Справа № 2-46/11

07.02.2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року                                         Іванівський районний суд Херсонської області

в особі судді Крисанової В.І.

при секретарі  Аненко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Іванівка

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності, посилаючись на те, що він в період з серпня 1997 року по травень 2007 року проживав з відповідачкою спільно, однією сім’єю, в період спільного проживання була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 серпня 2004 року, в якому визначено, що кожному із співвласників належить Ѕ частина квартири. Відповідачка поміняла замки в дверях квартири і він позбавлений можливості користуватися житлом. Просив суд розділити спільну квартиру і виділити йому кімнату № 2, площею 7, 7 кв. м,  № 3, площею 18,0 кв. м, лоджію № 11, 1 кв. м, всього  26,7 кв. м.  Кімнату № 1, площею  5,9 кв. м залишити в спільне користування. Відповідачці виділити кімнату № 4, площею 12 кв. м., кімнату № 5, площею 8 кв. м., кімнату № 6, площею 0,4 кв. м., всього 29,10 кв. м., кімнату № 1, площею 5,9 кв. м. залишити в спільне користування. У разі незгоди відповідачки на реальний  поділ квартири  стягнути з  неї компенсацію за Ѕ частини його власності, а також стягнути з відповідачки судові витрати.  

          Під час попереднього судового засідання в зв’язку з уточненням прізвища відповідачки була проведена заміна відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 після ознайомлення з висновками судової будівельно-технічної експерти змінив свої позовні вимоги і просив суд встановити порядок користування спільною сумісною власністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та доповнив їх тим, що не заперечує проти виділення йому в користування житлової кімнати 3, площею 18,0 кв. м та балкону ІІ, площею 1,0 кв. м.

          Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала повністю та не заперечувала проти виділення в користування позивача житлової кімнати 3, площею 18,0 кв. м та балкону ІІ, площею 1,0 кв. м, а їй та сину – житлових кімнат 4 і 5, площею відповідно 12,0 кв. м та 8,4 кв. м, лоджію «І», площею 1,3 кв. м.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що 17 серпня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбали на праві спільної сумісної власності в рівних долях квартиру АДРЕСА_2, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів (а.с.19,10,11); Генічеським державним бюро технічної інвентаризації 30 серпня 2004 року зареєстровано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2, частка кожного співвласника становить 1/2 (а.с.11-12); згідно фотокопії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, складеного 17 серпня 2004 року, власниками квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ідеальна частка кожного співвласника у спільній сумісній власності становить Ѕ частину (а.с.15-17); відповідно до фотокопії свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4М та ОСОБА_2 21 травня 2003 року розірвали шлюб, після чого ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.52); згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 квітня 2011 року розподіл квартири АДРЕСА_1, виходячи із складу приміщень, особливостей планування трикімнатної квартири та в максимальному приближенні до ідеальних часток по Ѕ частині кожному із співвласників технічно неможливий, так як суперечить ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», дійсна ринкова вартість квартири, визначена із застосуванням порівняльного підходу відповідає за станом на момент проведення експертизи 23 343,0 у. о., або 185 974 грн., дійсна ринкова вартість Ѕ частини трикімнатної квартири, визначена із застосуванням порівняльного підходу відповідає за станом на момент проведення експертизи 11 671, 50 у. о., або 92 987,0 грн. (а.с.35-49).  

Згідно ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Суд вважає, що встановлення порядку користування спільною сумісною власністю необхідно провести таким чином: в користування позивача виділити житлову кімнату 3, площею 18,0 кв. м, балкон ІІ, площею 1,0 кв. м, а в користування відповідачки – житлові кімнати 4 і 5, площею відповідно 12,0 та 8,4 кв. м., лоджію, площею 1,3 кв. м. В загальному користування позивача та відповідача залишити передню, площею 5,9 кв. м, кухню 2, площею 7,7 кв. м, шафу 6, площею 0,4 кв. м, туалет 7, площею 1,4 кв. м, ванну 8, площею 2,4 кв. м, коридор 9, площею 3,2 кв. м.

При цьому суд враховує те, що сторони під час судового розгляду справи досягли  згоди на встановлення саме такого порядку користування спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 4) витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору в сумі 400,0 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,0 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, так як позовні вимоги задоволені судом повністю. Документальне підтвердження витрат позивача на проведення судової експертизи суду не представлені, тому підстав для їх стягнення немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 213, ст. 215, ч. 1 ст. 88, ч.1, ч. 3 ст. 79 ЦПК України, ч. 1, ч. 2 ст. 74 Сімейного  кодексу України, суд  

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спільною сумісною власністю задовольнити.

Встановити наступний порядок користування квартирою № 19 в будинку № 31 по вулиці Радянській в смт. Іванівка, Херсонської області:

ОСОБА_1 виділити в особисте користування: житлову кімнату «3», площею 18,0 кв. м; балкон «ІІ», площею 1,0 кв. м;

ОСОБА_3 видалити в особисте користування: житлову кімнату «4», площею 12,0 кв. м; лоджію «І», площею 1,3 кв. м; житлову кімнату «5», площею 8,4 кв. м;

В загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділити допоміжні приміщення квартири: передню «1», площею 5,9 кв. м, кухню «2», площею 7,7 кв. м, вбудовану шафу «6», площею 0,4 кв. м, туалет «7», площею 1,4 кв. м, ванну «8», площею 2,4 кв. м, коридор «9», площею 3,2 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 400 (чотириста) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.   

Рішення в частині стягнення судових витрат виконане відповідачкою добровільно.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Іванівський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_5