У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

25.05.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дацківа В.В.,

суддів – Машкаринця І.М. і Дідика В.М.,

за участю прокурора – Завальського О.Я.

засудженої – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Свалявського району на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2011 року.

          Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1,  судиму: 3 лютого 2010 року Свалявським районним судом за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України з застосуванням ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі і звільнену від відбуванням покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 850 грн. штрафу.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Свалявського районного суду від 3 лютого 2010 року і остаточно до відбування ОСОБА_2 призначено за ч.2 ст.185 КК України – 850 грн. штрафу; за вироком Свалявського районного суду від 3 лютого 2010 року – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2  звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з’являтись для реєстрації.

          Зазначені покарання постановлено виконувати самостійно.

Запобіжним заходом  ОСОБА_2 постановлено залишити  підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона 15 жовтня 2010 року о 19 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння, в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_2, належного ОСОБА_3, умисно, повторно, таємно викрала з гаманця, де зберігалась виручка від торгової діяльності кафе, гроші в сумі 500 грн., спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності її вини, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання, зазначаючи про вчинення нею злочину у період іспитового строку.

У судовому засіданні прокурор змінив апеляційні вимоги, просив апеляцію задовольнити частково, а саме:  вирок скасувати внаслідок м’якості призначеного покарання, істотного порушення кримінально-процесуального закону та справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію та зміни до неї, пояснення засудженої, яка вважала вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 69 КК України – за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як слідує з вироку, судом обставиною що пом’якшує покарання враховано лише одну - щире каяття. Перебування на утриманні 3-х малолітніх дітей, суд не визнав як пом’якшуючу покарання обставину, а лише відніс до даних, які характеризують особу засудженої.

При таких обставинах у суду не було підстав для застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України і перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 185 ч. 2 КК України та, крім цього, призначена міра покарання є м’якою і несправедливою, що не відповідає загальним засадам призначення покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Крім цього, в ході апеляційного розгляду даної справи засуджена заявила, що при розгляді справи судом першої інстанції їй роз’яснювалися права, передбачені ст. 263 КПК України, зокрема мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе. При цьому під диктовку їй було запропоновано написати заяву про відмову від захисника і що це не пов’язано з її матеріальним становищем.

Разом з цим, при апеляційному розгляді ОСОБА_2 показала, що насправді вона бажала мати захисника, однак змушена була відмовитися від нього, так як в неї не було коштів на оплату останнього – на утриманні троє малолітніх дітей, перебуває у декретній відпустці, важкі матеріально-побутові умови. При цьому головуючою по справі не було їй роз’яснено вимог закону про те, що суд при таких обставинах вправі призначити захисника сам.

Таким чином, при розгляді даної кримінальної справи судом першої інстанції було грубо порушено вимоги ст. 47 ч. 4 п. 2 КПК України та допущено порушення права ОСОБА_2 на захист, що відповідно до п. 3 ст. 370 КПК є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Таким чином, внаслідок допущеної судом невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання, яке внаслідок м’якості не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої, колегія суддів вважає ці порушення вимог кримінально-процесуального закону істотними і такими, що відповідно до ст.ст. 370, 372, 374 КПК України тягнуть скасування вироку й, з урахуванням змін прокурора до апеляції, направлення справи саме на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_2 слід призначити з дотриманням вимог ст. 71 КК України та провести його з точним дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і, в залежності від здобутого, прийняти обґрунтоване рішення по суті справи.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

апеляцію помічника прокурора Свалявського району та зміни до неї, які подав прокурор, який приймав участь у розгляді справи, задовольнити.

         Вирок Свалявського районного суду від 17 лютого 2011 року Закарпатської області щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

              Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній – підписку про невиїзд.

Судді: