ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.11 Справа № 26/70/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Спільного підприємства „Донбаспромпоставка”, м.Луганськ
до Державного підприємства „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області
про стягнення 4634 грн. 65 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача – представник за довіреністю ОСОБА_1., довіреність №б/н від 07.04.2011;
від відповідача – не прибув.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 831 грн. 33 коп., інфляційних нарахувань в сумі 3803 грн. 32 коп.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, вислухав представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
01.02.2004 господарським судом Луганської області було розглянуто справу №23/273 за позовом Спільного підприємства „Донбаспромпоставка” до ДП „Антрацит” про стягнення суми боргу 9237 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1267 грн. 92 коп., 3% річних у сумі 428 грн. 91 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.02.2004 позовні вимоги було задоволено частково: з відповідача було стягнуто заборгованість в сумі 9237 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 428 грн. 91 коп., інфляційні нарахування в сумі 1267 грн. 92 коп., державне мито в сумі 109 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –117 грн. 68 коп.
Вказане рішення суду по справі №23/273 відповідачем не оскаржувалось та набрало чинності 14.02.2005, про що свідчить виданий господарським судом Луганської області наказ від 14.02.2005.
Як зазначив позивач, станом на день звернення з позовом відповідачем грошові зобов’язання не виконані, борг не сплачений, тому позивач додатково нарахував відповідачу 3% річних в сумі 831 грн. 33 коп. та інфляційні нарахування в сумі 3803 грн. 32 коп.
Враховуючи доводи позивача, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для припинення грошового зобов’язання.
Як зазначено в ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Аналогічні положення містяться і в ст.202, ст.203 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідачем вимоги позову не спростовані, доказів відсутності суми боргу не надано.
За таких обставин позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 16.04.2008 по 15.04.2011 в сумі 831 грн. 33 коп. та інфляційні нарахування за період з 16.04.2008 по 15.04.2011 в сумі 3803 грн. 32 коп., які і підлягають до задоволення.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 09.06.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Антрацит”, вул.Ростовська, б.38, м.Антрацит Луганської області, іден. код 32226065 на користь Спільного підприємства „Донбаспромпоставка”, вул.Руднєва, б.60, м.Луганськ, іден. код 24191418 інфляційні нарахування у сумі 3803 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 831 грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 14.06.2011.
Суддя С.С. Єжов