Справа № 2-14/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011

Бучацький  районний суд  Тернопільської області

      одноособово  суддею:                                 Гордєєвим В.О.,

        при секретарі:                                             Лозин Л.А.,

        з участю  позивача - відповідача              ОСОБА_1,

       відповідачки –позивачки                           ОСОБА_2,

       позивачки                                                     ОСОБА_3,    

      представника відповідачів - позивачів     ОСОБА_4,

       третьої особи                                               ОСОБА_5,                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бучачі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на 1/5 частину  будинковолодіння та ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про втрату права на частку в майні колгоспного двору, суд, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на 1/5 частину  будинковолодіння, що знаходиться  по вул. Шкільній в  с. Соколів Бучацького району Тернопільської області від 04 листопада 2002 року, видане державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори.

          Згідно поданого позову ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до   ОСОБА_1  про втрату права на частку в майні колгоспного двору, мотивуючи тим, що після реєстрації шлюбу він не був членом колгоспного двору, будучи працездатним, не приймав участі своєю працею та коштами у господарському дворі ОСОБА_7, часто на довгий час залишав сім’ю, не давав про себе знати, не дбав про сім’ю.  

           В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав і  пояснив, що 05 жовтня 1980 року уклав шлюб з ОСОБА_2 Усе їх сімейне життя проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1981 та 1987 роках у них народилися дві дочки – ОСОБА_3 та ОСОБА_6 З 1981 року спільними коштами і особистою працею всіх дорослих членів двору, вони почали добудову до  спірного будинку. Він протягом тридцяти років працював, вкладав зароблені кошти в дане господарство. Через сімейні непорозуміння, 05.11.2010 року шлюб між ними розірвано, він проживає там по даний час. Відповідно до погосподарської книги Соколівської сільської ради дане господарство мало статус колгоспного двору. 10.04.1995 року помер батько відповідачки ОСОБА_7 і спадщина на його частку відкрилася на загальних підставах. 12.10.2001 року померла мати відповідачки ОСОБА_8 В листопаді 2010 року позивачу стало  відомо,  що  ОСОБА_2 оформила спадкову справу на дане будинковолодіння і 04.11.2002 року державним нотаріусом Бучацької ДНК їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.  Свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане виконкомом Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 21 травня 2002 року на ім'я ОСОБА_7, є незаконним, так як даний будинок є спільною частковою власністю членів господарства, а не його особистою власністю. У зв'язку з цим, порушене його  право власності. Позов про втрату ним права власності вважає безпідставним.

Відповідачі –позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_4 в судовому засіданні  позов  заперечили та ОСОБА_2 пояснила, що з 1980р. по 2010 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з    ОСОБА_1 Спірне господарство відносилося до категорії колгоспного двору, однак ОСОБА_1 членом даного двору не був, оскільки мало працював в колгоспі, зловживав алкоголем, часто покидав сім’ю, не приймав участі своєю працею та коштами у господарському дворі ОСОБА_7, її батьки власними коштами та працею здійснили добудову до належного їм будинку. Після смерті батьків вона прийняла спадщину за заповітом. Тому, просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив права на частку в майні колгоспного двору.

Позивач ОСОБА_3 позов підтримала та пояснила,  що за час проживання батько постійно влаштовував життя на власний розсуд, скандалив, водив коханок, стосунки між ним і мамою були погані, що негативно відбивалось на дітях. Хата була ще дідова, її добудову здійснювали цілою сімєю: тато з мамою і дід з бабою теж.

                  Представник Соколівської сільської ради ОСОБА_9 в судовому засіданні  пояснив, що згідно погосподарської книги Соколівської сільської ради господарство ОСОБА_7   мало статус колгоспного двору, ОСОБА_1 був членом колгоспного двору. Свідоцтво про право власності на житловий будинок видано на голову двору ОСОБА_7, інших членів двору в свідоцтво не внесено.  На час видачі свідоцтва спору між членами сім’ї не було.

          Третя особа ОСОБА_5 пояснив, що дії нотаріуса на той час були правильними. З 04.11.2002р. і по даний час ніхто із спадкоємців до нотаріуса про прийняття спадщини не звертався.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що  04.11.2002 року нею видане свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по вул. Шкільній с. Соколів. Причин для відмови у вчиненні даної нотаріальної дії в неї не було, так як Соколівська сільська рада видала свідоцтво про право власності на ОСОБА_7, хоч в даному випадку мали враховуватися інтереси всіх членів колишнього колгоспного двору. Після смерті голови колгоспного двору, його дружина спадщини не оформляла. Пізніше спадщину оформила дочка після смерті матері по заповіту.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що раніше була сусідкою ОСОБА_7. ОСОБА_1 прийшов до них за зятя. Вони здійснювали добудову хати всією сімєю. На той час ОСОБА_1В працював трактористом в колгоспі “Перемога”, трохи їздив по сезонах, був у Португалії.  

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду що, коли ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_7 за зятя, там була стара хата, де було тільки дві кімнати. Потім вони всією сімєю її добудовували.   

                 Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення із слідуючих міркувань :

                  Спірне господарство по вул. Шкільній в  с. Соколів Бучацького району, Тернопільської області  відносилося до категорії колгоспного двору, що підтверджується погосподарською книгою Соколівської сільської ради за 1991-1995 роки.

Згідно витягу з погосподарської книги Соколівської сільської ради,  членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6В, які виходячи з діючого на той час законодавства мають право на частку в майні колгоспного двору в рівних долях - по 1\5 частині. В листопаді  2010  року позивачу стало  відомо,  що   ОСОБА_2 оформила спадкову справу на дане будинковолодіння і 04.11.2002 року державним нотаріусом Бучацької ДНК їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.  Свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане виконкомом Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 21 травня 2002 року на ім'я               ОСОБА_7 є незаконним, так як даний будинок є спільною частковою власністю членів господарства, а не його особистою власністю. У зв'язку з цим, укладення свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі вищенаведеного свідоцтва, порушує  право власності позивача на житловий будинок, як члена колгоспного двору.

                 Згідно п.6 постанови  Пленуму ВСУ № 20 від 22.12. 1995 року  «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»положення ст.ст. 17, 18, Закону України «Про власність»щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону.

                 До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори, щодо майно колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме:

1.          Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які були його членами до 15.04.1991 року і не втратили право на частку у його майні.

2.          Розмір частки члена двору визначається із рівності часток усіх його членів.  

                Таким чином, суд вважає, що 21 травня 2002 року виконавчим комітетом Соколівської  сільської ради безпідставно видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок лише на ім’я голови колгоспного двору ОСОБА_7, оскільки право на частку у майні двору мали всі його члени.

       Враховуючи викладене, свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 04.11.2002 року на ім’я ОСОБА_2 цілого господарства суперечить вимогам закону та порушує права позивача.

                 Про те, що ОСОБА_1 вважав себе співвласником будинковолодіння свідчить той факт, що він здійснював його добудову, з сім’єю був постійно зареєстрований в даному будинковолодінні, а посилання ОСОБА_2 на трудову книжку, що мало працював в колгоспі, спростовуються показами позивача ОСОБА_1, що постійно працював, але не все записано, тому позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 безпідставні.

          Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

                 Суд приймає до уваги пояснення позивача, що про наявність оспорюваного свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому стало відомо в листопаді 2010 року,  та вважає, що  строк позовної давності з моменту, коли він дізнався про порушення свого права, не пропущений.

                 Отже, позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а позов ОСОБА_2,                ОСОБА_6, ОСОБА_3 слід залишити без задоволення за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ч. 5 ст. 267, 392, 393 ЦК України, ст. ст. 48, 80, 112,  529, 549 ЦК України ( ред. 1963р.) ст. ст. 10, 11, 15, 30, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

        В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 задоволити частково. Визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане Соколівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області від 21.05.2002 року на ім’я ОСОБА_7 в розмірі 1/6 частини недійсним.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по  вул. Шкільна, 11  в с. Соколів Бучацького району  Тернопільської області від  04 листопада 2002 року, видане державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини недійсним.

Визнати  за  ОСОБА_1  право власності на 1/6  частину   частину житлового  будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Шкільна, 11  в с. Соколів Бучацького району Тернопільської області. В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про визнання ОСОБА_1  таким, що втратив право на 1/6 частку в майні  колгоспного двору ОСОБА_2, що знаходиться по вул. Шкільна, 11  в с. Соколів Бучацького району Тернопільської області залишити без задоволення за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Тернопільської області через Бучацький районний  суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_13