ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3344/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача: Завальнюк Р.І., Чернушка С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці та апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010р. квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову від 27.01.2011р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо п.3,4 вимог КРУ у Чернівецькій області та прийняти нове рішення який задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Представником відповідача на адресу суду подана апеляційна скарга на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011р., в якій просить суд скасувати частково дане рішення в частині визнання протиправними вимог п.5,6 КРУ в Чернівецькій області та закрити провадження у адміністративній справі №2-а-3344/10/2470.
В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача підтримали вимоги поданої апеляційної скарги від 09.02.2011р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи слідує, що контрольно –ревізійним управлінням в Чернівецькій області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.
За результатами проведеної ревізії було складено акт від 02.09.2010р. №24-08/398.
Із акту ревізії слідує, що при контрольній перевірці результатів проведеної інвентаризації цінностей 22.07.2010р. у чотирьох військових містечках встановлено факти нестачі будівель, споруд, чим порушено п.п. 1.15, 1.19 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ та ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні
Ревізією дотримання норм списання паливно –мастильних матеріалів встановлено зайве списання в 2009 році та січні - червні 2010 року бензину марки А-76 та ДП в кількості 778,63 л на загальну суму 5336, 68 грн. Конкретні величини коефіцієнтів не затверджувалися наказом по підприємству, чим порушено вимоги наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»від 10.02.98р. №43.
Ревізією встановлено, що КЕВ м.Чернівці перераховано до ТКЕУ м.Львів 60% грошових коштів, отриманих як плата за здавання в оренду майна, на загальну суму 195000 грн., чим порушено ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст.8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Ревізією встановлено факти надання суб’єктам господарювання за послуги з харчування безоплатного користування обладнанням та іншими засобами, що обліковуються на балансі установи, для надання послуг з харчування особовому складу військових частин. Проте, в Законі України «Про Державний бюджет на 2010 рік» на відміну від Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не дозволено надання майна на умовах позички. Внаслідок цього порушення державним бюджетом розрахунково недоотримано 70759,97 грн.
Як вбачається із матеріалів, внаслідок прийняття неефективних управлінських рішень, а саме неукладення договорів оренди земельних ділянок за 2009 рік та I півріччя 2010р. бюджетом розрахунково недоотримано плати за землю на загальну суму 87747,57 грн.
Ревізією встановлено, що внаслідок прийняття неефективного управлінського рішення, а саме укладання КЕВ м.Чернівці з ТОВ «Терра Ностра»договору на надання послуг по утриманню приміщень будинку за адресою: м.Чернівці, пл.Театральна, 6 в/м №101, буд. 4, літ. «А»з наданням права на передачу своїх обов’язків третім особам, а не договору оренди нежитлових приміщень державним бюджетом розрахунково недоотримано 142945,95 грн.
Як встановлено судом першої інстанції відповідачем направлено позивачу лист від 29.09.2010р. №24-08-10-14/7090 про усунення порушень та недоліків виявлених ревізією .
В судовому засіданні та на підставі акту ревізії судом встановлено, що розбирання (знищення) будівель та споруд не знайшло свого відображення при проведенні інвентаризації матеріальних цінностей позивачем.
Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України № 142/181 від 10.08.2001р. (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено єдині вимоги до порядку списання матеріальних цінностей з балансу установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.
Пунктом 18 зазначеної Інструкції передбачено, що розбирання та демонтаж матеріальних цінностей, які втратили своє виробниче призначення або стали непридатними, проводяться тільки після затвердження у встановленому порядку акта про їх списання.
Як вбачається з матеріалів справи, акти на списання будівель були направлені для затвердження начальнику Західного територіального КЕУ м.Львів, однак доказів їх затвердження позивачем не надано.
На підставі аналізу зазначених вище норм законодавства, суд доходить висновку, що позивачем неправомірно було проведено розібрання (знищення) будівель та споруд без затвердження у встановленому порядку актів про їх списання, а саме без надання дозволу установи вищого рівня та центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів (в залежності від вартості споруд).
Судом першої інстанції встановлено, що керівником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців не затверджувалися наказом чи розпорядженням конкретні величини норм витрат палива на виконання транспортної роботи.
На підставі зазначених норм законодавства суд І інстанції вважає, що позивачем могли бути застосовані норми фактичних витрат палива в залежності від зносу автомобіля, експлуатації в міських умовах, інші коригування величини норм витрат палива.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998р.
Із матеріалів справи слідує, що позивачем при списанні палива керувався Наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998р., проте, в порушення відповідачем при перевірці застосовувались тільки базові лінійні норми використання пального, у зв’язку з тим, що право встановлення конкретних величин коефіцієнтів та термін їх дії надається керівнику підприємства та затверджується наказом по підприємству.
Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлення умов і гарантій її організації та державної підтримки врегульовано Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Із матеріалів справи слідує, що Наказом Міністра оборони України №356 від 16.06.2006р. затверджено Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України.
Як встановлено судом першої інстанції, що виконання позивачем вимог наказу Міністра оборони України №356 від 16.06.2006р. щодо порядку обліку та використання коштів спеціального фонду не суперечить нормам Законів України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Суд вважає безпідставними вимоги відповідача щодо повернення коштів у сумі 195000 грн. або ж стягнення цієї суми з винних осіб. Зазначена сума була перерахована до установи вищого рівня в порядку, визначеному Міністерством оборони України, щодо обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України.
Судом першої інстанції встановлено, що Міністерством оборони України було укладено договір з ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» про закупівлю послуг громадського харчування від 30 грудня 2009 року №271/2/09/2.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.10р. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівців укладено з ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» договір про забезпечення нерухомим майном №27.
Пунктами 9.1. та 9.2. даного договору передбачено, що договір діє з 16.01.2010р. по 31.03.2010р. Якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін дії договору про закупівлю послуг громадського харчування.
Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» не надано дозволу Міністерству оборони України у 2010 році для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України передавати закріплене за ними рухоме та нерухоме майно, необхідне для організації харчування в стаціонарних та польових умовах, суб'єктам господарювання на умовах позички.
Проте, Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» набрав чинності 30.04.2010р. На момент набрання чинності цього Закону договір про забезпечення нерухомим майном №27 було вже укладено та пролонговано згідно умов цього договору.
Суд вважає обґрунтованими твердження позивача відносно того, що при укладенні договору ним не могло бути передбачено відсутність норми про можливість надання нерухомого майна на умовах позички у Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», як це було передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
У відповідності до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд враховує ті обставини, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» набрав чинності значно пізніше ніж позивачем було укладено договір про забезпечення нерухомим майном, а також те, що зазначений договір було укладено на виконання договору, укладеного Міністерством оборони України.
Статтею 77 Земельного кодексу України визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Законом України «Про плату за землю» визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
На підставі аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що КЕВ м. Чернівці не уповноважений бути орендодавцем земель, які є землями оборони, оскільки ці землі можуть перебувати лише у державній та комунальній власності. Відповідно, орендодавців цих земель визначено у ст. 4 Закону України «Про оренду землі».
Особливості передачі в оренду рухомого та нерухомого майна у Збройних Силах України врегульовано статтею 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000р.
Дозвіл на передачу юридичним і фізичним особам закріпленого за військовими частинами рухомого та нерухомого військового майна в оренду, за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки, надається військовим частинам, зареєстрованим як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах, за умови, що це не заподіюватиме шкоди їх бойовій та мобілізаційній готовності (не впливатиме на повноту, своєчасність та якість виконання поставлених перед військовими частинами завдань у мирний та воєнний час).
Оцінка вартості рухомого військового майна проводиться відповідно до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. N 759, а вартості нерухомого військового майна - відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629.
Оцінка вартості військового майна проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони або уповноважених ним органів військового управління та Фонду державного майна чи його регіональних відділень (представництв).
Подані матеріали щодо оренди рухомого військового майна розглядаються Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління у п'ятнадцятиденний термін. За результатами розгляду зазначених матеріалів Міноборони або уповноважені ним органи військового управління надсилають військовим частинам письмові дозволи на передачу цього майна в оренду та висновки до договорів оренди, які є обов'язковими для урахування військовими частинами під час їх підписання.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди державного майна, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 в/м №101, буд. 4, літ. «А», у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань, було розірвано на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2010р. З метою належного здійснення утримання майна, позивачем укладено договір з ТОВ «Терра Ностра» про надання послуг по утриманню приміщень, що не суперечить нормам Господарського кодексу України.
Таким чином, вищевказаним доказам суд першої інстанції не надав належної оцінки та не спростував доводи відповідача з приводу зазначених вимог, що призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну контрольно –ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993 року N 2939-XII, законні вимоги службових осіб державної контрольно –ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються.
За змістом п.7 ст.10 цього Закону, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, органи контрольно-ревізійної служби вправі пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються.
Відповідно до ст. пунктів 3, 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За наведених обставин, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.11р. та ухвалення нової постанови якою визнати протиправними вимоги п.4,5,6,7,8 КРУ у Чернівецькій області №24-08-10-14/7090 від 29.09.2010р..
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задовольнити частково .
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати вимоги п.4,5,6,7,8 контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області №24-08-10-14/7090 від 29.09.2010р.
В решті вимог відмовити.
Апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10.05.2011р.
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Совгира Д. І.
/підпис/ Курко О. П.
Копія вірна.
Секретар: