ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/152/11
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача - Гаврилюк А.В.
відповідача (апелянта) - Волощук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо 65" до Державної податково інспекції у м.Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-65» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці в якому, просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.08.2010р. №0002272300/0, № 0002282300/0.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2011 року позовні вимоги ТОВ «Сільпо-65» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 06.08.2010р. №0002272300/0, № 0002282300/0.
Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2011 р. по справі № 2-а-152/11/0270 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сільпо-65» відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Сільпо-65» щодо відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.04.2008р. - 30.09.2009р. За результатами перевірки складено акт від 26.07.2010 року №250/23/33380738.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 832 348 грн.; пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" – донараховано ПДВ в загальній сумі 6 088 587 грн.; ч.1 ст. 203,215, 228,655,656,662 ЦК України, в частині не додержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статтей та не спростування право чинів, укладених ТОВ «Сільпо-65» із зазначеними в акті контрагентами на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
На підставі висновку акту перевірки про порушення ТОВ «Сільпо-65» відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 року за №0002272300/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2 832 348 грн., та податкове повідомлення – рішення від 06.08.210р. №0002282300/0, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 5 694 906 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. №509-XII (надалі –Закон № 509), що діяв на момент здійснення перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мали право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Нацбанку України та його установ.
Згідно п. 1.7 Наказу №327 від 10.08.2005р. “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п.4 ст. 11 Закону України № 509 державна податкова служба мала право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами , в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
Судом першої інстанції встановлено, що керівник підприємства позивача був запрошений до приміщення органу податкової служби для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів.
Як свідчить акт невиїзної перевірки від 26.07.2010 року, дана перевірка була проведена щодо правових відносин з платниками податків –конрагентами позивача. Своїм листом-запрошенням податковий орган не проінформував позивача про вид перевірки (планова чи позапланова, камеральна, невиїзна документальна). Також не зазначив підстави проведення останньої перевірки та обставини, з приводу яких він витребовує копії документів.
Із матеріалів справи слідує, що податковим органом у акті перевірки від 26.07.2010 року не було зазначено підстав проведення даного виду перевірки (наказ керівника), як того вимагає п. 2.3 наказу ДПА від 27.05.08 №355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", а також відсутні посилання на обставини, наявність яких дає право податковому органу для здіснення даного виду перевірок.
Із матеріалів справи слідує, що фактично податковим органом була проведена позапланова перевірка, оскільки податковим ревізором-інспектором додатково досліджувались документи, які не є поданими платником податковими деклараціями, звітами та іншими документами, пов’язаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів.
Як встановлено судом, досліджувались документи отримані від УПМ ДПА у Вінницькій області, висновки спеціаліста - почеркознавця Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України, пояснення засновників підприємств - контрагентів TOB “Сільпо-65”, акт планової виїзної перевірки від 28.01.2010 року № 21/2301/33380738 та повторно досліджувались господарські операції TOB “Сільпо-65”з контрагентами TOB “Алмар-Гео”, TOB “Едельф-Гео”, TOB “Апекс-Гео”, ТОВ “Євротехнологія”, TOB “Літа-Гео”за період, який перевірявся в ході виїзної планової перевірки.
Із акту про результати виїзної планової перевірки від 28.01.10 року № 21/2301/33380738 вбачається, що предмет планової виїзної перевірки є аналогічним предмету невиїзної документальної перевірки, за результатами якої було складено акт від 26 липня 2010р. № 250/23/33380738, проте Акт від 28.01.2010 року не був скасований.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем були укладені господарські договори з ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Едельф-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “Апекс-Гео”, ТОВ “Євротехнологія”, ТОВ “Літа-Гео”. Факт поставки товарів за зазначеними угодами підтверджується первинними документами - видатковими та податковими накладними, що знаходяться у матеріалах справи.
Як встановлено судом першої інстанції за результатами виконання зазначених договорів було оформлено податкові та видаткові накладні, які є первинними документами та мають всі необхідні реквізити для прийняття ТОВ “Сільпо-65” товарів і здійснення оплати за ці товари.
Відповідно до п.5.1. ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті.
Підпунктом 1.32 ст.1 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6. цього пункту).
Як встановлено судом першої інстанції, підприємство-контрагент позивача ТОВ “Алмар-Гео” на час здійснення невиїзної перевірки постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009 року було визнано банкрутом, а тому на думку перевіряючих, дане підприємство не могло укладати договори з позивачем.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, зазначене підприємство укладало господарські договори із позивачем у квітні, червні та липні 2009 року. Таким чином, на час здійснення господарських операцій підприємство - контрагент не було визнано банкрутом.
Згідно даних УПМ ДПА у Вінницькій області, на які посилається у акті відповідач , ТОВ “Єдельф-Гео” та ТОВ “Апекс Гео” на час здійснення позапланової перевірки були ліквідовані, проте у акті не зазначено коли дані підприємства припинили свою діяльність
Тому, при здійсненні господарських операцій позивачем, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
Копія вірна.
Секретар: