ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"02" червня 2011 р. Справа № 26/043-11
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бориспіль про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення 31 000,00 доларів США, що еквівалентно 246 905,70 грн. за курсом НБУ станом на 07.04.2011 р. за участю представників позивача –ОСОБА_3, довіреність № б/н від 21.03.2011 року, відповідача –не з’явилися,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення 31 000,00 доларів США, що еквівалентно 246 905,70 грн. за курсом НБУ станом на 07.04.2011 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.04.2011 року.
Через канцелярію суду 28.04.2011 року позивач надав письмові пояснення у справі.
Ухвалами господарського суду Київської області від 28.04.2011 року та 19.05.2011 року розгляд справи було відкладено відповідно на 19.05.2011 року та 02.06.2011 року.
Представник відповідача в судове засідання 02.06.2011 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвала господарського суду Київської області від 13.04.2011 року про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу 14.04.2011 року за вих. № 98, про що свідчить відмітка служби діловодства на зворотньому боці даної ухвали.
Ухвали господарського суду Київської області про відкладення розгляду справи від 28.04.2011 року та від 19.05.2011 року також були надіслані відповідачу відповідно 29.04.2011 за вих. № 161 та 23.05.2011 року за вих. № 225, про що свідчать відмітки служби діловодства на зворотньому боці даних ухвал.
Вищезазначені ухвали надсилалися відповідачу на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві: 08300, АДРЕСА_1.
Крім того, як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 08300, АДРЕСА_1.
Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1149 від 12 грудня 2007 року нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої –Д+2, де Д –день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12 грудня 2007 року при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.07.2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона 1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (сторона 2) було укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторона 1 і сторона 2 зобов’язуються спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей ? створення спільного магазину „Сантехнік Хаус”, для отримання спільних прибутків.
Згідно п. 2.1 договору керівництво за спільною діяльністю покладається на сторону 2, чи в подальшому за рішенням обох сторін на будь-яку з них, доповненням до даного договору.
Відповідно до п. 3 договору для досягнення цілей вказаних в п.1.1 договору сторона 1 фінансує готівковими заощадженнями свою участь в сумі 31 000,00 доларів США (п.п. 3.1 договору); сторона 2 здійснює закупку товарів, їх подальшу реалізацію, веде бухгалтерську, звітну, поточну документацію, сплачує оренду (п.п. 3.2 договору); сторона 1 сприяє в практичній реалізації товару і здійснює контроль за стороною 2 (ведення господарської діяльності, звітності, закупок, товару, укладенням договорів з постачальниками, оренди, бартеру і т.д.).
П.п. 5.1 договору передбачено, що прибуток (доходи) отримані в результаті спільної діяльності, сторони розподіляють порівну.
При виконанні зобов’язань оплата здійснюється в наступному порядку: сторона 2 суми що належать до перерахунку перераховує на розрахунковий рахунок стороні 1, не пізніше 5 числа поточного місяця за попередній місяць, або готівкою по прибутковому, видатковому касовому ордеру.
Згідно п.п. 7.1 договору всі договори про закупівлю товарів як в роздріб так і оптом на підприємствах обов’язково підписуються стороною 1 та стороною 2.
На виконання п.п. 3.1 договору позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 31 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 21.07.2006 року.
За твердженням позивача, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, за отримані кошти в сумі 31 000,00 доларів США відкрив магазин, оформивши його у свою приватну власність, чим порушив п. 1.1 договору та внаслідок чого позбавив позивача права на отримання прибутку від здійснення спільної діяльності передбаченого п.п. 5.1, 5.2 договору. Крім того, відповідач не виконав прийняті на себе зобов’язання, встановлені п.7.1 договору та не допускав позивача до здійснення контролю за веденням господарської діяльності, чим порушив вимоги п. 3.3 договору.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2011 року в реєстрі не знайдено записів, щодо юридичної особи ? Спільне підприємство „Сантехнік Хаус”.
Отже, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором позивач прибутку від спільної діяльності не отримував, а отже в значній мірі позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору про спільну діяльність.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про повернення грошових коштів у розмірі 31 000,00 доларів США, які були залишені останнім без відповіді та задоволення.
Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач обов’язки, покладені на нього Договором, не виконав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки порушення виконання зобов’язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про розірвання договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 9.3 договору у випадку розірвання договору сторона 2, зобов’язується виплатити 31 000,00 доларів США протягом тридцяти банківських днів, а також половину суми грошових коштів отриманих в результаті спільної господарської діяльності.
Згідно ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 02.06.2011 заборгованість в сумі 31 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 797.3500 грн. за 100 доларів США) на цю дату складає 247 178,50 грн.
Враховуючи, що спірний договір розірвано судом, вимога позивача про стягнення 31 000,00 доларів США, що еквівалентно 246 905,70 грн. за курсом НБУ станом на 07.04.2011 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач просить стягнути з відповідача також витрати, пов’язані з оплатою адвокатських послуг в розмірі 4 000,00 грн.
25.01.2011 р. між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_3 (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов’язується надавати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.
Відповідно до п. 4.2 договору від 25.01.2011 року розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №9 від 15.03.2011 року позивачем сплачено адвокату кошти у розмірі 4 000,00 грн.
У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2 554,05 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та адвокатські послуги в розмірі 4 000,00 грн. покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 3 п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1991р. № 7 - 93, розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів України розмір державного мита становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян .
Згідно з Указом Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996р № 762/86, розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 гривень 00 коп.
Таким чином, розмір державного мита за розгляд позовних заяв немайнового характеру становить 85 грн. 00 коп., розмір державного мита за розгляд позовних заяв майнового характеру становить не менше 102,00 грн. та не більше 25 500,00 грн.
Позивачем заявлено позовну вимогу майнового та немайнового характеру, а саме: про стягнення 246 905,70 грн. та про розірвання договору. При цьому, позивачем до позовної заяви в якості доказу сплати державного мита додано квитанцію № 60 від 07.04.2011р. на суму 2 469,05 грн., тобто державне мито сплачено лише за позовну вимогу майнового характеру.
За таких обставин, недоплачена позивачем в доход державного бюджету України сума державного мита за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 85,00 грн. підлягає стягненню з позивача відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Розірвати договір про спільну діяльність № б/н від 21.07.2006 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 246 905 (двісті сорок шість тисяч дев’ятсот п’ять) грн. 70 коп. грошових коштів, 2 554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. оплати послуг адвоката.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Д. Лилак
Дата підписання: 07.06.2011р.