ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"07" червня 2011 р. Справа № 23/063-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі
про стягнення 263252,98 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», м. Миколаїв
про визнання договору недійсним
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС», Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», м. Миколаїв
про часткове визнання недійсним договору купівлі-продажу
секретар судового засідання Федорець А.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16 травня 2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 1 червня 2011 року);
ОСОБА_3 (довіреність б/н від 1 квітня 2011 року);
від третьої особи: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі - відповідач) про стягнення 263252,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 255008,26 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6511,44 грн., 3% річних в розмірі 1199,51 грн. та інфляційні в розмірі 533,77 грн.
До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що невжиття заходів до забезпечення позову в подальшому може утруднити та зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення господарського суду. Судом відмовлено в задоволені заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджували б обставини, які утруднять чи зроблять неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 6 травня 2011 року та призначено справу до розгляду на 18 травня 2011 року.
18 травня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 7 червня 2011 року.
17 травня 2011 року загальним відділом суду зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»про часткове визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвалою суду від 18 травня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС».
18 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»звернулось до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»про визнання договору №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року недійсним.
Ухвалою суду від 18 травня 2011 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
7 червня 2011 року через загальний відділ суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 255008,26 грн. заборгованості, 6411,76 грн. пені, 533,77 грн. інфляційних та 1199,51 грн. 3 % річних.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.
7 червня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»(за договором –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(за договором –покупець) 7 жовтня 2010 року укладено договір купівлі-продажу за №СБ0710.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (далі –товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікація), які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору загальна ціна договору складається із суми всіх товарів, вказаних у видаткових накладних.
Згідно з пунктом 2.8 договору датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар.
Відповідно до пункту 5.1 договору покупець здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складених продавцем.
Згідно пункту 5.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 9.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2010 року, а щодо зобов’язань за договором –до повного їхнього виконання.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору діють за умови їх складання в письмовій формі та підписання уповноваженими представниками двох сторін.
7 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди покупець зобов’язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця не пізніше 90 (дев’яносто) календарних днів від дати отримання товару.
Додаткова угода вступає в силу, відповідно до пункту 4 додаткової угоди, з моменту підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року.
7 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»укладено додаткову угоду №1/1 до договору купівлі-продажу №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди пункт 5.1 договору викладено в наступній редакції: «покупець здійснює оплату за товар протягом 90 (дев’яносто) календарних днів від дати отримання товару».
Додаткова угода вступає в силу, відповідно до пункту 6 додаткової угоди, з моменту підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується накладними №4883 від 25 жовтня 2010 року, №5545 від 15 листопада 2010 року, №5814 від 29 листопада 2010 року, №6014 від 13 грудня 2010 року, №6404 від 27 грудня 2010 року, №157 від 17 січня 2011 року та №288 від 24 січня 2011 року на загальну суму 255008,26 грн. Факт приймання товару за вказаними накладними уповноваженими особами відповідача підтверджується довіреностями за №15056 від 25 жовтня 2010 року, №15544 від 12 листопада 2010 року, №16000 від 26 листопада 2010 року, №16235 від 10 грудня 2010 року №16505 від 27 грудня 2010 року, №20 від 17 січня 2011 року та №59 від 24 січня 2011 року на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»матеріальних цінностей. Зазначені довіреності видані Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»уповноваженим особам відповідача.
Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року не виконав належним чином, а саме, не сплатив позивачу грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 255008,26 грн.
У відповідності до умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6411,76 грн.
На підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 533,77 грн. та 3% річних в розмірі 1199,51 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до приписів ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма №М-2).
Посилання відповідача, що обов'язок по оплаті вартості поставленого товару за спірною накладною не настав, оскільки вона є додатком до договору, а тому мала бути підписана уповноваженими особами саме на підписання правочину, судом не приймаються до уваги. Підписання спірної накладної з боку відповідача було здійснено його представником, який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2), що була видана відповідачем відповідно до вищезазначеної накладної. При цьому, умовами договору №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року не передбачено, що підписання видаткової накладної, яка лише засвідчує факт передачі товару покупцю, має наслідком внесення змін чи доповнень до вказаного договору.
В матеріалах справи не міститься доказів скасування або визнання недійсними вищезазначеної довіреності, з чого слідує необґрунтованість посилань відповідача на підписання спірних накладних з боку покупця неуповноваженою на це особою.
Станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 255008,26 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 6411,76 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір 3 % річних у сумі 1199,51 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
З розрахунку збитків від інфляції, наданого позивачем, вбачається, що інфляційні позивач нараховує за наступні періоди: з 24 січня 2011 року по 14 лютого 2011 року (22 дні) на суму заборгованості у розмірі 86252,40 грн., з 15 лютого 2011 року по 1 березня 2011 року (14 днів) на суму заборгованості у розмірі 137595,93 грн., з 2 березня 2011 року по 14 березня 2011 року (12 днів) на суму заборгованості у розмірі 157019,88 грн., з 15 березня 2011 року по 29 березня 2011 року (15 днів) на суму заборгованості у розмірі 195186,98 грн., з 30 березня 2011 року по 18 квітня 2011 року (19 днів) на суму заборгованості у розмірі 225003,32 грн., з 19 квітня 2011 року по 24 квітня 2011 року (5 днів) на суму заборгованості у розмірі 234716,38 грн. та з 25 квітня 2011 року по 26 квітня 2011 року (2 дні) на суму заборгованості у розмірі 255008,26 грн.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
З огляду на наведене, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних у розмірі 533,77 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, окремо по кожному періоду виникнення заборгованості інфляційні нараховано позивачем за період, менший ніж місяць.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»підлягає частковому задоволенню.
Щодо розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Предметом зустрічного позову є вимога про визнання Договору №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року недійсним, на підставі ст. 215 ЦК України, у зв’язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору, необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст.ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Частиною 5 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Так, пунктом 1.1 договору передбачено, що кількість, асортимент, ціна продукції вказуються в видаткових накладних.
Судом встановлено, що кожна зі спірних накладних до договору містить найменування та вартість кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.
Отже, матеріалами справи спростовується твердження позивача за зустрічним позовом, що сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету та ціни поставленого за договором товару.
Посилання ж позивача за зустрічним позовом на невідповідність договору, а саме спірних накладних, які є його невід’ємними частинами, вимогам чинного законодавства України, оскільки їх підписання здійснено не уповноваженими на це представниками, спростовується наступним.
Статтями 237, 246 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).
Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку покупця (позивача за зустрічним позовом) було здійснено представниками останнього –ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2) №15056 від 25 жовтня 2010 року, №15544 від 12 листопада 2010 року, №16000 від 26 листопада 2010 року, №16235 від 10 грудня 2010 року №16505 від 27 грудня 2010 року, №20 від 17 січня 2011 року та №59 від 24 січня 2011 року, що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Оскільки доказів скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей суду не надано, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на підписання спірних накладних з боку покупця не уповноваженою на це особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Приписами статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу, в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлення судом факту підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником останнього, а також вчинення позивачем дії (прийняття товару), що засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про визнання договору недійсним.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»–третьої особи із самостійними вимогами, суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»(за договором - комітент) посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(за договором - комісіонер) порушило умови договору комісії від 2 серпня 2010 року за №19, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»відступило від вказівок комітента під час укладання договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2010 року за №СБ-0710.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»не є стороною договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2010 року за №СБ-0710.
Договір купівлі-продажу за №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року не містить жодних застережень про те, що даний договір укладається Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»в інтересах або від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС».
З наведеного вбачається, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»договір купівлі-продажу від 7 жовтня 2010 року не порушує прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС».
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар.
Самостійна вимога третьої особи про визнання частково недійсним договору, укладеного між сторонами у справі, не спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем та знаходиться поза предметом спору, а тому, позовні вимоги третьої особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»задоволенню не підлягають, оскільки, не встановлено факт порушення умовами договору купівлі-продажу №СБ-0710 від 7 жовтня 2010 року законних прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС».
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»(54002, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Громадянська, 119, кв. 109, код 32719869) –255008 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч вісім) грн. 26 коп. заборгованості, 6411 (шість тисяч чотириста одинадцять) грн. 76 коп. пені, 1199 (одна тисяча дев’яносто дев'ять) грн. 51 коп. 3% річних та судові витрати: 2626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 19 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.
5. В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору – Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС” по справі №23/063-11 відмовити повністю.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Заєць Д. Г.