Справа № 2-176/11 р.

                              Р І Ш Е Н Н Я

                    ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

    23 травня  2011 року                                                               Летичівський районний суд

                                                                                                       Хмельницької області

                        в складі :       головуючого      -        судді  Козак О.В.

                                   при секретарі    -                    Козка Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Летичів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування свої вимог в позовній заяві зазначає, що в березні 2009 року він уклав з ОСОБА_2 усний договір позики і передав останньому 15000 грн., та відібрав в нього розписку. ОСОБА_2 зобов’язувався повернути борг до 01.07.2009 року, однак у вказаний період кошти не повернув, а тому він просить стягнути з відповідача на його користь 18507 грн. позики з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних, та 10000 грн. моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях від хвилювання, головних болів, неодноразового лікування в лікувальних закладах.

              В судовому  засіданні позивач вимоги підтримав, просить їх задоволити, пояснивши, що основну суму боргу він просить стягнути з відповідача з врахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних за період з березня 2009 року по квітень 2011 року включно, що разом становить 18507 грн., а також судові витрати по справі.

              Відповідач в судовому засіданні  позовні вимоги визнав в частині стягнення основної суми боргу в сумі 15000 грн., пояснивши, що він дійсно взяв у позивача 15000 грн., про що написав розписку, інші позовні вимоги не визнав.

             Вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  вимоги  підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов‘язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.   

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.  

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В судовому засіданні встановлено, що згідно розписки від 17.06.2009 року ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1 до 01.07.2009 року кошти в сумі 15000 грн., проте вказані кошти не повернув. Дані обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які показали, що вони були присутні при написані розписки ОСОБА_2 в якій він зазначив, що позичив в ОСОБА_1 кошти в сумі 15000 грн. та зобов’язувався повернути їх.

Факт отримання  в позивача коштів в березні 2009 року в сумі 15000грн. відповідач  ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав і не оспорював.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В обґрунтування розрахунку суми інфляції позивач представив суду інформацію відділу статистики у Летичівському районі № 32-01-13/340 від 10.05.2011 року щодо індексів споживчих цін у відсотках до попереднього року по Україні за 2009, 2010 роки та за січень –квітень 2011 року.

  Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується  особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.   

   Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»визначено, що під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.  

Вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і при  визначенні  розміру відшкодування суд враховує обставини справи,  та приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 500 грн. моральної шкоди, отриманої внаслідок душевних страждань внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем позики. В судовому засіданні позивачем не доведено виникнення захворювання, чи його загострення та лікування внаслідок не повернення відповідачем коштів отриманих в борг. Згідно наданої позивачем довідки № 195 від 23.05.2011 року Летичівської ЦРЛ він знаходиться під наглядом лікувального закладу з 18.09.2007 року, тобто до надання відповідачу в борг коштів. Не доведено також перебування на лікуванні в Летичівській ЦРЛ з 24.12.2009 року по 28.12.2009 року,  в ХОЛ з 16.08.2010 року по 16.09.2010 року, у зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань.

          Відповідно  до  ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача слід стягнути на користь  позивача 285,70 грн. –сплаченого ним державного мита і 120 грн. витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду справи в Летичівському райсуді.

         Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, докази, їх  юридичну  оцінку, суд приходить  до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлагають частковому задоволенню.

        На підставі наведенного ст. ст. 625, 1046-1050, 1167  ЦК України,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 215 ЦПК  України, суд                                                                   

                                                               В И Р І Ш И В:   

            Позов задовольнити частково.   

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 15000 грн. боргу за договором позики, 3507грн. - збитків заподіяних інфляцією та 3 % річних від простроченої суми боргу, за період з березня 2009 року по квітень 2011 року включно, 500 грн. моральної шкоди та 405,70 грн. судових витрат, а всього - 19412грн. 70 коп.   

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у  справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

                              Суддя: