РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" червня 2011 р. Справа № 20/5025/329/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Василишин А.Р.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-позивача Іноземне підприємство "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2011 року
у справі № 20/5025/239/11 (суддя Гладій С.В. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро"
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія"
відповідач Іноземне підприємство "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі"
про визнання договору купівлі-продажу №6-Д від 17.03.2008р. недійсним
та зустрічним позовом іноземного підприємства " БРІТІШ ЕКО СІСТЕМ Текнолоджі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю " Арта-Агро",Товариства з обмеженою відповідальністю " Подільська агрохімічна компанія "
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність в справі )
відповідача - ОСОБА_2. (довіреність в справі)
відповідача 2 -не з"явився
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02 червня 2011 року в зв"язку з перебуванням у відрядженні судді Гудак А.В. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію у складі : головуюча-суддя Олексюк Г.Є.,судді Сініцина Л.М.,Василишин А.Р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2011 року у справі № 20/5025/329/11 (суддя Гладій С.В.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" (м. Ізяслав) та визнано недійсним договір купівлі - продажу №6-Д від 17.03.2008 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" (м. Хмельницький) та іноземним підприємством "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" (м. Дніпропетровськ). Також, відмовлено у зустрічному позові Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсними п.1.3,3.1.10,8.4.2,9.2,9.3 дистриб'юторського договору № Ц02/08/07 від 08.02.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Арта - Агро" (м. Ізяслав) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" (м. Хмельницький). Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" та іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" по 42,50гривень витрат по оплаті державного мита та по 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро".
Задовольняючи первісний позов та застосовуючи норми ст. 6,11,14,15,16,92,203,215 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі –продажу №6-Д від 17.03.2008 року, укладений між ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" та іноземним підприємством "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі", був вчинений з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину з огляду на умови п.3.1.10. Договору №Ц-02/08/07, за якими ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" зобов'язалося не укладати з третіми особами (продавцями, постачальниками, комітентами) договори купівлі-продажу, поставки, дистрибуції або комісії будь-яких пестицидів без попередньої письмової згоди товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро".
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними пунктів 1.3, 3.1.10, 8.4.2, 9.2, 9.3 Дистриб’юторського договору № Ц-02/08/07 від 08.02.07 року з підстав ст. 11,15 ЦК України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції визначив, що на час укладення Дистриб’юторського договору № Ц-02/08/07 від 08.02.07 року ,цей договір та його положення не могли порушувати охоронювані законом права та інтереси ІП "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі", оскільки на той час не існувало зобов»язань між ТзОВ «Арта-Агро» та іноземним підприємством "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі", відтак, права іноземного підприємства укладенням договору № Ц-02/08/07 від 08.02.2007 року не могли бути порушено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції , представником іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахування і аналізу фактичних обставин справи ,при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи та за недоведеності таких обставин. На думку апелянта, приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову , суд хибно, на власний розсуд, розтлумачив та, відповідно, невірно застосував положення норм ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України.
Щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, то представник іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінку положенням пунктів 1.3., 3.1.10., 9.2., 9.3. Дистриб'юторського договору № Ц-02/08/07 від 08.02.2007 року,які однозначно нівелюють і прямо суперечать принципу свободи договору, закріпленому ст.ст. З, 6 та 627 ЦК України та неправомірно обмежують свободу підприємницької діяльності ІП «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі».
Зокрема, умови пункту 9.2 цього договору не можуть створювати, змінювати або припиняти прав та обов'язки для ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» без відома та згоди останнього, зокрема мати своїм наслідком недійсність Договору купівлі-продажу №6-Д від 17.03.2008р., укладеного між ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» і ТОВ «Подільська агрохімічна компанія» та виконаного сторонами. В межах розгляду господарської справи №8/485 про стягнення заборгованості з ТОВ «Подільська агрохімічна компанія» на користь ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» заборгованості по договору купівлі-продажу №6-Д від 17.03.08 року Вищим господарським судом у постанові від 16 червня 2010 року встановлено і надано правову оцінку цим фактам. Так, в ході касаційного перегляду справи касаційною інстанцією встановлено фактичне виконання договору №6-Д від 17.03.08 товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія" в частині прийняття поставленого йому іноземним підприємством «Брітіш Еко Систем Текнолоджі») товару та проведення часткового розрахунку за поставлений товар із посиланням в рядку «призначення платежу» на даний договір. На думку апелянта, комерційний директор Сарахман А.В., який уклав спірний договір від імені свого підприємства- ТзОВ «Подільська агрохімічна компанія» - зобов'язаний був діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, а ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» за цим договором є добросовісним постачальником, який своєчасно та в повному обсязі виконав зобов'язання щодо поставки обумовленого Договором товару. Представник апелянта стверджує, що включивши до умов дистриб'юторського договору №Ц-02/08/07 від 08.02.2007 р. обмежувальні умови, викладені у пунктах 1.3, 3.1.10, 8.4.2, 9.2, 9.3 відповідачі за зустрічним позовом допустили очевидне зловживання своїми цивільними правами, чим і порушили зазначені вище права ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі».
Також, місцевим господарським судом при вирішенні спору не надано належної оцінки ухиленню товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" від участі у всіх судових засіданнях по справі, відсутності у матеріалах справи правової позиції даного підприємства щодо спору, який безпосередньо стосується його прав та охоронюваних законом інтересів.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у відмовити у первісному позові, а зустрічний позов задоволити.
У додаткових поясненнях від 02.06.2011 року представник апелянта зазначає, що обмеження дієздатності юридичної особи може встановлюватися лише безпосередньо законом або статутом такої юридичної особи. Первісним позивачем не надано жодного належного доказу та не вказано закону, за якими на час укладення спірного договору купівлі-продажу ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" мало б обмеження цивільної дієздатності щодо укладення договору – купівлі продажу № 6-Д.
Відзивом на апеляційну скаргу від 02.06.2011 року представник ТзОВ «Арта-Агро» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу. Спростовує доводи апеляційної скарги про те, що пункти 1.3., 3.1.10,9.2.,9.3. дистриб'юторського договору №11-02/08/07 від 08.02.2007 року прямо суперечать принципу свободи договору, зокрема щодо свободи укладення договору купівлі продажу або поставки між ТОВ «Подільська Агрохімічна Компанія» та ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» з тих підстав, при укладенні дистриб'юторського договору його сторони, відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України здійснювали свої права вільно, на власний розсуд, добровільно встановлювали межі здійснення свої прав, як це передбачено цією нормою ЦК України та відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України , покладаючи на себе права та певні обов'язки, діяли правомірно та не порушували жодних прав та інтересів ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі». Також вказує, що погодження сторонами умов дистриб'юторського договору щодо певних прав та обмежень сторін не суперечить приписам норм ЦК України і Закону України «Про захист економічної конкуренції», є правомірним.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги постанову Вищого господарського суду України №8/485 від 16.06.2010 року спростовує з тих міркувань, що обставини, якими зумовлено звернення позивача до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №6-Д від 17.03.2008 року при перегляді справи №8/485 в касаційному порядку судом не досліджувалися.
Вважає бездоказовими, помилковими та висунутими без врахування норм преамбули та ст.5,6,8 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доводи апеляційної скарги про те, що укладення дистриб'юторського договору було спрямоване на усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців пестицидів, до яких відноситься і апелянт, та такі дії мають ознаки неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем, а також недобросовісною конкуренцією.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом при вирішенні спору не надано належної оцінки ухиленню ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" від участі у всіх судових засіданнях по справі, відсутності в матеріалах справи правової позиції даного підприємства щодо спору, який безпосередньо стосується його прав та охоронюваних законом інтересів заперечує з посиланням на ст.22,59,75 ГПК України.
Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» - без задоволення.
У судовому засіданні представник іноземного підприємства «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволити.
Під час апеляційного перегляду справи представник ТзОВ «Арта-Агро» проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надало, також не скористалося правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду.Враховуючи ,що про час та місце апеляційного перегляду справи сторонни повідомлялись належним чином та заздалегідь, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.92 ), явка сторін обов»язковою не визнавалась, апеляційний господарський суд розглянув справу у відсутності представника ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія"
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників іноземного підприємства «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» та ТзОВ «Арта-Агро», обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що 8.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № Ц-02/08/07 ( а.с.11-14) за умовами пунктів п.1.1, 1.3, п. 3.1.10 якого ТзОВ "Арта-Агро" взяло на себе зобов'язання постачати іншій стороні пестициди різних виробників, а ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія" зобов’язувався приймати та оплачувати товар та здійснювати реалізацію третім особам (покупцям) лише тих пестицидів, які поставлятимуться йому ТзОВ "Арта-Агро" та не укладати з третіми особами (продавцями, постачальниками, комітентами) договори купівлі-продажу, поставки, дистрибуції або комісії будь-яких пестицидів без попередньої письмової згоди Позивача.
Положеннями п.9.2, п.9.3 договору № Ц-02/08/07 його учасники домовилися про те, що всі дії дистриб'ютора щодо укладення з третіми особами (продавцями, постачальниками, комітентами) договорів купівлі-продажу, поставки, дистрибуції або комісії будь-яких пестицидів або інші дії, направлені на отримання і реалізацію товару за відсутності юридично оформлених договорів, без попередньої письмової згоди ТзОВ "Арта-Агро", будуть вважатися недійсними та повноваження дистриб'ютора щодо укладення з третіми особами таких договорів настають виключно після попередньої письмової згоди ТзОВ "Арта-Агро".
В подальшому, між ТзОВ "Арта-Агро" та ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія" 7.02.2008 року, 6.02.2009 року та 5.02.2010 року укладалися додаткові угоди до дистриб'юторського договору № Ц-02/08/07, пунктами 1 яких продовжувалася дія означеного договору на певні періоди. Як вбачається із додаткової угоди від 05.02.2010 року дію договору № Ц-02/08/07 було продовжено до 1.08.2011року.
Проаналізувавши строк дії договору № Ц-02/08/07 з врахуванням умов додаткових угод, колегія суддів приходить до висновку, що дія означеного договору з 8.02.2007 року (дата його укладення) не переривалася у часі .
У період дії договору № Ц-02/08/07, з 28.04.2007 року по 30 вересня 2010 року, ТзОВ "Арта-Агро" поставлялися ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія" пестициди та загальну суму 1 231 244,3 гривень, про що свідчать накладні (а.с.18-39). Означені накладні містять посилання на договір № Ц-02/08/07 від 08.02.2007 року, печатку, підписи директора,головного бухгалтера та особи, яка відпустила товар з боку ТзОВ "Арта-Агро", а також підпис особи, яка отримувала товар.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували передачу пестицидів ТзОВ "Арта-Агро" та їх отримання ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія".
За частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 5 ст.203 ЦК України встановлює, що Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що дії ТзОВ "Арта-Агро" та ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія" спрямовувалися на реальне виконання умов договору № Ц-02/08/07 від 08.02.2007 року.
Між тим, 17 березня 2008 року між ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія" та іноземним підприємством „Брітіш Еко Сістем Текнолоджі” було укладено договір купівлі - продажу № 6-Д, за умовами п.1.1,1.2 якого іноземне підприємство «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» (продавець) зобов’язується передати, а покупець - ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" зобов’язався прийняти та сплатити вартість пестицидів, конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати яких наведені в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору (а.с.40-43).
Як вбачається із долученої іноземним підприємство «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2010 року у справі №8/485 ним ініційований позов до ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" про стягнення коштів за даним договором, який розглядався судовими інстанціями (а.с.58-60).
Згідно ч.1. ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який, не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір № Ц-02/08/07, хоча і не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у ст. 3 ЦК України, відповідно ТзОВ "Арта - Агро" та ТзОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" мали право на його укладення та врегулювання своїх відносин на власний розсуд. Враховуючи це, для цих суб»єктів господарювання саме договір № Ц-02/08/07є джерелом цивільного права.
За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час укладення договору купівлі - продажу № 6-Д дистриб'юторський договір № Ц-02/08/07 не був розірваний, не визнаний судом не дійсним, тобто, був чинним.
Відповідно до ч.2. ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір.
Згідно із приписами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених, зокрема, договором. В розумінні останньої із зазначених норм цивільний обов’язок полягає у встановленні зобов’язаній особі міри належної поведінки, яка відповідає вимогам договору.
Частиною 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Аналіз змісту ч.1 та 2 ст.14 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за договором на особу може бути покладений обов’язок щодо виконання дій (утримання від виконання дій), які передбачені таким договором, крім того, особа може бути примушена до виконання визначених договором дій, оскільки вони в силу приписів договору є обов’язковими для неї.
Згідно із ч.1.ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Колегія суддів вважає, що договір купівлі - продажу № 6-Д укладений з боку ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія» з явним порушенням ним умов договору №Ц-02/08/07 та з відступлення від передбаченої цим договором певної належної поведінки - загальної заборони на придбання пестицидів у інших продавців, відступити від якої можливо лише за письмовою згодою ТзОВ "Арта - Агро" .
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права. Відповідно до ч.2 вказаної норми одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
В силу ч.1. ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.
Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього кодексу. У відповідності до частин 1 та 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за умовами договору №Ц-02/08/07 ТзОВ «Подільська Агрохімічна Компанія» обмежила себе добровільно в можливості вільної реалізації цивільного права на встановлений означений строк, а тому на момент укладення договору купівлі –продажу №6-Д не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності і, відповідно, не могло укласти такий правочин та погоджується із тим, що договір купівлі –продажу № 6-Д від 17.03.2008 року вчинений з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України) та є недійсним.
Стосовно вимог зустрічного позову колегія суддів відзначає наступне. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 15 вказаного Кодексу визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
На переконання колегії суддів доводи зустрічного позову іноземним підприємством «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» про визнання недійсними п.1.3,3.1.10,8.4.2,9.2,9.3 дистриб'юторського договору № Ц02/08/07 від 08.02.2007 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Арта - Агро" з товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" та доводи апеляційної скарги про те, що дані положеннями дистриб'юторського договору № Ц02/08/07 спрямовані на усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців пестицидів ( а даному випадку ІП «Брітіш Еко Систем Текнолоджі», як добросовісного постачальника засобів захисту рослин та невизначеного великого кола інших продавців) та такі дії мають ознаки неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем, а також недобросовісною конкуренцією ґрунтуються виключно на припущеннях.
За ст.36, 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України здійснюють розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України та за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають відповідні рішення, серед яких є рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Між тим, іноземним підприємством «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» не надано належних та допустимих у розумінні процесуального закону доказів, як то : звернення до органів Антимонопольного комітету України із заявою про застосування до товариств з обмеженою відповідальністю "Арта - Агро" та "Подільська Агрохімічна Компанія" відповідальності за дії, які мають ознаки неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем, а також недобросовісної конкуренції, та відповідного рішення органів Антимонопольного комітету України по результатах розгляду такої заяви .
Колегія суддів звертає увагу, що державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи іноземного підприємства «Брітіш Еко Систем Текнолоджі» здійснена пізніше у часі ( 15.11.2007 року) , ніж укладено дистриб'юторський договір № Ц02/08/07 ( 08.02.2007 року). Означене підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2011 року серії АБ № 388101 (а.с.99-103).
За таких обставин апеляційна інстанція вважає правомірною відмову судом першої інстанції у задоволенні зустрічного позову іноземного підприємства «Брітіш Еко Систем Текнолоджі».
Колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" та відсутності відзиву на позов та викладеної правової позиції з приводу судового спору, з огляду на положення ст.59, 75 ГПК України за якими встановлено право, а не обов»язок відповідача надіслати господарському суду відзив на позов та передбачено право господарського суду за відсутності відзиву на позовну заяву і неподання витребуваних документів - розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Поряд з тим, наявні у справі докази : квитанції про направлення товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна Компанія" позовної заяви та зустрічного позову ( а.с.7,51), повідомлення поштового зв»язку про вручення 01.03.2011 року поштового відправлення - ухвали про порушення провадження у справі (а.с.45) вказують про повідомлення відповідача про наявність даного спору та повідомлення про проведення судового засідання у справі.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2011 року у справі № 20/5025/329/11.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2011 року у справі № 20/5025/329/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу іноземного підприємства " БРІТІШ ЕКО СІСТЕМ Текнолоджі" без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Василишин А.Р.