ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/262/11 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
відповідача -Бевз В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецьзерно" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецьзерно" до Тростянецької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2011р. року товариство з обмеженою відповідальністю «Тростянецьзерно» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000011600/0 від 06.01.2011р. Свої вимоги мотивує тим, що дане повідомлення-рішення прийняте на підставі акту, складеного за результатами здійсненої перевірки, при проведенні якої працівниками відповідача допущено ряд порушень чинного законодавства.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, вважає що при її постановленні судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача в судове засідання не з’явився по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Тростянецьзерно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.07.2007р. по 30.06.2009р. працівниками Тростянецької ОДПІ встановлено, що товариством порушено порядок формування податкового кредиту з ПДВ в частині неправомірного декларування до податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2007р. коштів сумі 95031 грн., яка сформована по податковій накладній від 23.08.2007р. №2, виданій постачальником ТОВ «Лукрум-2007».
Зазначені порушення були зафіксовані в Акті перевірки від 05.11.2009 року №353/23-34927974.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812320/0 від 06.11.2009р. на загальну суму податкового зобов’язання 92058 грн.
Із матеріалів справи слідує, що позивачем подано уточнюючий розрахунок податковій інспекції №13654 від 19.11.2009р. за серпень 2007р. яким задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 95031 грн.
Податковими інспекторами Тростянецької ОДПІ проведено невиїзну перевірку ТОВ «Тростянецьзерно» з питань правомірності подання уточнюючого розрахунку по ПДВ за серпень 2007р., за результатом якого складено акт №601/15-34927974 від 31.12.2010р. та встановлено порушення: п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки податкове-повідомлення рішення буду винесене в період дії Податкового кодексу України від 02.12.2010р., то п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 та вимог Наказу ДПА України №756 від 30.09.2010р. «Про затвердження узагальнюючого податкового роз’яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 95031 грн., що призвело до зменшення нарахованих сум.
За результатом перевірки відповідачем податковим повідомленням – рішенням №0000011600/0 від 06.01.2011р. позивачу донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 95031 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 23758 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закону) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача.
Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до положень Наказу ДПА України від 30.09.2010р. №756 «Про затвердження узагальнюючого податкового роз’яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов’язання вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації.
Пунктом 3 ст.8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон № 509) однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач неправомірно декларував податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за вересень 2007р. в сумі 95031 грн., що була сформована по податковій накладній від 23.08.2007р., що стало підставою до винесення податкового - повідомлення рішення №0000812320/0 від 06.11.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 92058 грн.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими платником податків, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для подання такого розрахунку за перевіряємий період після проведення документальної перевірки.
Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецьзерно", – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар