РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року Справа № 13/61/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Юрчук М.І. ,
судді Гулова А.Г.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. (дов. від 18 квітня 2011 року, б/н)
відповідача: ОСОБА_2. (дов. від 20 квітня 2011 року б/н)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.04.11 р. у справі №13/61/2011/5003 (суддя Тесецький С.С.)
за позовом Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка"
про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04.10.2010 р.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №13/61/2011/5003 від 16 травня 2011 року змінено склад суду у даній справі. Суддю Іоннікову І.А. замінено суддею Гуловою А.Г.
19 квітня 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову і заборонено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" проводити будь-які роботи по використанню земельних ділянок площею 862 га (поле №9 ос Б площею 135 га, поле №1 ос Б площею 118 га, поле №6 ос Д площею 55 га, поле №7 ос Д площею 105 га, поле №6 ос Б площею 63 га, поле №3 ос Д площею 9 га, поле №8 ос Б площею 52 га, поле №7 ос Б площею 60 га, поле №1 сп Б площею 55 га, поле №5 ос Д площею 93 га, поле №2 ос Д площею 120 га), що знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. В задоволенні інших заходів було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське ТзОВ "АкВаВіка" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, посилаючись на те, що суд не врахував реального стану спірних земельних ділянок, оскільки на даних земельних ділянках виконаний весь цикл сільськогосподарських робіт. На даних полях посходили засіяні сільськогосподарські культури, які потребують догляду та обробітку.
У відзиві позивач заперечив доводи апеляційної скарги і повідомив, що зняття заборони на проведення робіт по використанню спірних земельних ділянок призведе до того, що під час розгляду справи відповідач засіє значну площу земельних ділянок, чим зробить неможливим використання ПП "Агропромислова фірма "Іззія" зазначених земельних ділянок.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали свої вимоги та заперечення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" слід задоволити, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року у справі №13/61/2011/5003 скасувати.
При цьому, колегія суддів встановила:
04 жовтня 2010 року між сільськогосподарським ТзОВ "АкВаВіка" та ПП "Агропромислова фірма "Іззія" було укладено договір про спільну діяльність, за якою позивач зобов’язувався надати земельні ділянки для проведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 862 га, а відповідач зобов’язувався фінансувати в необхідному обсязі процес сільськогосподарського виробництва з наданням необхідної сільськогосподарської техніки та залученням в необхідній кількості робітників та фахівців.
29 березня 2011 року, ПП "Агропромислова фірма "Іззія" звернулось з позовом до сільськогосподарським ТзОВ "АкВаВіка" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04 жовтня 2010 року.
07 квітня 2011 року, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, яка в судовому засіданні 13 квітня 2011 року розглянута не була без доказів підтвердження права на користування чи володіння земельними ділянками, що зазначені в договорі про спільну діяльність від 04 жовтня 2010 року.
15 квітня 2011 року, представником позивача вдруге подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" проводити будь-які роботи по використанню земельних ділянок площею 862 га, що знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області та зобов’язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" не чинити перешкоди по використанню ПП "Агропромисловою Фірмою "ІЗЗІЯ" зазначених вище земельних ділянок площею 862 га, що знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.
19 квітня 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову і заборонено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" проводити будь-які роботи по використанню земельних ділянок площею 862 га (поле №9 ос Б площею 135 га, поле №1 ос Б площею 118 га, поле №6 ос Д площею 55 га, поле №7 ос Д площею 105 га., поле №6 ос Б площею 63 га, поле №3 ос Д площею 9 га, поле №8 ос Б площею 52 га, поле №7 ос Б площею 60 га, поле №1 сп Б площею 55 га, поле №5 ос Д площею 93 га, поле №2 ос Д площею 120 га), що знаходяться на території Будянської сільради Тростянецького району Вінницької області.
Розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про часткове задоволення клопотання про забезпечення позову, колегія суддів приймає до уваги наступне:
Згідно ст.ст. 66, 67 ГПК України, господарський суд, за заявою сторони, має право вжити заходів до забезпечення позову, яке допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві або іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
Предметом позовних вимог є визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04 жовтня 2010 року.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, встановленими ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Втім, в порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства, ні заява позивача, ні оскаржувана ухвала господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, не містять мотивів та посилань на ті докази, на підставі яких суд дійшов висновку щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Зокрема, не враховано, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинна блокуватись господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Проте, слід зауважити, що у разі задоволення господарським судом позову про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04 жовтня 2010 року та зобов'язання змінити правовідношення, яке виникло між позивачем та відповідачем, відповідно до договору від 04 жовтня 2010 року, відповідне судове рішення не потребуватиме здійснення будь-яких дій для його виконання, зазначене правовідношення буде змінене з моменту набрання судовим рішення законної сили.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відповідачем по справі, з часу укладення договору про сумісну діяльність та на момент звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову, проведені роботи по обробці отриманих земельних ділянок, відповідно до їх цільового - сільськогосподарського призначення, а на площі 554 га посіяні сільськогосподарські культури(а за даними позивача –на площі 571 га), які на даний час потребують постійного догляду, уходу та обробітку. Заборона проводити будь-які роботи по використанню земельних ділянок призведе до загибелі засіяних культур.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року слід скасувати, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку не вбачається. При цьому, вжиті заходи жодним чином не пов'язані із позовними вимогами.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" –задоволити.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року у справі №13/61/2011/5003 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Копію матеріалів справи №13/61/2011/5003 повернути на адресу господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Гулова А.Г.