РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2011 р. Справа № 6/14/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Дужич С.П.
суддя Петухов М.Г. ,
суддя Юрчук М.І.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1. (довіреність від 30.03.2010р.)
Герасименко О.Л.
прокурор: Кравецька-Люліч Т.А. (посвідчення №32)
третьої особи на стороні позивача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради
на рішення господарського суду Вінницької області
від 22.03.11 р. у справі № 6/14/2011/5003 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Регіональне відділення фонду Державного майна України по Вінницькій області
до Приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика "Бужанка"
про визнання права власності.
ВСТАНОВИВ:
До початку розгляду апеляційної скарги по суті розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №6/14/2011/5003 від 16 травня 2011 року змінено склад суду, яким суддю Іоннікову І.А. замінено суддею Петуховим М.Г.
22 березня 2011 року, рішенням господарського суду Вінницької області у справі №6/14/2011/5003 відмовлено у задоволенні позову Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика "Бужанка" про визнання права власності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що згідно Постанов КМУ від 05 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)" та №577 від 13 жовтня 1992 року "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м. Севастополь" фабрику було передано до комунальної власності Вінницької області, тобто, на підставі зазначених актів позивач набув право власності на усе майно фабрики, включаючи спірні приміщення.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що згідно договору купівлі-продажу №109, укладеного 19 вересня 1995 року, та акту передачі від 11 грудня 1995 року майновий комплекс, до складу якого входять активи і пасиви, інвентар, устаткування, будівлі, споруди, машини та ін. майно, Бершадської швейної фабрики "Бужанка" був переданий Організації орендарів підприємства Бершадської швейної фабрики "Бужанка".
Прокурор, що приймав участь у справі та представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Представники позивача та третьої особи в засідання суду не з'явилися.
Зважаючи на те, що копію ухвали апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року про призначення розгляду скарги на 18 травня 2011 року надіслано на адреси учасників процесу рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, апеляційний суд розглянув скаргу по суті без участі представників позивача та третьої особи.
Заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
12 листопада 1993 року, на 13 сесії Вінницької обласної ради народних депутатів прийнято рішення "Про перелік об’єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації трудовими колективам у ІV кварталі 1993 року. і I кварталі 1994 р.", яким затверджено перелік об’єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації трудовими колективами в ІV кварталі 1993 року і в І кварталі 1994 року згідно з додатком №1 (т.1, а.с.45).
Згідно п.2.2 Додатку №1 вказаного рішення до Переліку об’єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації трудовими колективами в ІV кварталі 1993 року і в І кварталі 1994 року віднесено Бершадське орендне підприємство - швейна фабрика "Бужанка".
28 квітня 1995 року, Регіональним відділенням ФДМУ по Вінницькій області (далі - РВ ФДМУ по Вінницькій області) видано наказ №267-к "Про прийняття рішення щодо приватизації майна Бершадського орендного підприємства швейної фабрики "Бужанка", яким дозволено приватизацію майна Бершадського орендного підприємства швейної фабрики "Бужанка", з визначенням способу приватизації – шляхом викупу організацією орендарів, створеною працівниками цього об’єкту (т.1, а.с.49).
28 квітня 1995 року, наказом РВ ФДМУ по Вінницькій області створено інвентаризаційну комісію та комісію з оцінки вартості майна Бершадського орендного підприємства швейної фабрики "Бужанка" (т.1, а.с.50).
30 травня 1995 року, РВ ФДМУ по Вінницькій області наказом №385-к затвердило акт і протокол засідання інвентаризаційної комісії по інвентаризації майна Бершадського орендного підприємства швейної фабрики "Бужанка", згідно якого вартість оціненого майна складає 15140 млн. крб. (т.1, а.с.51).
21 серпня 1995 року, наказом РВ ФДМУ по Вінницькій області №833-К затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Бершадського орендного підприємства швейної фабрики "Бужанка" (т.1, а.с.52).
На підставі вказаних наказів, РВ ФДМУ по Вінницькій області (продавець) та Організацією орендарів орендного підприємства Бершадської швейної фабрики "Бужанка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №109 без дати, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно майнового комплексу орендного підприємства Бершадської швейної фабрики "Бужанка", який знаходиться за адресою: м. Бершадь Вінницької області, вул. Червона, 37, та розташований на земельній ділянці площею 0,4828 га, наданої в постійне користування фабриці рішенням Бершадської міської Ради народних депутатів від 30 травня 1995 року (т.1, а.с.71-76).
Пунктом 1.1 договору сторони також погодили, що покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, машини та інше майно згідно з актом інвентаризації.
Відповідно до п.1.2 договору право власності на майно переходить до Покупця з моменту прийняття органом приватизації рішення про викуп майна (наказ регіонального відділення від 31 серпня 1995 року № 894-К).
Як передбачено пунктами 1.3 та 1.4 договору, вартість цілісного майнового комплексу становить 15140 млн. крб. Вказаний в цьому договорі об’єкт продано за 15140 млн. крб.
11 грудня 1995 року сторонами складено акт передачі проданого майна, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв продане 19 вересня 1995 року шляхом викупу державне майно вартістю 15140 млн. крб., що відповідає акту інвентаризації та акту оцінки вартості майна (т.1, а.с.77).
В січні 2011 року,, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Вінницької обласної ради про визнання права власності на вказані приміщення за територіальними громадами Вінницької області в особі Вінницької обласної ради вважаючи, що відповідач не набув права власності на нежитлові приміщення майнового комплексу площею 1102,9 м2, у зв'язку з чим вони залишились у комунальній власності територіальних громад Вінницької області, оскільки були передані до неї із загальнодержавної власності на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 13 жовтня 1992 року №577. (т.1, а.с.2-7).
25 січня 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі, до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області (т.1, а.с.1).
22 березня 2011 року, ухвалою суду здійснено заміну відповідача його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Швейна фабрика "Бужанка" (т.2, а.с.15).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем незаконних дій по заволодінню спірним майном, а також докази, що підтверджують його право власності на спірне майно. Такими доказами, відповідно до ст. 32 ГПК, України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в цьому випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених ним доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Як стверджує прокурор, право власності у позивача на спірне майно виникло на підставі Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 13 жовтня 1992 року №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя".
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач включив передане йому у комунальну власність майно Орендного підприємства Бершадської швейної фабрики "Бужанка" до Переліку об’єктів, що підлягають приватизації трудовими колективами у ІV кварталі 1993 року і І кварталі 1994 року, затвердженого Рішенням 13 сесії Вінницької обласної ради народних депутатів від 12 листопада 1993 року і розпорядився ним у формі договору купівлі-продажу.
Позов про визнання права власності на майно необхідний тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності (права володіння, користування чи розпорядження) щодо спірного майна.
Крім того, Вінницькою обласною радою не надано доказів того, що за період 1993 –2011 роки вона здійснювала володіння, користування чи розпоряджання спірним майном, що свідчить про неможливість порушення відповідачем охоронюваних законом прав чи інтересів позивача.
За таких обставин не підлягає задоволенню й заява відповідача, викладена у відзиві на позов від 11 лютого 2011 року та доповненні до відзиву від 28 лютого 2011 року, про застосування позовної давності, оскільки, відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність, це строк у межах якого особа може звернутись до суду про захист свого цивільного права або інтересу, виключно у випадку, якщо це право порушене і підлягає захисту, однак у даному випадку не було порушень охоронюваних законом прав чи інтересів позивача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 22 березня 2011 року прийняте у відповідності до норм ст.43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України,суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Вінницької області від 22 березня 2011 року у справі №6/14/2011/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №6/14/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Юрчук М.І.