ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-469/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Ковалюк Я.Ю.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача - Комар В.Д., Лютікова Н.О.
відповідача - Добра Н.І., Романюк Д.Г., Григоришин А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сторожинецькому районі Чернівецької на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського виробничо-переробного закритого акціонерного товариства "Буковинапродукт" до Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, сільськогосподарське виробничо-переробне закрите акціонерне товариство «Буковинапродукт» звернулось з позовом, в якому, просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області № 0000442300/0, №0000432300/0 від 13.07.2009р., №0000442300/1, №0000432300/1 від 11.08.2009р., №0000442300/2, №0000432300/2 від 02.09.2009р., №0000442300/3, №0000432300/3 від 17.11.2009р.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року позовні вимоги сільськогосподарського виробничо-переробного закритого акціонерного товариства «Буковинапродукт» частково задоволено, визнано нечинним податкові повідомлення – рішення: від 13.07.2009р. № 0000442300/0, від 11.08.2009р. №0000442300/1, від 02.09.2009р. №0000442300/2, від 17.11.2009р. №0000442300/3 про донарахування СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» 204261 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій в сумі 10131 грн., від 13.07.2009р. №0000432300/0, від 11.08.2009р. №0000432300/1, від 02.09.2009р. №0000432300/2, від 17.11.2009р. №0000442300/3 про донарахування СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» 232608 грн. податку на прибуток та 94776 грн. штрафних санкцій.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Представники позивача в судовому засіданні, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ідентифікаційним кодом 35221248, є юридичною особою, перебуває на обліку в ДПІ у Сторожинецькому районі як платник податків, зборів.
06.07.2009 р. фахівцем ДПІ у Сторожинецькому районі на підставі направлення від 29.05.2009р. №239, ч.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову виїзну перевірку СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки складено акт № 725/23/05398421 від 06.07.2009р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» ст. 203, ст. 208 ЦК України, п. 5.1 ст.5, ч.4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», р.1 п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 в результаті чого донараховано податок на прибуток в загальній сумі 232608 грн.; пп. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано ПДВ в загальній сумі 204261 грн.
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Сторожинецькому районі винесено податкові повідомлення - рішення № 0000442300/0, №0000432300/0 від 13.07.2009р., №0000442300/1, №0000432300/1 від 11.08.2009р., №0000442300/2, №0000432300/2 від 02.09.2009р., №0000442300/3, №0000432300/3 від 17.11.2009р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 06.07.2009р. № 725/23/05398421 висновок контролюючого органу, що правочини які було здійснено між ПП «Енкрго-Люкс» та СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» є недійсними у зв’язку з тим, що по ним не відбувалося руху матеріальних цінностей, а лише надавалися документи стосовно продажу товарі по нікчемним правочинам.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ПП «Енкрго-Люкс», є нікчемним.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки про порушення, позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", враховуючи наступне.
Згідно п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту:
- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;
- настання першої з подій, з якими Закон пов'язує право платника податку на податковий кредит.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач за період з 01.10.2007р. по 321.03.2009р. отримав від ПП «Енерго Люкс» сировини, товарно – матеріальних цінностей та виконаних робіт на загальну суму 1 225 561 ,81 грн., в т. ч. ПДВ 204260,31 грн., що підтверджено прибутково-видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт ПП «Енерго-Люкс» за період з жовтня 2007р. по березень 2009р., оброротно-сальдовими відомостями по рахунках 631, 201,204,15 за період з жовтня 2007р. по березень 2009р., податковими деклараціями по податку на прибуток за період з жовтня 2007р. по березень 2009р., зведеною таблицею даних про обсяги закупівель, переробки сировини, виготовлення та реалізацією готової продукції за період з 01.09.2007р. по 01.04.2009р., податковими деклараціями по ПДВ за період з жовтня 2007р. по березень 2009р. Таким чином, твердження відповідача про фіктивність правочинів між ПП «Енкрго-Люкс» та СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» спростовуються письмовими доказами та первинними документами які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним і оскаржуваних позивачем рішень .
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та приписів ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, прийняті ДПІ у Сторожинецькому районі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 р. по справі № 2-а-469/10/2470 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сторожинецькому районі Чернівецької, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар