          Спростовуються матеріалами справи доводи позивача, що всі вчинені договори між сторонами  є  одним   правочином,  бо  продано  було  єдиний   комплекс,  a саме рішеннями  загальних  зборів  засновника  позивача  ЗАТ "Галінта ip  партнеряй" від 10.03.10р. та рішенням   загальних   зборів   засновників   позивача   від  15.03.10р. що знаходяться в нотаріальній  справі,    i навіть, наданими позивачем, - рішенням позачергових загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприемство "Агромакс" від    17.03.10р.,  рішенням позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Галінта ip партнеряй" від 10.03.10р. та довіреністю №V7-73-1 від 10.03.10р., згідно яких надавалося право продати окремо майно за конкретною ціною, а не оцінювалося все майно як единий комплекс, а також надавалося право директору підписати окремі договори.

          Не приймае суд як належні докази, що підтверджували би недійсність спірних договорів, надані позивачем протокол позачергових зборів акціонерів ЗАТ «Галінта ip партнеряй" від 10.03.10р. та довіреніть №V7-73-1 від 10.03.10р. (а.с.4-6. т.2), тому що позивач являється самостійною юридичною особою, яка має свої органи управління відповідно до статуту i ніяким чином не підпорядковується третій ocoбi ЗАТ "Галінта ip партнеряй"

          Не являеться належним доказом у справі, наданий позивачем протокол позачергових зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" від 17.03.10р. (а с.7,т.2), яким уповноважувалась директор ОСОБА_2. на укладення договорів купівлі-продажу майна за вищими цінами, тому що він спростовується матеріалами нотаріальної справи, зокрема: чинним на час посвідчення спірних договорів рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприемство "Агромакс" (позивача) від 15.03.10р. (а.с.117 зворотня стор. - 118. т.1), посвідченого нотаріусом, про що суд зазначав вище. До того ж, суд оцінює наданий позивачем протокол критично, бо протягом чотирьох місяців позивач стверджував про відсутність будь-яких рішень позивача на укладення спірних договорів, в тому числі i в позовній заяві.

          Не підтверджує недійсність спірних договорів i звіт про оцінку майна Приватного Підприемства "Коекс", наданий позивачем (а.с.9. т.2), оскільки, як суд зазначав вище, позивач є самостійною юридичною особою, вправі був визначити ціну за домовленістю сторін відповідно до ст.632 ЦК України. При цьому, замовником оцінки майна був не позивач.          

          Оскільки суд відмовив у задоволенні позову щодо визнання договорів купівлі-продажу недійсними, то i безпідставними є вимоги позивача щодо застосування реституції - повернення приміщення - склад літ. А №1 загальною площею 420 кв.м. та земельної ділянки площею 810 кв.м., розташованих в м. Шепетівка, Хмельницької області, провулок Кірова, 18-б.

          Додатковим рішенням від 22 лютого 2011 року, розподілені судові витрати. Стягнуто з позивача до державного бюджету 1207 грн. 05 коп.. Рішення мотивовано тим, що позивачем при подачі позову не сплачувалось державне мито з вимоги про застосування реституції (повернення спірного майна).

          Додаткове рішення відповідає вимогам ст.88 ГПК України, Позивачем не було сплачено державне мито в розмірі 1% від ціни позову.

          Таким чином місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, що мають значення у справі. Висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного Українсько-Литовського підприємства "Агромакс" на рішення господарського суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року по справі №5/72-Д та додаткове рішення від 22 лютого 2011 року залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року по справі №5/72-Д та додаткове рішення від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

3. Матеріали справи №5/72-Д повернути в господарський суд Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.  

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.